Івано-Франківськ, 21 листопада 2002 - Трагедія, жертвами якої стали кілька десятків молодих українських патріотів, відбулася після однієї з театральних вистав.
До сьогоднішнього дня в Івано-Франківську, в самому центрі міста, є невеличка вуличка, названа вулицею Страчених. Саме ця вулиця стала свідком частини трагічних подій, які відбулися в листопаді 1943 року. В той час в нинішній обласній філармонії, а тодішньому театрі імені Івана Франка, ішла відома вистава Ярослава Барнича “Шаріка”. За доносом провокатора, який повідомив фашистів про те, що в залі буде чимало членів Організації Українських націоналістів, гітлерівці раптово увірвалися до театру, припинивши театральне дійство, і розпочали обшук та перевірку документів. Кожен, кого перевіряли, мав перейти театральною сценою поруч із завісою. В завісі було вирізано дірку. Через яку зрадник вказував на українських підпільників. В протоколі, який було знайдено вже в наші дні в обласному державному архіві, про ці події сказано так: “Присутніх сколихнув оклик зі сцени “Слава Україні!” Всі побачили на сцені молоденького хлопчину з пістолетом. На нього кинулись фашисти. По кількох хвилинах знову рух, крик “Руки догори!”. Стріл з пістоля. Біг по сходах. Бренькіт розбитої шиби. Рівночасно крісові стріли та стріли десь поза театром”. Молоді оунівці не захотіли так просто віддавати своє життя. Однак для того, щоб не було випадкових людських жертв у театрі, більша частина з них здалася. Через три дні їх судили в цьому ж театрі. До смертної кари було засуджено 32 члени Організації українських націоналістів. Їх виводили з театру, прив’язували до стовпів поруч на сусідній вулиці і розстрілювали. Очевидці свідчать, що під час розстрілу молоді патріоти поводили себе надзвичайно гідно. Вони вигукували “Слава Україні!”, “Гинемо за рідний край!” З того часу в Івано-Франківську день розстрілу українських націоналістів вшановують як день пам’яті по всіх, хто загинув, захищаючи батьківщину. На вулиці страчених встановлено меморіальну таблицю на згадку про ті трагічні події.
До сьогоднішнього дня в Івано-Франківську, в самому центрі міста, є невеличка вуличка, названа вулицею Страчених. Саме ця вулиця стала свідком частини трагічних подій, які відбулися в листопаді 1943 року. В той час в нинішній обласній філармонії, а тодішньому театрі імені Івана Франка, ішла відома вистава Ярослава Барнича “Шаріка”. За доносом провокатора, який повідомив фашистів про те, що в залі буде чимало членів Організації Українських націоналістів, гітлерівці раптово увірвалися до театру, припинивши театральне дійство, і розпочали обшук та перевірку документів. Кожен, кого перевіряли, мав перейти театральною сценою поруч із завісою. В завісі було вирізано дірку. Через яку зрадник вказував на українських підпільників. В протоколі, який було знайдено вже в наші дні в обласному державному архіві, про ці події сказано так: “Присутніх сколихнув оклик зі сцени “Слава Україні!” Всі побачили на сцені молоденького хлопчину з пістолетом. На нього кинулись фашисти. По кількох хвилинах знову рух, крик “Руки догори!”. Стріл з пістоля. Біг по сходах. Бренькіт розбитої шиби. Рівночасно крісові стріли та стріли десь поза театром”. Молоді оунівці не захотіли так просто віддавати своє життя. Однак для того, щоб не було випадкових людських жертв у театрі, більша частина з них здалася. Через три дні їх судили в цьому ж театрі. До смертної кари було засуджено 32 члени Організації українських націоналістів. Їх виводили з театру, прив’язували до стовпів поруч на сусідній вулиці і розстрілювали. Очевидці свідчать, що під час розстрілу молоді патріоти поводили себе надзвичайно гідно. Вони вигукували “Слава Україні!”, “Гинемо за рідний край!” З того часу в Івано-Франківську день розстрілу українських націоналістів вшановують як день пам’яті по всіх, хто загинув, захищаючи батьківщину. На вулиці страчених встановлено меморіальну таблицю на згадку про ті трагічні події.
