Прага, 28 листопада 2002 – 8 грудня в день пам’яті Джона Леннона, народження Джіма Моррісона, просвітління Будди /за японською традицією/ у Лас Вегасі, де 7 грудня битиметься з американцем Джемілем Міклайном український боксер Володимир Кличко, після 33- років мовчання дасть концерт, відома з рубежа 60-70-х років минулого вже століття, американська рокова група ДООРС.
Я пам’ятаю 60-і, коли я був київським студентом, і шукав двері-відповіді на багато болючих питань. Але відповіді на них тоді важко було знайти. Мій вуйко, якого заперли до Чехословаччини у 1968 році, привіз мені аудіо касету з першого диску групи ДООРС /він любив з нього пісню «Алабама Зонг»/, і сам же казав мені, що лобом стіну не проломиш. Але я намагався, слухаючи ночами на піддаші «проломись на другий бік» або Бек Доор Мен у виконанні вражаючого мене до сьогодні Джіма Моррісона. Ми з моїми однолітками називаємо себе поколінням часів ДООРС, коли чесні люди виступали супроти насильства, як в Лос Анжелесі, так і в Києві.
Перше Сі Ді цієї американської групи так і називалося «Двері» |«Doors»|, тобто, Джім Моррісон Рей Манзарек, Роббі Кріґер і Джон Дензмор вважали ще у 1967 році, коли вийшов цей концерт, що дверей є багато, лише шукай їх або проломлюй але не сиди склавши руки, роби щось добре для людей, коли навіть геть розчарувався в житті і сидиш в «Алабама Зонг» або як ще називалася ця пісня Джіма Моррісона - «Віскі Бар».. А коли тобі сумно, то згадай своїх друзів, бо це ще не «Тзе Енд». І я пам’ятаю, коли нам ставало важко на одній цибулі, ми співали у нашій студентській компанії голосно і дружно: «Хелло, ай лав ю»... і ставало набагато веселіше жити.
І ось прийшло повідомлення, що через 30 років після закінчення концертів і через 32 після трагічної смерті Джіма Моррісона, це сталося у Парижі 3 липня 1971, група ДООРс знову збирається разом щоб дати концерт у американському Лас Вегасі 8 грудня цього року. Рой Манзарек і Роббі Кріґер хочуть сказати, точніше - заспівати, що іще не кінець, життя триває і є ще добрі люди серед нас та добро на Землі, тільки не треба бути байдужими до життя. Шукай свої двері, вони завжди є і можна добратися на інший бік, як крізь шторм за кермом...
Я пам’ятаю 60-і, коли я був київським студентом, і шукав двері-відповіді на багато болючих питань. Але відповіді на них тоді важко було знайти. Мій вуйко, якого заперли до Чехословаччини у 1968 році, привіз мені аудіо касету з першого диску групи ДООРС /він любив з нього пісню «Алабама Зонг»/, і сам же казав мені, що лобом стіну не проломиш. Але я намагався, слухаючи ночами на піддаші «проломись на другий бік» або Бек Доор Мен у виконанні вражаючого мене до сьогодні Джіма Моррісона. Ми з моїми однолітками називаємо себе поколінням часів ДООРС, коли чесні люди виступали супроти насильства, як в Лос Анжелесі, так і в Києві.
Перше Сі Ді цієї американської групи так і називалося «Двері» |«Doors»|, тобто, Джім Моррісон Рей Манзарек, Роббі Кріґер і Джон Дензмор вважали ще у 1967 році, коли вийшов цей концерт, що дверей є багато, лише шукай їх або проломлюй але не сиди склавши руки, роби щось добре для людей, коли навіть геть розчарувався в житті і сидиш в «Алабама Зонг» або як ще називалася ця пісня Джіма Моррісона - «Віскі Бар».. А коли тобі сумно, то згадай своїх друзів, бо це ще не «Тзе Енд». І я пам’ятаю, коли нам ставало важко на одній цибулі, ми співали у нашій студентській компанії голосно і дружно: «Хелло, ай лав ю»... і ставало набагато веселіше жити.
І ось прийшло повідомлення, що через 30 років після закінчення концертів і через 32 після трагічної смерті Джіма Моррісона, це сталося у Парижі 3 липня 1971, група ДООРс знову збирається разом щоб дати концерт у американському Лас Вегасі 8 грудня цього року. Рой Манзарек і Роббі Кріґер хочуть сказати, точніше - заспівати, що іще не кінець, життя триває і є ще добрі люди серед нас та добро на Землі, тільки не треба бути байдужими до життя. Шукай свої двері, вони завжди є і можна добратися на інший бік, як крізь шторм за кермом...
