Київ, 3 грудня 2002 - Події в політичному житті України відбуваються так швидко, що підбивати підсумки доводиться не раз на рік, а посезонно. – таким спостереженням розпочинає публікацію кореспондент тижневика “Дзеркало тижня” Юлія Мостова. По завершенні осіннього етапу авторка резонно ставить питання: а чи був шанс у країні провести швидкі кадрові зміни на вищому рівні й, по змозі, змінити правила гри? І відразу ж ствердно відповідає: так, у вересні-жовтні в державі склалася низка важливим передумов і векторів, консолідація яких цілком могла привести до швидких змін. Передусім, це масові акції протесту, якими опозиція відкрила власний антипрезидентський фронт. Пізніш, т.зв. ”кольчужний” скандал із наступною ізоляцією глави держави й чіткими сигналами Заходу на диференційоване ставлення до України й до її президента міг би відіграти можливо й вирішальну роль у справі оздоровлення риби Української держави. Бо якщо вона, риба, гниє з голови, то й лікувати її треба, починаючи з того самого місця. Але, не зважаючи на всі передумови – кардинальних змін на владному Олімпі так і не сталося. Чому? Про це – в статті “Зима буде довга?”
Втім, на думку кореспондента іншого тижневика “Грані +” хоча опозиції і не вдалося внести значну дестабілізацію в стан політичного супротивника, але й “бліцкриг” олігархічної коаліції в парламенті, і далі – всюди – наразі не відбувся. Більше того: він провалився по всьому фронту, бо за нездатністю змінити керівництво Нацбанку в руках Банкової посипалася й вся “пакетно-карткова” побудова. Парламентські комітети залишилися в руках опозиції, Нацбанк – у руках В.Стельмаха. Та й з урядом вийшло не все так, як того б хотілося гаранту та його прибічникам. Ознайомитися з думкою журналіста – чому ж опозиція не може виграти швидку війну в олігархічних кланів можна в статті “Бліцкриг”.
Про те, як депутати з парламентської пропрезидентської більшості хотіли переобрати керівництво Національного банку України розповідає газета “Сільські вісті” у публікації “Спроба взяти банк”.
В цьому ж числі у матеріалі “Корупція – корозія влади” часопис знайомить читачів з розмахом корупції у правоохоронних органах.
“Всеукраїнська байдужість чи криза національної гідності?” – у публікації під таким заголовком дописувач газети “День” розмірковує над причинами збайдужілості українців. Державна незалежність на папері, - зауважує автор, - то незалежність бутафорна і не означає нічого без незалежності в нашій свідомості, мізках і душах, без усвідомлення самодостатності, значимості самих себе як гідного, шанованого в світі народу. Мати це – означає мати все: розвинуту національну культуру, економіку, розквіт у всіх сферах суспільного життя. А доля української мови та культури – це питання життя і смерті України.
З новинками української культури традиційно знайомить читачів у газета “Україна молода”. У матеріалі “Не все те золото, що “Брухт” можна ознайомитися з рецензією на останню книгу Павла Загребельного “Брухт”. На думку дописувача, володар дум і душ, яким, безумовно, був Загребельний у 70-80-х рр., хотілося б очікувати інших творів, іншої позиції. А не “пустопорожнього патякання.” Але попри всі недоліки, роман Павла Загребельного “Брухт” все ж заслуговує на прочитання. - зауважує дописувач.
Втім, на думку кореспондента іншого тижневика “Грані +” хоча опозиції і не вдалося внести значну дестабілізацію в стан політичного супротивника, але й “бліцкриг” олігархічної коаліції в парламенті, і далі – всюди – наразі не відбувся. Більше того: він провалився по всьому фронту, бо за нездатністю змінити керівництво Нацбанку в руках Банкової посипалася й вся “пакетно-карткова” побудова. Парламентські комітети залишилися в руках опозиції, Нацбанк – у руках В.Стельмаха. Та й з урядом вийшло не все так, як того б хотілося гаранту та його прибічникам. Ознайомитися з думкою журналіста – чому ж опозиція не може виграти швидку війну в олігархічних кланів можна в статті “Бліцкриг”.
Про те, як депутати з парламентської пропрезидентської більшості хотіли переобрати керівництво Національного банку України розповідає газета “Сільські вісті” у публікації “Спроба взяти банк”.
В цьому ж числі у матеріалі “Корупція – корозія влади” часопис знайомить читачів з розмахом корупції у правоохоронних органах.
“Всеукраїнська байдужість чи криза національної гідності?” – у публікації під таким заголовком дописувач газети “День” розмірковує над причинами збайдужілості українців. Державна незалежність на папері, - зауважує автор, - то незалежність бутафорна і не означає нічого без незалежності в нашій свідомості, мізках і душах, без усвідомлення самодостатності, значимості самих себе як гідного, шанованого в світі народу. Мати це – означає мати все: розвинуту національну культуру, економіку, розквіт у всіх сферах суспільного життя. А доля української мови та культури – це питання життя і смерті України.
З новинками української культури традиційно знайомить читачів у газета “Україна молода”. У матеріалі “Не все те золото, що “Брухт” можна ознайомитися з рецензією на останню книгу Павла Загребельного “Брухт”. На думку дописувача, володар дум і душ, яким, безумовно, був Загребельний у 70-80-х рр., хотілося б очікувати інших творів, іншої позиції. А не “пустопорожнього патякання.” Але попри всі недоліки, роман Павла Загребельного “Брухт” все ж заслуговує на прочитання. - зауважує дописувач.
