Белград, 10 грудня 2002 – Слідство ще триває. Преса тим часом попереджає, що Чорногорія не є винятком та, що становище жінок в балканських країнах взагалі дуже скрутне, часом і трагічне.
Кілька сербських, македонських, косовських, албанських й болгарських газет щомісяця друкують спільну публікацію під заголовком “Караван”, в якій аналізують окремі явища й проблеми балканських країн. Цими днями вийшов з друку випуск присвячений становищу жінок.
Незважаючи на певні розбіжності, автори доходять висновку, що балканське суспільство залишається типово чоловічим, тобто таким, що в ньому переважає культ мачо мужчини – героя, лідера, бізнесмена тощо. Щодо жінки, вона повинна бути насамперед матір’ю, вірною дружиною й відданою співробітницею на роботі.
Ситуація останнім часом міняється на вимогу неурядових організацій та міжнародного співтовариства. В албанському й чорногорському парламентах наразі є менше від десяти відсотків жінок, в сербському 12, в македонському 15, в болгарському 25, а в косовському – тридцять відсотків. Слід сказати, що ОБСЄ від усіх партій в Косові вимагала балотувати щонайменше одну третину жінок. Проте, жінки становлять понад п’ятдесят відсотків населення. В Кабінеті міністрів Болгарії є три жінки, в Сербії, Македонії і Албанії дві, в косовському немає жодної. Спікером сербського Парламенту торік вперше обрано жінку, Наташу Мічич, яка через кілька тижнів ймовірно стане й виконуючою обов’язків Президента республіки. Міністерство закордонних справ Македонії недавно очолила Ілінка Митрева.
Майже у всіх згаданих країнах в минулому десятилітті ухвалено закони про рівноправність жінок. Все ж, опитування громадської думки засвідчують, що більшість балканських мужчин воліє свою жінку бачити в кухні аніж в директорському кріслі чи у виконавчій владі. П’ятдесят відсотків чорногорських жінок в опитуваннях ствердило, що вони завжди голосують так як каже чоловік.
А мас-медіа про становище жінок повідомляють лише коли виникне якийсь скандал. Зрештою, в згаданих країнах немає жодної редакції, яку очолює жінка. Винятком є лише так звані жіночі часописи, які вперто плекають традиційну картину. Згідно з нею, жінка повинна бути усміхненою й модно вбраною красунею, зразковою кухаркою й терпеливою господинею, котра невтомно служить сім’ї, суспільству й народові. Такі часописи, звичайно, замовчують факт, що більшість безробітних в згаданих країнах – від шістдесяти до вісімдесяти відсотків – становлять жінки.
Кілька сербських, македонських, косовських, албанських й болгарських газет щомісяця друкують спільну публікацію під заголовком “Караван”, в якій аналізують окремі явища й проблеми балканських країн. Цими днями вийшов з друку випуск присвячений становищу жінок.
Незважаючи на певні розбіжності, автори доходять висновку, що балканське суспільство залишається типово чоловічим, тобто таким, що в ньому переважає культ мачо мужчини – героя, лідера, бізнесмена тощо. Щодо жінки, вона повинна бути насамперед матір’ю, вірною дружиною й відданою співробітницею на роботі.
Ситуація останнім часом міняється на вимогу неурядових організацій та міжнародного співтовариства. В албанському й чорногорському парламентах наразі є менше від десяти відсотків жінок, в сербському 12, в македонському 15, в болгарському 25, а в косовському – тридцять відсотків. Слід сказати, що ОБСЄ від усіх партій в Косові вимагала балотувати щонайменше одну третину жінок. Проте, жінки становлять понад п’ятдесят відсотків населення. В Кабінеті міністрів Болгарії є три жінки, в Сербії, Македонії і Албанії дві, в косовському немає жодної. Спікером сербського Парламенту торік вперше обрано жінку, Наташу Мічич, яка через кілька тижнів ймовірно стане й виконуючою обов’язків Президента республіки. Міністерство закордонних справ Македонії недавно очолила Ілінка Митрева.
Майже у всіх згаданих країнах в минулому десятилітті ухвалено закони про рівноправність жінок. Все ж, опитування громадської думки засвідчують, що більшість балканських мужчин воліє свою жінку бачити в кухні аніж в директорському кріслі чи у виконавчій владі. П’ятдесят відсотків чорногорських жінок в опитуваннях ствердило, що вони завжди голосують так як каже чоловік.
А мас-медіа про становище жінок повідомляють лише коли виникне якийсь скандал. Зрештою, в згаданих країнах немає жодної редакції, яку очолює жінка. Винятком є лише так звані жіночі часописи, які вперто плекають традиційну картину. Згідно з нею, жінка повинна бути усміхненою й модно вбраною красунею, зразковою кухаркою й терпеливою господинею, котра невтомно служить сім’ї, суспільству й народові. Такі часописи, звичайно, замовчують факт, що більшість безробітних в згаданих країнах – від шістдесяти до вісімдесяти відсотків – становлять жінки.
