Прага, 4 грудня 2002 – Роковини українського голодомору вшанували цими днями українські громади в усьому світі – а разом із ними й неукраїнці, які більше дізнаються тепер про події в Україні 1932 – 33 років. Відгукнулася й західна преса, яка подає спогади очевидців – і думки, що за голодомор мала б настати й відповідальність.
75-річній Ганні Передерій, яка пережила голодомор іще малою дитиною, важко пояснити сучасним канадським дітям, що вона дійсно голодувала, написала днями канадська Монтреал Ґазетт. А коли її маму посадили до в’язниці за збирання на уже вжатому полі недоприбраних колосків, це було щастям — адже у в’язниці годували, й мати навіть передавала родині на побаченнях зекономлену тюремну їжу, згадувала Ганна Передерій на міжконфесійній панахиді пам’яті померлих від голодомору в Монреалі.
І на іншому кінці землі, в Австралії, поблизу столиці Канберри, біля меморіялу жертв великого голодомору, відбулося національне вшанування його 70-х роковин. Ним, як повідомила газета Канберра Таймз, почалася річна програма заходів, що мають на меті, серед іншого, домогтися від австралійського уряду виступити за створення якогось міжнародного трибуналу, який розстежив би ті події і офіційно вказав би на винних.
За словами президента Австралійської федерації українських організацій Стефана Романіва, «Такі злочини проти людства не можуть залишитися безкарні». Він переконаний, що світ має офіційно звинуватити радянський комуністичний режим, який свідомо, плановано й розраховано діяв проти окремих осіб і всього українського народу, завдаючи їм болю й труднощів і доводячи до смерті, пише Канберра Таймз.
Згадку про те, що чимало українців зараз вимагають відшкодувань за голодомор від Росії, яка взяла на себе правонаступництво Радянського Союзу, публікує й австрійський щоденник Ді Прессе. Він повідомляє про жалобне зібрання і українців, і австрійців біля відкритого щойно минулого тижня невеликого пам’ятника в Перхтольдсдорфі на самому краєчку Відня – пам’ятника, ледь більшого від намогильного каменя, несправедливо малого порівняно з обширом страждань, пише газета.
Автор статті наводить думку істориків: голодомор було влаштовано тому, що українські селяни виступали проти колективізації зовсім інакше, ніж російські; а крім того, в українців було розвинене чітко визначене національне самовідчуття – усе це було небезпечно для радянської влади. За словами українського історика Василя Марочка, що їх наводить австрійська газета, «Голодомор в Україні – це не фізіологічне явище, а сучасна форма політичного терору».
Але цей темний розділ історії знову відкривається лише зараз. І в Україні хотіли б, додає Ді Прессе, щоб і на Заході стало відомо про сталінський голодомор в Україні.
75-річній Ганні Передерій, яка пережила голодомор іще малою дитиною, важко пояснити сучасним канадським дітям, що вона дійсно голодувала, написала днями канадська Монтреал Ґазетт. А коли її маму посадили до в’язниці за збирання на уже вжатому полі недоприбраних колосків, це було щастям — адже у в’язниці годували, й мати навіть передавала родині на побаченнях зекономлену тюремну їжу, згадувала Ганна Передерій на міжконфесійній панахиді пам’яті померлих від голодомору в Монреалі.
І на іншому кінці землі, в Австралії, поблизу столиці Канберри, біля меморіялу жертв великого голодомору, відбулося національне вшанування його 70-х роковин. Ним, як повідомила газета Канберра Таймз, почалася річна програма заходів, що мають на меті, серед іншого, домогтися від австралійського уряду виступити за створення якогось міжнародного трибуналу, який розстежив би ті події і офіційно вказав би на винних.
За словами президента Австралійської федерації українських організацій Стефана Романіва, «Такі злочини проти людства не можуть залишитися безкарні». Він переконаний, що світ має офіційно звинуватити радянський комуністичний режим, який свідомо, плановано й розраховано діяв проти окремих осіб і всього українського народу, завдаючи їм болю й труднощів і доводячи до смерті, пише Канберра Таймз.
Згадку про те, що чимало українців зараз вимагають відшкодувань за голодомор від Росії, яка взяла на себе правонаступництво Радянського Союзу, публікує й австрійський щоденник Ді Прессе. Він повідомляє про жалобне зібрання і українців, і австрійців біля відкритого щойно минулого тижня невеликого пам’ятника в Перхтольдсдорфі на самому краєчку Відня – пам’ятника, ледь більшого від намогильного каменя, несправедливо малого порівняно з обширом страждань, пише газета.
Автор статті наводить думку істориків: голодомор було влаштовано тому, що українські селяни виступали проти колективізації зовсім інакше, ніж російські; а крім того, в українців було розвинене чітко визначене національне самовідчуття – усе це було небезпечно для радянської влади. За словами українського історика Василя Марочка, що їх наводить австрійська газета, «Голодомор в Україні – це не фізіологічне явище, а сучасна форма політичного терору».
Але цей темний розділ історії знову відкривається лише зараз. І в Україні хотіли б, додає Ді Прессе, щоб і на Заході стало відомо про сталінський голодомор в Україні.
