Нью-Йорк, 22 листопада 2002 - У Сполучених Штатах щойно вийшли друком у нью-йоркському книжковому видавництві Вайкінг мемуари Даніела Еллсберга, який тридцять років тому спричинив великий міжнародний скандал публікацією у пресі таємних “документів Пентагона” про В’єтнамську війну.
Спогади Даніела Еллсберга мають назву “Таємниці”, але насправді жодних таємниць у його справі не залишилося, все було сказано ще 1971-го року. Еллсберг був працівником Пентагона й державного департаменту, консультантом з оборонних питань корпорації Ренд, готував аналітичні доповіді про радянську загрозу Заходові. Еллсберг воював у В’єтнамі, був розвідником. Але з учасника війни він перетворився на її противника. Отож, коли йому потрапило до рук таємне досьє Пентагона про В’єтнамську війну – 7 000 сторінок документів – Еллсберг нишком скопіював їх і передав газеті Нью-Йорк Таймс, сподіваючись, що громадськість, дізнавшись про закулісні подробиці американської політики у В’єтнамі, примусить Білий дім припинити війну й забратися з Південно-Східної Азії. Газета повідомила уряд про намір опублікувати документи Пентагона. Уряд подав до суду, стверджуючи, що публікація зашкодить інтересам національної безпеки Сполучених Штатів. Суд нижчої інстанції погодився з урядом, але справа дійшла до Верховного суду, який у знаменитій своїй ухвалі заборонив цензурувати будь-які матеріали під приводом захисту інтересів національної безпеки. Таким чином, таємне досьє Пентагона, хоча й отримане незаконним шляхом, з благословення Верховного суду появилося на ламах Нью-Йорк Таймс і Вашингтон Пост, спричинивши величезний скандал. Розгніваний президент Ричард Ніксон запитав, яка причина такого витоку інформації, що становила державну таємницю? І тоді Бен Бредлі, редактор Вашингтон Пост, сказав, що у демократичній країні справа уряду –зберігати таємниці, а преси – здобувати їх.
Тут мимоволі напрошується паралель зі справою майора Миколи Мельниченка, колишнього охоронця президента України, який таємно записав розмови, що велися в кабінеті Леоніда Кучми, і оприлюднив магнітозаписи. Це спричинило міжнародний скандал, який можна порівняти зі скандалом внаслідок публікації Еллсбергом документів Пентагона. Оприлюднення записів Мельниченка призвело до урядової кризи в Києві, а останньо, коли спливли подробиці про радарну систему Кольчуга, сприяло погіршенню американо-українських взаємин. Паралель вчинків, однак, не поширюється на долі цих двох людей. Еллсберга, щоправда, звільнили з праці, але ніхто його не переслідував і не заважав знайти інше заняття. Він спокійно дійшов пенсійного віку і нині надрукував мемуари. Мельниченко ж, рятуючись від можливої помсти, змушений був шукати політичного притулку за океаном. Він став біженцем.
Спогади Даніела Еллсберга мають назву “Таємниці”, але насправді жодних таємниць у його справі не залишилося, все було сказано ще 1971-го року. Еллсберг був працівником Пентагона й державного департаменту, консультантом з оборонних питань корпорації Ренд, готував аналітичні доповіді про радянську загрозу Заходові. Еллсберг воював у В’єтнамі, був розвідником. Але з учасника війни він перетворився на її противника. Отож, коли йому потрапило до рук таємне досьє Пентагона про В’єтнамську війну – 7 000 сторінок документів – Еллсберг нишком скопіював їх і передав газеті Нью-Йорк Таймс, сподіваючись, що громадськість, дізнавшись про закулісні подробиці американської політики у В’єтнамі, примусить Білий дім припинити війну й забратися з Південно-Східної Азії. Газета повідомила уряд про намір опублікувати документи Пентагона. Уряд подав до суду, стверджуючи, що публікація зашкодить інтересам національної безпеки Сполучених Штатів. Суд нижчої інстанції погодився з урядом, але справа дійшла до Верховного суду, який у знаменитій своїй ухвалі заборонив цензурувати будь-які матеріали під приводом захисту інтересів національної безпеки. Таким чином, таємне досьє Пентагона, хоча й отримане незаконним шляхом, з благословення Верховного суду появилося на ламах Нью-Йорк Таймс і Вашингтон Пост, спричинивши величезний скандал. Розгніваний президент Ричард Ніксон запитав, яка причина такого витоку інформації, що становила державну таємницю? І тоді Бен Бредлі, редактор Вашингтон Пост, сказав, що у демократичній країні справа уряду –зберігати таємниці, а преси – здобувати їх.
Тут мимоволі напрошується паралель зі справою майора Миколи Мельниченка, колишнього охоронця президента України, який таємно записав розмови, що велися в кабінеті Леоніда Кучми, і оприлюднив магнітозаписи. Це спричинило міжнародний скандал, який можна порівняти зі скандалом внаслідок публікації Еллсбергом документів Пентагона. Оприлюднення записів Мельниченка призвело до урядової кризи в Києві, а останньо, коли спливли подробиці про радарну систему Кольчуга, сприяло погіршенню американо-українських взаємин. Паралель вчинків, однак, не поширюється на долі цих двох людей. Еллсберга, щоправда, звільнили з праці, але ніхто його не переслідував і не заважав знайти інше заняття. Він спокійно дійшов пенсійного віку і нині надрукував мемуари. Мельниченко ж, рятуючись від можливої помсти, змушений був шукати політичного притулку за океаном. Він став біженцем.
