Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 02:16

Майдан: «Чи мають право людожери говорити від імені спожитих ними людей?»


Майдан: «Чи мають право людожери говорити від імені спожитих ними людей?»

Київ, 4 листопада 2002 - Зіп’явшись на будь яку з вершин, людина має всі шанси опинитися перед проваллям. Подібні речі можуть трапитись і з державою. Особливо з тою, яка хоче бути імперією. Тим не менше у колективному его спрацьовує біс заперечення. Попри очевидну безглуздість, хочеться стрибнути. А раптом виростуть крилья? Совкова ментальність залипла на совковій версії крилатого героя. У звичайному сьогоденні милий, тупий і дуже простий “парєнь” схильний до самопожертви в ім’я миру на землі. Нинішня норд-остівська трагедія показала, чим насправді є така ментальність. Маски злетіли, тільки-но чеченська війна прийшла під кремлівські мури. Лагідно впевнені інтернетні голоси органічно та без зайвих комплексів змінили тембр, до якого так звик позадницький український політикум. Крізь новий шум проступають зовсім інакші екзистенційні проблеми. Вони доволі відчутно зачіпають Україну. Провокують по новому глянути: “А хто він насправді, отой північний сусіда? Віктор Недоступ. Читання газет.

В пошуках суперменів “Норд-Осту”, “Нєзавісімая газєта” дійшла висновку, що головним героєм стала істерика. У інтерв’ю “Газеті.Ру” громадянин Латвії розповів: “Спецназівці мене першим вивели і приставили до стінки, прийняли за чеченця. Мабуть тому, що я єврей і три дні не голився.” Німецька “Зальцбургер Нахрайтен” пише, що під час спец-операції п’ятнадцяти терористам вдалося втекти. Натомість за офіційними даними загинуло сто двадцять заручників. Згодом вигулькнуло повідомлення, що більше сотні глядачів “Норд-осту” зникли безвісти. Знаючи досвід КГБ-ФСБ, можна тільки здогадуватись про їх долю. Тим часом демократична віртуальна преса Росії стала набувати рис тоталітарної пропагандистської машини. Численні банери сповістили, що мирне населення Чечні засуджує дії терористів. “Зюддойче цайтунг” опублікувало інтерв’ю з чеченською правозахисницею Зайнап Гачаєвою. Вона вважає: “Те, що відбувається у Чечні має окреслену назву – геноцид”. Тим часом, РІА-Новості повідомило, що держдума Росії заборонила Мас-медіа висвітлювати хід кремлівських спец-операцій. На цьому тлі зловісно прозвучало запитання “Московського комсомольця”: “Чи стане Чечня ядерним полігоном?”

Тим часом “Українська правда” розповідає як українські депутати Андрій Шкіль, Тарас Чорновіл та Рефат Чубаров їздили на переговори з моджахедами. Спочатку відміняли рейси. Потім, у наступні літаки, депутати, попри вільні місця, сісти так і не змогли. У Москві заблокували роботу переговорних штабів. На думку Чорновола, Кремль був абсолютно незацікавлений у мирному вирішенні питання. Кремль хоче крові.

В українську політику нові реалії додали кволого містечкового хаосу. Хтось здеорієнтований, хтось чекає московських інструкцій. Шведський вчений Андерс Ослунд тій таки “Українській правді” висловив бачення ситуації. Протягом останніх років політичний процес зовсім зламався. Економічних питань вирішується дуже мало. Конструктивну опозицію правдами і неправдами заганяють у радикали. Варіант “український Путін”, зазначає експерт, має всі шанси не спрацювати.

“Україна-ру” сповіщає, що опозиція, готує масштабні акції протесту на сьоме листопада – день переродження Російської імперії у ще потворнішу совдепію.

Серед цього шизоїдного гамору дисонансним шептуном прошелестіло повідомлення “Українських новин” про нагородження Путіним голови київської облдержадміністрації, Анатолія Засухи орденом Дружби народів. Віктор Недоступ в Інтернет-майдан.

Все в руках людини. Саме тому їх треба мити якомога частіше. Думку цю придумав не я, а письменник Єжи Лєц. Мене ж, чавить жаба. Чому не я? Чому не в моїй голові народжуються геніальні думки. Чому я мушу бути у постійній ролі переказувача, переповідувача, інтерпретатора, переспівувача, а іноді і підспівувача якихось ситуацій чи подій. А все через гроші, через те, що моя благословенна Богом родина має пухнасту тваринку на ймення кіт. І родина та мусить годувати “животноє”. Даруйте цей ліричний відступ. Бо починали ми, здається, з чистих рук. А мали на увазі Московську державу у якій триває велике полювання. Подібного висновку можна запросто дійти полазивши по сайтах російського інтернету. Ну а до чого я те все веду нехай розкаже нам Сергій Грабовський.

З голосу “компетентних органів” (а їхня інтонація добре відома всім, кого вони бодай зачепили своїм крилом) ми чуємо: “Затримані 40 посібників терористів... Спецслужби розшукують у Москві ще близько 100 камікадзе... Мешканець Курганської області провів сім років у рабстві у інгушів... Зв‘язок між чеченцями й “Аль-Каїдою” знайдений”. І так далі. А одночасно – маємо інформацію про виданий судом ордер на арешт екс-олігарха Бориса Березовського та про реєстрацію Мінюстом Всеросійської великодержавної партії.

Очевидно, тільки у цій атмосфері істеричних пошуків ворога, ксенофобського психозу та оспівування всевладдя КҐБ-ФСБ могли народитися божевільні пропозиції директора свиноферми з Тверської області Анікіна. Мовляв, треба поховати вбитих чеченців загорнутими у свинячі шкури і засипати могили свинячим гноєм, адже для мусульманина таке ганебне поховання перекриває шанси потрапити до раю, отож терор таким чином буде зупинений.

Які ж відгуки викликала в російському Інтернеті ця пропозиція? Жодного неприйняття. Навпаки. Процитую два відгуки мовою оригіналу, яку її носії вважають чомусь російською: “Стоит наградить свинокомплекс нобелевской премией” та “Давно пора. И не толко етих, но и всех мусулман”. КЦ

І мимоволі спливає на гадку крилата фраза, ледь не столітньої давнини: “Росія в імлі”. Можна додати – В Інтернет-імлі.

Сергій Грабовський

Факт завжди голий, навіть якщо одягнути його за останньою модою, каже нам Єжи Лец перед тим, як ми знову, вкотре та без особливого задоволення прилипнемо до російської павутини і дригаючи лапками почнемо всотувати той фактаж, який згідно із законами жанру має привести до монотонної думки про соціально-етнічну паранойю в російському суспільстві. Якраз в цьому намагається переконати Сергій Набока.

Враження від відвідування російського сегменту мережі – приголомшливі. Здається, найактивніша частина російського суспільства – ті його представники, які ще не досягли пенсійного віку, вміють послуговуватися компутером, мають достатньо грошей щоб мати вдома відповідне устаткування і платити за користування інтернетом, або більш чи менш пристойну роботу, де є можливість годинами висіти в чатах – так от, саме ця частина російського суспільства, сказати б, не гірша! – виявляє всі ознаки соціяльно-етнічної паранойї. Відвідавши кілька десятків сайтів, побабравшися в різноманітних форумах, проглянувши чи не з півсотні реплік, повноцінних журналістських матеріялів та просто відгуків на те, що трапилося у московському мюзіке-голі – я отримав спершу легенький, а потім і цілком серйозний шок.

Ясна річ, що московська трагедія – є трагедією. Смерть є смерть, насильство є насильство, убивство лищається убивством – попри його мету, засоби чи обставини. Але не це турбує російський інтернет. І не причини, що підштовхнули чеченців до захоплення заручників, і не питання – наскільки реальною була їхня наївна вимога припинити війну в Чечні – о, цей юнацький максималізм! І голоси тих, хто наважується ставити різні питання – достатньо слушні питання, на кшталт – чому треба було вбивати і так уже непритомних чеченок – чи не для того, щоб здихатися свідків? Чи не час все ж таки бодай пообіцяти припинити столітню бійню на Кавказі – щоб зберегти життя УСІМ – а це було можливо - такі голоси губляться у закликах “убити усі анклави”! усі мусульманські регіони відгородити, і щойно запищать – мочить! Обнесіть Чеченські гори берлінською стіною – хай ріжуть одне одного! Посилити зачистку! Влаштувати погроми! Нехай загинуть і невинні, але решта боятиметься!

А ще – кілька закликів до російських хакерів валити чеченські і “занадто демократично-ліберальні” російські сайти. Здається, один потужний сайт таки завалили...

Висновок, на жаль, можна зробити лише один. Росія, з одного боку - швидко йде до нацизму, расизму, фашизму. З іншого боку – як одна ненависть породжує іншу, так і насильство закликає до адекватної відповіді. І, схоже, чеченські бойовики таки примусили Росію до ГАЗАВАТУ...

С. Набока

Коли запахли фіалки, лайно сказало: “Що ж вони працюють на дешевому контрасті”. Правдива суть багатьох речей, явищ та стосунків проявляється лише у критичних ситуаціях. Подача інформації про відомі події у Москві, увиразнила реальні права та місце ЗМІ у системі державної машини. Звісно, передусім, російської медіа-машини. Далі Ігор Островський.

Загальну картину інформаційного компоту можна означити як “ретельну фільтрацію” й “вилучення чужорідних утворень”. Точніше, знищення. Так, “utro.ru” з гордістю повідомляє, що один з основних чеченських ресурсів “kavkaz.org” доблесно “замочили” розлючені російські програмісти, що працюють у Каліфорнії. До речі, хостинг-провайдер “kavkaz.org” теж знаходиться в Америці. Дочірні проекти сайту “kavkazcenter.org” та “dagestan.org” також не функціонують. Свобода слова – одне з фундаментальних прав людини, “панімаєш”…

Права цими днями суттєво підрихтували. Як у тому анекдоті про ДАІшника й водія: ти про які права? – у тебе є тільки обов'язки! “izvestia.ru” надрукували щойностворені “Етичні принципи поведінки журналістів, що висвітлюють акти тероризму та контрреволюційні операції”. Виявляється, завзяті російські журналісти, не чекаючи гніву згори, вирішили самобмежитись. Отже, короткий витяг: “журналіст повинен: уникати прямих контактів з терористами… уникати прямої трансляції інтерв'ю з терористами, в тому числі й з причини того, що трансляція може бути використана для передачі потаємних сигналів однодумцям… поставити до відома керівника контртерористичної операції про свій намір висвітлювати події…” Кінець цитати. Усе це закамуфльовано різними уточненнями, але по суті – ні кроку без контролю та дозвільних санкцій спецслужб. Саме формулювання починається однозначним і жорстким словом “повинен”, мовби переводячи свободу інформації у ранг “винної” чи то пак “должніка”.

Тим часом “grani.ru” разом з “vazhno.ru” та “newsru.com” намагаються з'ясувати долю 180 зниклих заручників. Ці сайти подають список людей та координати, за якими можна повідомити інформацію. Незрозуміло тільки, як зі щільно оточеного місця, де кожна шпарина фіксувалася відеокамерами, могло зникнути майже дві сотні людей! Схоже на те, що трупні результати “блискучої операції” намагаються ретельно приховати. Де-небудь у лісі осіннього Підмосков'я. Натомість “lenta.ru” повідомляє про офіційну вимогу керівника міжнародної організації з заборони хімічної зброї, що знаходиться в Амстердамі, Рохеліо Пфіртера до російського керівництва розкрити формулу газу, яким ті потруїли власних співгромадян. На думку медиків, чиновництво бреше, адже застосування фентанілу та його похідних не могло призвести до такої кількості загиблих.

Риба, як відомо, починає гнити з голови. В такій ситуації, затиснуті у лещата контролю ЗМІ, можуть лише спазматично дригати хвостом, намагаючись розвіяти сморід.

Ігор Островський в “Інтернет-майдан”

Думки перескакують з людини на людину, як блохи. Але кусають далеко не всіх. Або: “Буває що гачок заковтують разом з рибалкою”. Або: “Дехто не бачить різниці між онанізмом та вірністю собі”. Або: “З одного хреста можна зробити дві шибениці, з презирством сказав спеціаліст”. Все це той таки ненависний мені Єжи Лєц. Гарно мислить людина, - сказала жаба, перед тим, як вхопити мене за горло.

Передача добігає якогось там кінця і вимагає ще парочку цитат з Єжи Лєца. “Припустимо – пробив головою стіну, але що робитимеш у сусідній камері?”. “Він посипав собі голову попелом своїх жертв”. І вже зовсім насамкінець : “Чи мають право людожери говорити від імені спожитих ними людей?”.

Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. “Радіо Свобода”. Київ.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG