Київ–Прага, 29 листопада 2002 - Ведучий Василь Зілгалов. Гості: Григорій Омельченко - народний депутат від Блоку Юлії Тимошенко, Леонід Грач - народний депутат від комуністичної партії України та експерт Центру незалежних політичних досліджень ім. Разумкова Юрій Якименко.
Василь Зілгалов
Переходимо до другої теми – “Політична ситуація і становище опозиції”.
Шановні гості, те, що відбувається сьогодні у Верховній Раді – формування уряду, події навколо посади голови Нацбанку, те, що на нас чекає у Верховній Раді в грудні – чи можна це назвати наступом провладної більшості на опозицію?
Григорій Омельченко
Майже військова термінологія - наступи, відступи, удари, контрудари...
А я на всі ці речі, Ви знаєте, дивлюся з великим гумором. Тому що це “останні подихи” перед кінцем того, що ми називаємо цим кримінальним суспільством, кримінальною пропрезидентською більшістю. Нехай зараз наступи. Хай ще раз дихнуть, ще когось призначать. У мене це все викликає лише посмішку. Чим би діти не бавилися, аби не плакали. Ну зберуться в пісочниці, комусь не вистачить відерця, ну дадуть якесь...
Мене більше змушує замислитися питання чесності людей, які пройшли на виборах під опозиційними лозунгами, а потім з різних причин – переходять до інших фракцій пропрезидентського ґатунку.
Я розумію при цьому депутата-мажоритарника, він балотувався без підтримки партії чи блока. Тому сьогодні він міг бути в одному блоці, завтра в іншому.
Але коли депутатом стає особа, яка прийшла за партійним списком, про яку, можливо, ніхто і не чув, і тільки за рахунок авторитету партії ця людина стала народним депутатом – а потім вона переходить в іншу, пропрезидентську фракцію! Я не знаю, можливо за якісь меркантильні речі, за якісь обіцянки, але, може тому, що я військовий, інакше як зрадники я цих людей не називаю.
Це просто зрада тієї партії, виборчого блоку, тільки за допомогою яких ти і став народним депутатом!
Але Бог з ними, що їх судити! Треба просто на них не звертати увагу, хоча комусь, можливо, такий перехід в іншу фракцію і коштував суми у шість нулів.
Так, зараз трохи стихли опозиційні виступи. І це добре. Відсіялися ті, які могли вдарити в спину в якійсь відповідальний момент.
На мою думку, ще відбудеться консолідація опозиційних сил в єдину партію. Я вірю, що об” єднаються обидва Рухи, інші правоцентристські партії. Об’єднаються, у тому числі, і партії лівого спрямування і теж будуть виступати єдиним опозиційним фронтом.
І врешті-решт, відбудеться струс, і все стане на свої місця, як повинно бути в нормальному здоровому суспільстві. Так що ніяких проблем з опозицією, я думаю, немає.
Слухач
У мене є зауваження до товариша Грача. Хай він у виступі скаже, чому він порушив десяту статтю Конституції стосовно мови. І хотів би привітати пана Омельченка. Хотів би його запитати: що збираються робити опозиційні сили, у зв’язку з тим, що у парламенті готується перерозподіл комітетів виключно для пропрезидентських членів парламенту?
Також зазначу: ми так живемо в Україні тому, що при владі знаходяться старі комуністичні кадри, які Україну не люблять і не хочуть, щоб на ній жилося гарно. Дякую.
Василь Зілгалов
Дякую, ми до цих питань повернемося, але хочу в наших гостей запитати таке, це дуже важливо.
Деякі експерти називають ситуацію в таборі опозиції коротко - крах ілюзій. Що може про це сказати експерт? Наприклад, який прогноз розвитку ситуації в “Нашій Україні” чи в інших опозиційних об’єднаннях? Чи дійсно відбувся крах ілюзій?
Юрій Якименко
Напевно, крах ілюзій мав відбулися в опозиції трохи раніше, коли зібралася новообрана Верховна Рада і обрала своє керівництво. Перший крах ілюзій мав відбутися саме тоді. А далі це вже були цілком раціональні спроби відновити ситуацію – наприклад, осінні акції протесту. Це вже були свідомі заплановані дії, аби повернути втрачені позиції.
Щодо ситуації , яка спостерігається у Верховній Раді зараз. Звичайно, абсолютно не прийнятні з позиції демократичних стандартів усі методи, якими формувалася більшість, якими вона призначила нового прем’єра і формує уряд. Але тут є і позитивний момент. Зараз все стало ясно і чітко. Є більшість, є уряд. Більшість має за нього відповідати, має далі визначати розвиток країни. І нарешті, громадяни бачать, з кого можна спитати.
З іншого боку, є опозиція. Для неї виникли абсолютно нормальні умови, щоб пропонувати альтернативи, формувати тіньовий уряд, критикувати більшість і боротися так, як має боротися опозиція в демократичних країнах, аби самій стати більшістю.
А говорити, що зараз віддубась поразка опозиції, що розподіл парламентських комітетів завдасть фатального удару по опозиції – цього не буде, абсолютно!
За опозицією ( знову ж таки, за демократичними стандартами) мають залишитися кілька комітетів Верховної Ради, зокрема, з питань свободи слова, з питань контролю за правоохоронними органами і регламентний комітет, а бюджетний – в деяких країнах залишається за опозицією, а у деяких – ні.
Якщо в нас все це буде зроблено, це значить, ми витримуємо певні стандарти. Якщо ж ні – тоді більшість працює за тими поняттями, які їй доступні.
Я би так охарактеризував дану ситуацію.
Василь Зілгалов
І у нас є слухач.
Слухач
Леонід Ковальчук, Київ. У мене запитання до всіх гостей, але передовсім, до шановного експерта. Я би хотів поєднати дві сьогоднішні теми в два запитання. Перше. Сьогодні пан Стретович назвав дуже непочесне 87 місце Україні в списку корумпованості. І у мене запитання – хто в більшій мірі несе відповідальність за це місце - пропрезидентська більшість чи опозиція?
І друге запитання, яке стосується відносин між опозицією і режимом. Оскільки в нас є непоодинокі факти політичних репресій, навіть загибелі з політичних мотивів, чи існує для гостей таке поняття, як “політична організована злочинність України”? Дякую.
Василь Зілгалов
Системні питання. Щодо першого, ми вже говорили про політичну волю. Але, будь ласка, хто хоче відповісти?
Леонід Грач
Ні більшість, ні опозиція нести відповідальність за це не можуть. Відповідь на це питання у створеній системі, і доки вона не буде змінена, ніхто нічого не зробить.
Щодо мови. Як тільки всі статті Конституції стосовно забезпечення людей в соціальній сфері будуть виконані, я теж одразу буду виконувати 10 статтю Конституції і перейду на рідну українську мову. Але тим, хто так відреагував, хочу зазначити: ви не форму Конституції захищаєте, ви ображаєте 10 мільйонів росіян, російськомовних громадян і нашу історію, коли на цю мову так нападаєте. Бути на Україні двом рівноправним мовам – українській і російській!
Василь Зілгалов
Пане Омельченко, Ваші ремарки.
Григорій Омельченко
У 1999 році, після одного аналізу ситуації в Україні, я вперше зробив висновок – ми маємо державу з ознаками мафії або організоване злочинне співтовариство політичної влади. Це щодо другого питання слухача.
Можна робити науковий аналіз, дослідження, і їх вже достатньо. Але ситуація, яка склалася, і питання - на кому лежить відповідальність за все це - приводить до висновку: давайте назвемо все своїми іменами.
11 років незалежності. І з них 8 років з необмеженими повноваженнями - хто? Відомо. Хто був прем’єром рік, коли Кабмін мав повноваження приймати декрети? Та ж сама особа.
Ім’я всім відомо – Леонід Данилович Кучма. Людина, яка проводила внутрішню і зовнішню політику, яка формувала кадрову політику, яка дійшла до того, що злочинці нагороджені найвищими нагородами, під час правління якої держава практично була розграбована.
А до речі, за Конституцією, він є гарантом дотримання всіх конституційних прав і свобод громадян. Отже, перш за все – відповідальність лежить на Кучмі і управлінській вертикалі, призначеної ним.
Василь Зілгалов
Наша передача завершується. Дякую, шановні гості. На все добре!
Василь Зілгалов
Переходимо до другої теми – “Політична ситуація і становище опозиції”.
Шановні гості, те, що відбувається сьогодні у Верховній Раді – формування уряду, події навколо посади голови Нацбанку, те, що на нас чекає у Верховній Раді в грудні – чи можна це назвати наступом провладної більшості на опозицію?
Григорій Омельченко
Майже військова термінологія - наступи, відступи, удари, контрудари...
А я на всі ці речі, Ви знаєте, дивлюся з великим гумором. Тому що це “останні подихи” перед кінцем того, що ми називаємо цим кримінальним суспільством, кримінальною пропрезидентською більшістю. Нехай зараз наступи. Хай ще раз дихнуть, ще когось призначать. У мене це все викликає лише посмішку. Чим би діти не бавилися, аби не плакали. Ну зберуться в пісочниці, комусь не вистачить відерця, ну дадуть якесь...
Мене більше змушує замислитися питання чесності людей, які пройшли на виборах під опозиційними лозунгами, а потім з різних причин – переходять до інших фракцій пропрезидентського ґатунку.
Я розумію при цьому депутата-мажоритарника, він балотувався без підтримки партії чи блока. Тому сьогодні він міг бути в одному блоці, завтра в іншому.
Але коли депутатом стає особа, яка прийшла за партійним списком, про яку, можливо, ніхто і не чув, і тільки за рахунок авторитету партії ця людина стала народним депутатом – а потім вона переходить в іншу, пропрезидентську фракцію! Я не знаю, можливо за якісь меркантильні речі, за якісь обіцянки, але, може тому, що я військовий, інакше як зрадники я цих людей не називаю.
Це просто зрада тієї партії, виборчого блоку, тільки за допомогою яких ти і став народним депутатом!
Але Бог з ними, що їх судити! Треба просто на них не звертати увагу, хоча комусь, можливо, такий перехід в іншу фракцію і коштував суми у шість нулів.
Так, зараз трохи стихли опозиційні виступи. І це добре. Відсіялися ті, які могли вдарити в спину в якійсь відповідальний момент.
На мою думку, ще відбудеться консолідація опозиційних сил в єдину партію. Я вірю, що об” єднаються обидва Рухи, інші правоцентристські партії. Об’єднаються, у тому числі, і партії лівого спрямування і теж будуть виступати єдиним опозиційним фронтом.
І врешті-решт, відбудеться струс, і все стане на свої місця, як повинно бути в нормальному здоровому суспільстві. Так що ніяких проблем з опозицією, я думаю, немає.
Слухач
У мене є зауваження до товариша Грача. Хай він у виступі скаже, чому він порушив десяту статтю Конституції стосовно мови. І хотів би привітати пана Омельченка. Хотів би його запитати: що збираються робити опозиційні сили, у зв’язку з тим, що у парламенті готується перерозподіл комітетів виключно для пропрезидентських членів парламенту?
Також зазначу: ми так живемо в Україні тому, що при владі знаходяться старі комуністичні кадри, які Україну не люблять і не хочуть, щоб на ній жилося гарно. Дякую.
Василь Зілгалов
Дякую, ми до цих питань повернемося, але хочу в наших гостей запитати таке, це дуже важливо.
Деякі експерти називають ситуацію в таборі опозиції коротко - крах ілюзій. Що може про це сказати експерт? Наприклад, який прогноз розвитку ситуації в “Нашій Україні” чи в інших опозиційних об’єднаннях? Чи дійсно відбувся крах ілюзій?
Юрій Якименко
Напевно, крах ілюзій мав відбулися в опозиції трохи раніше, коли зібралася новообрана Верховна Рада і обрала своє керівництво. Перший крах ілюзій мав відбутися саме тоді. А далі це вже були цілком раціональні спроби відновити ситуацію – наприклад, осінні акції протесту. Це вже були свідомі заплановані дії, аби повернути втрачені позиції.
Щодо ситуації , яка спостерігається у Верховній Раді зараз. Звичайно, абсолютно не прийнятні з позиції демократичних стандартів усі методи, якими формувалася більшість, якими вона призначила нового прем’єра і формує уряд. Але тут є і позитивний момент. Зараз все стало ясно і чітко. Є більшість, є уряд. Більшість має за нього відповідати, має далі визначати розвиток країни. І нарешті, громадяни бачать, з кого можна спитати.
З іншого боку, є опозиція. Для неї виникли абсолютно нормальні умови, щоб пропонувати альтернативи, формувати тіньовий уряд, критикувати більшість і боротися так, як має боротися опозиція в демократичних країнах, аби самій стати більшістю.
А говорити, що зараз віддубась поразка опозиції, що розподіл парламентських комітетів завдасть фатального удару по опозиції – цього не буде, абсолютно!
За опозицією ( знову ж таки, за демократичними стандартами) мають залишитися кілька комітетів Верховної Ради, зокрема, з питань свободи слова, з питань контролю за правоохоронними органами і регламентний комітет, а бюджетний – в деяких країнах залишається за опозицією, а у деяких – ні.
Якщо в нас все це буде зроблено, це значить, ми витримуємо певні стандарти. Якщо ж ні – тоді більшість працює за тими поняттями, які їй доступні.
Я би так охарактеризував дану ситуацію.
Василь Зілгалов
І у нас є слухач.
Слухач
Леонід Ковальчук, Київ. У мене запитання до всіх гостей, але передовсім, до шановного експерта. Я би хотів поєднати дві сьогоднішні теми в два запитання. Перше. Сьогодні пан Стретович назвав дуже непочесне 87 місце Україні в списку корумпованості. І у мене запитання – хто в більшій мірі несе відповідальність за це місце - пропрезидентська більшість чи опозиція?
І друге запитання, яке стосується відносин між опозицією і режимом. Оскільки в нас є непоодинокі факти політичних репресій, навіть загибелі з політичних мотивів, чи існує для гостей таке поняття, як “політична організована злочинність України”? Дякую.
Василь Зілгалов
Системні питання. Щодо першого, ми вже говорили про політичну волю. Але, будь ласка, хто хоче відповісти?
Леонід Грач
Ні більшість, ні опозиція нести відповідальність за це не можуть. Відповідь на це питання у створеній системі, і доки вона не буде змінена, ніхто нічого не зробить.
Щодо мови. Як тільки всі статті Конституції стосовно забезпечення людей в соціальній сфері будуть виконані, я теж одразу буду виконувати 10 статтю Конституції і перейду на рідну українську мову. Але тим, хто так відреагував, хочу зазначити: ви не форму Конституції захищаєте, ви ображаєте 10 мільйонів росіян, російськомовних громадян і нашу історію, коли на цю мову так нападаєте. Бути на Україні двом рівноправним мовам – українській і російській!
Василь Зілгалов
Пане Омельченко, Ваші ремарки.
Григорій Омельченко
У 1999 році, після одного аналізу ситуації в Україні, я вперше зробив висновок – ми маємо державу з ознаками мафії або організоване злочинне співтовариство політичної влади. Це щодо другого питання слухача.
Можна робити науковий аналіз, дослідження, і їх вже достатньо. Але ситуація, яка склалася, і питання - на кому лежить відповідальність за все це - приводить до висновку: давайте назвемо все своїми іменами.
11 років незалежності. І з них 8 років з необмеженими повноваженнями - хто? Відомо. Хто був прем’єром рік, коли Кабмін мав повноваження приймати декрети? Та ж сама особа.
Ім’я всім відомо – Леонід Данилович Кучма. Людина, яка проводила внутрішню і зовнішню політику, яка формувала кадрову політику, яка дійшла до того, що злочинці нагороджені найвищими нагородами, під час правління якої держава практично була розграбована.
А до речі, за Конституцією, він є гарантом дотримання всіх конституційних прав і свобод громадян. Отже, перш за все – відповідальність лежить на Кучмі і управлінській вертикалі, призначеної ним.
Василь Зілгалов
Наша передача завершується. Дякую, шановні гості. На все добре!
