Прага, 10 грудня 2002 – День 10 грудня відзначається у світі як час підведення певних підсумків у дотриманні прав людини. Вперше відзначали його за пропозицією ООН в 1950 році. Цього дня, двома роками раніше, Генеральна Асамблея ухвалила Загальну декларацію прав людини. Як же сьогодні відзначають цей день в країнах, які порівняно недавно почали забувати тотальне ігнорування людських прав, зокрема, в Україні, - у державі з мінусовим приростом населення, звідки народ втікає світ за очі, бо не має елементарних можливостей для існування.
Напередодні Дня прав людини українські керівники святкували завершення днів України в Росії. Саме у цій державі, як сказав у вівторок уповноважений Кремля з прав людини, не вважають 10 грудня святом, бо, мовляв, права людей порушують повсякденно і, насамперед, ті, хто б мав їх захищати, наприклад, російська міліція...Ось вам і позиція, і символіка. Росія належить до числа країн, де з правами людини не все гаразд і демократію тут трактують своєрідно, як право держави на насильство над громадянами на шкоду самим же людям. Ще свіжі в пам’яті страхіття із захопленням «силовиками» московського НОРД ОСТу, де постраждали й українці.
Але візьмімо Україну. Справа не лише у тому, що її влада і президент вважають Росію най..., най..., найближчим партнером і хочуть поріднитися навіки – вічні, а це вже було в історії не раз і відомо чим оберталося українцям, якою демократією....А що ж самі у себе чинять київські верхи? Лише за останні тижні стався антидемократичний переворот у Верховній Раді, коли меншість за допомогою силових, адміністративних методів створила собі більшість та підконтрольний президентові уряд з колишнім криміналом на чолі. Особливо яскраво підтвердив свою прихильність до демократії український президент призначенням на посаду головного податківця одіозного колишнього міністра внутрішніх справ Кравченка, відомого причетністю до брудних справ і загибелі Георгія Гонгадзе.
Картина прав людини, прав опозиції доповнюється натиском влади на опозиційні блоки як в бізнесі, так і в парламентських комітетах. Світ занепокоєний ситуацією із свободою преси в Україні і масштабами торгівлі зброєю в цій держав, зокрема, ядерними матеріалами.
Після цього не дивно, чому Україна належить до числа держав з яких найчастіше втікають люди у пошуках притулку в демократичних країнах. Це стверджує Верховний комісаріат ООН у справах біженців. Таких втікачів з України експерти нараховують тисячі. Недарма колись американський політичний діяч Томас Пейн сказав: «коли всі інші права розтоптані, право на повстання стає беззаперечним», це враховно і в Загальній декларації прав людини ухваленою ООН, де повстання назване як «останній засіб проти тиранії та гноблення».
Напередодні Дня прав людини українські керівники святкували завершення днів України в Росії. Саме у цій державі, як сказав у вівторок уповноважений Кремля з прав людини, не вважають 10 грудня святом, бо, мовляв, права людей порушують повсякденно і, насамперед, ті, хто б мав їх захищати, наприклад, російська міліція...Ось вам і позиція, і символіка. Росія належить до числа країн, де з правами людини не все гаразд і демократію тут трактують своєрідно, як право держави на насильство над громадянами на шкоду самим же людям. Ще свіжі в пам’яті страхіття із захопленням «силовиками» московського НОРД ОСТу, де постраждали й українці.
Але візьмімо Україну. Справа не лише у тому, що її влада і президент вважають Росію най..., най..., найближчим партнером і хочуть поріднитися навіки – вічні, а це вже було в історії не раз і відомо чим оберталося українцям, якою демократією....А що ж самі у себе чинять київські верхи? Лише за останні тижні стався антидемократичний переворот у Верховній Раді, коли меншість за допомогою силових, адміністративних методів створила собі більшість та підконтрольний президентові уряд з колишнім криміналом на чолі. Особливо яскраво підтвердив свою прихильність до демократії український президент призначенням на посаду головного податківця одіозного колишнього міністра внутрішніх справ Кравченка, відомого причетністю до брудних справ і загибелі Георгія Гонгадзе.
Картина прав людини, прав опозиції доповнюється натиском влади на опозиційні блоки як в бізнесі, так і в парламентських комітетах. Світ занепокоєний ситуацією із свободою преси в Україні і масштабами торгівлі зброєю в цій держав, зокрема, ядерними матеріалами.
Після цього не дивно, чому Україна належить до числа держав з яких найчастіше втікають люди у пошуках притулку в демократичних країнах. Це стверджує Верховний комісаріат ООН у справах біженців. Таких втікачів з України експерти нараховують тисячі. Недарма колись американський політичний діяч Томас Пейн сказав: «коли всі інші права розтоптані, право на повстання стає беззаперечним», це враховно і в Загальній декларації прав людини ухваленою ООН, де повстання назване як «останній засіб проти тиранії та гноблення».
