Київ, 28 листопада 2002 - Серйозну правову колізію закладено останнім часом довкола Вищої ради юстиції України. Цей державний орган було створено в 1998 році і його основною функцією є подання на затвердження президентові України всіх нових суддів країни.
Нагадаю, що 27 вересня 19 народних депутатів України звернулися до членів Вищої ради юстиції з депутатським зверненням із приводу незаконного перебування Сергія Ківалова на посаді голови цього органу. У зверненні парламентарі вказували на порушення низки статей Конституції України, законів “Про статус народного депутата України”, “Про державну службу” та “Про Вищу раду юстиції”. А далі під час засідання Вищої ради юстиції, яке відбулося на початку жовтня, не набрало кворуму, оскільки три члени Вищої ради юстиції – колишній Генеральний прокурор Віктор Шишкін, а також заслужені юристи України Олександр Нечипоренко та Микола Мельник, покинули згадане засідання.
На сьогоднішній день серед народних депутатів України є шість сумісників, які повинні визначитися зі своїм основним місцем роботи. Сергій Ківалов – один із них. До речі, Апеляційний суд Києва, куди звернувся голова Верховної Ради України Володимир Литвин з позовом щодо зняття депутатських повноважень з Сергія Ківалова, не задовольнив цей позов.
Я попросив голову Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, члена Верховного Суду Василя Онопенка прокоментувати цю ситуацію.
Василь Онопенко:
«Є певні категорії, певні посади, за яких суміщення не допускається. І це передбачено законом. Тому, коли мова йде, що, скажімо, не можна суміщати посаду депутата і якусь іншу, наприклад, бути на посаді голови Вищої ради юстиції, то це прямо передбачено в Законі про Вищу раду юстиції. І я думаю, що Сергій Ківалов повинен вирішити свою долю сам - де він повинен працювати. Це вже питання і моральної сторони, оскільки голова Вищої ради юстиції є посадовою особою, яка бере участь у призначенні на перший термін - 5 років - суддів, вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності певної категорії суддів. Тому, це питання непросте, яке найближчим часом потрібно вирішувати по суті».
Тарас Марусик:
А ось, що сказав заслужений юрист України, член Вищої ради юстиції Олександр Нечипоренко:
«Суть проблеми залишається невирішеною, тому що у свій час велика група депутатів звернулася до Вищої ради юстиції з тим, що Ківалов незаконно обіймає посаду голови Вищої ради юстиції, тому що до цього часу він здійснює цю роботу на громадських засадах. Якщо звернутися до згаданого рішення суду, то в ньому також зафіксована констатація факту, що, дійсно, Ківалов обіймає посаду голови Вищої ради юстиції на громадських засадах. Отже, залишається невирішеною проблема, чи може Ківалов виконувати свої обов’язки на громадських засадах на цій посаді, що тягне за собою нелегітимність документів, які підписує нелегітимний голова, а відповідно і нелегітимність призначених суддів. І можна продовжувати цей ланцюжок, говорячи про те, що і рішення суддів, які призначені незаконно, можуть бути визнані незаконними».
Тарас Марусик:
До речі, відповідно до рішення Конституційного суду України від 4 липня 2002 року, словосполучення “на постійній основі” тлумачиться так: будь-яка робота на постійній основі виключає її поєднання з певними посадами в органах державної влади, які передбачають роботу на такій самій постійній основі.
Олександр Нечипоренко:
«Відповідно до постанови Кабінету міністрів від 27 червня 1998 року за номером 960, посада голови Вищої ради юстиції віднесена згідно зі статтею 25 «Закону про державну службу» до першої, найвищої, категорії державних службовців. Отже, без сумніву, голова Вищої ради юстиції повинен працювати на постійній основі. Але, мабуть, оце ігнорування діючим законодавством можна пояснити, по-перше, амбіціями конкретної людини, по-друге, мабуть, така людина потрібна на такій посаді комусь для вирішення певних проблем».
Тарас Марусик:
Голова комітету Верховної Ради України з питань правової політики, член Верховного суду Василь Онопенко є також одним із сумісників, тому я запитав його, чому він не визначається з місцем своєї постійної роботи.
Василь Онопенко:
«Я теж повинен визначатися, не можна сидіти у двох кріслах. Для себе я визначив, що буду працювати у Верховній Раді і працювати головою Комітету з питань правової політики. А відносно перебування в статусі судді Верховного суду, то я це питання вирішу зразу ж, як тільки буде вирішений спір у Печерському суді міста Києва про визнання виборів голови Верховного суду недійсними. Якщо Верховний суд сам буде порушувати закон, то це вже є ненормальним явищем».
Тарас Марусик:
А тим часом на минулому тижні три нові члени Вищої Ради юстиції склали присягу у Верховній Раді України, що створило нову правову колізію. Адже відтепер членів цього органу 23, що порушує конституційну норму про загальну кількість членів Вищої ради юстиції, яких має бути 20. Можливо, на завтрашньому засіданні цього органу, яке відбудеться майже після двомісячної перерви, колективний здоровий глузд допоможе виправити правовий хаос, що все глибше втягує в себе судову систему України.
Нагадаю, що 27 вересня 19 народних депутатів України звернулися до членів Вищої ради юстиції з депутатським зверненням із приводу незаконного перебування Сергія Ківалова на посаді голови цього органу. У зверненні парламентарі вказували на порушення низки статей Конституції України, законів “Про статус народного депутата України”, “Про державну службу” та “Про Вищу раду юстиції”. А далі під час засідання Вищої ради юстиції, яке відбулося на початку жовтня, не набрало кворуму, оскільки три члени Вищої ради юстиції – колишній Генеральний прокурор Віктор Шишкін, а також заслужені юристи України Олександр Нечипоренко та Микола Мельник, покинули згадане засідання.
На сьогоднішній день серед народних депутатів України є шість сумісників, які повинні визначитися зі своїм основним місцем роботи. Сергій Ківалов – один із них. До речі, Апеляційний суд Києва, куди звернувся голова Верховної Ради України Володимир Литвин з позовом щодо зняття депутатських повноважень з Сергія Ківалова, не задовольнив цей позов.
Я попросив голову Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, члена Верховного Суду Василя Онопенка прокоментувати цю ситуацію.
Василь Онопенко:
«Є певні категорії, певні посади, за яких суміщення не допускається. І це передбачено законом. Тому, коли мова йде, що, скажімо, не можна суміщати посаду депутата і якусь іншу, наприклад, бути на посаді голови Вищої ради юстиції, то це прямо передбачено в Законі про Вищу раду юстиції. І я думаю, що Сергій Ківалов повинен вирішити свою долю сам - де він повинен працювати. Це вже питання і моральної сторони, оскільки голова Вищої ради юстиції є посадовою особою, яка бере участь у призначенні на перший термін - 5 років - суддів, вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності певної категорії суддів. Тому, це питання непросте, яке найближчим часом потрібно вирішувати по суті».
Тарас Марусик:
А ось, що сказав заслужений юрист України, член Вищої ради юстиції Олександр Нечипоренко:
«Суть проблеми залишається невирішеною, тому що у свій час велика група депутатів звернулася до Вищої ради юстиції з тим, що Ківалов незаконно обіймає посаду голови Вищої ради юстиції, тому що до цього часу він здійснює цю роботу на громадських засадах. Якщо звернутися до згаданого рішення суду, то в ньому також зафіксована констатація факту, що, дійсно, Ківалов обіймає посаду голови Вищої ради юстиції на громадських засадах. Отже, залишається невирішеною проблема, чи може Ківалов виконувати свої обов’язки на громадських засадах на цій посаді, що тягне за собою нелегітимність документів, які підписує нелегітимний голова, а відповідно і нелегітимність призначених суддів. І можна продовжувати цей ланцюжок, говорячи про те, що і рішення суддів, які призначені незаконно, можуть бути визнані незаконними».
Тарас Марусик:
До речі, відповідно до рішення Конституційного суду України від 4 липня 2002 року, словосполучення “на постійній основі” тлумачиться так: будь-яка робота на постійній основі виключає її поєднання з певними посадами в органах державної влади, які передбачають роботу на такій самій постійній основі.
Олександр Нечипоренко:
«Відповідно до постанови Кабінету міністрів від 27 червня 1998 року за номером 960, посада голови Вищої ради юстиції віднесена згідно зі статтею 25 «Закону про державну службу» до першої, найвищої, категорії державних службовців. Отже, без сумніву, голова Вищої ради юстиції повинен працювати на постійній основі. Але, мабуть, оце ігнорування діючим законодавством можна пояснити, по-перше, амбіціями конкретної людини, по-друге, мабуть, така людина потрібна на такій посаді комусь для вирішення певних проблем».
Тарас Марусик:
Голова комітету Верховної Ради України з питань правової політики, член Верховного суду Василь Онопенко є також одним із сумісників, тому я запитав його, чому він не визначається з місцем своєї постійної роботи.
Василь Онопенко:
«Я теж повинен визначатися, не можна сидіти у двох кріслах. Для себе я визначив, що буду працювати у Верховній Раді і працювати головою Комітету з питань правової політики. А відносно перебування в статусі судді Верховного суду, то я це питання вирішу зразу ж, як тільки буде вирішений спір у Печерському суді міста Києва про визнання виборів голови Верховного суду недійсними. Якщо Верховний суд сам буде порушувати закон, то це вже є ненормальним явищем».
Тарас Марусик:
А тим часом на минулому тижні три нові члени Вищої Ради юстиції склали присягу у Верховній Раді України, що створило нову правову колізію. Адже відтепер членів цього органу 23, що порушує конституційну норму про загальну кількість членів Вищої ради юстиції, яких має бути 20. Можливо, на завтрашньому засіданні цього органу, яке відбудеться майже після двомісячної перерви, колективний здоровий глузд допоможе виправити правовий хаос, що все глибше втягує в себе судову систему України.
