Прага, 10 грудня 2002 – У вівторок Джіммі Картер прибув до Осло за Нобелівською премією миру, котру йому присудили у 2002 році. На прес – конференції в Нобелівському інституті в норвезькій столиці американський президент рубежу 70-80-х років минулого століття заявив, що дії із роззброєння Іраку є виправдані, однак необхідно опиратися на позицію ООН...
Джіммі Картер отримав Нобелівську премію миру із запізненням майже на чверть століття. Стільки часу минуло після укладення миру між Єгиптом та Ізраїлем, що його підписали 1978 року за сприяння президента США Картера керівники двох країн – Анвар Садат і Менахем Бегін, які отримали Нобелівську премію миру того ж року. Але, як сказав у вівторок голова Нобелівського комітету Ґунар Берґ, за ці десятилітя Джіммі Картер доклав чимало зусиль для дотримання миру і демократії у світі. У 80 роки його Центр спостерігав за виборами у Панамі, Нікарагуа та інших південно – американських країнах. Його командою на початку 90-х здійснювався проект з вирішення соціальних проблем великих міст. Пізніше Картер намагався сприяти мирним переговорам на Балканах, в різних регіонах Африки, на Близькому Сході. Цей президент відвідав Китай, Замбію, Перу, колишню Югославію, а в 2002 році побував на Кубі, куди американські президенти приїздили востаннє у 20-і роки ХХ століття. Його завжди непокоїли проблеми війни і миру між народами. У вівторок в Осло, отримуючи з рук норвезького короля Гаральда Нобелівську премію миру, Джіммі Картер, зокрема, сказав:
«Війна може сприйматися як необхідне зло. Але незалежно від того, настільки вона необхідна, це завжди зло і нічого доброго. Ми чомусь не хочемо навчитися жити в мирі разом, а вбиваємо дітей один одного»
Картер знову заторкнув болючу проблему Близького Сходу:
«Понад пів віку, з часу заснування держави Ізраїль в 1948 році, близькосхідний конфлікт був джерелом всесвітньої напруженості. В Кемп – Девіді в 1978 і в Осло в 1993 ізраїльтяни, єгиптяни, палестинці підтвердили єдину розумну основу миру: резолюція ООН під номером 242, яка закликає відмовитися від захоплення територій силою, звільнити захоплені землі, що гарантує Ізраїлю життя стабільне і в гармонії з їх сусідами. Немає ніякого іншого мандату, який би міг більш глибоко покращити міжнародні відносини»
Не обійшов Джіммі Картер і проблему Іраку. З цього приводу Нобелівський лауреат сказав:
«Можливістю негайного зняття занепокоєння є конче необхідне для Іраку підкорення одностайній резолюції Ради Безпеки, котра передбачає ліквідацію всієї зброї масового знищення і необмежений доступ інспекторів для переконання у тому, що це виконано. Світ вперто стверджує – це має бути зроблено»
А на пресовій конференції в норвезькій столиці Джіммі Картер назвав «абсурдними» твердження частини арабської преси, котра вважає, що в іракській кризі США переслідують, ніби-то, єдину мету – встановлення контролю над близькосхідною нафтою.
Джіммі Картер став третім американським президентом Нобелівським лауреатом і сьогодні ж в Стокгольмі шведським королем Карлом ХУІ Ґуставом були вручені Нобелівські премії у галузях медицини, фізики, хімії, економіки та літератури. Саме торжество завершилося банкетом для 1400 гостей.
Джіммі Картер отримав Нобелівську премію миру із запізненням майже на чверть століття. Стільки часу минуло після укладення миру між Єгиптом та Ізраїлем, що його підписали 1978 року за сприяння президента США Картера керівники двох країн – Анвар Садат і Менахем Бегін, які отримали Нобелівську премію миру того ж року. Але, як сказав у вівторок голова Нобелівського комітету Ґунар Берґ, за ці десятилітя Джіммі Картер доклав чимало зусиль для дотримання миру і демократії у світі. У 80 роки його Центр спостерігав за виборами у Панамі, Нікарагуа та інших південно – американських країнах. Його командою на початку 90-х здійснювався проект з вирішення соціальних проблем великих міст. Пізніше Картер намагався сприяти мирним переговорам на Балканах, в різних регіонах Африки, на Близькому Сході. Цей президент відвідав Китай, Замбію, Перу, колишню Югославію, а в 2002 році побував на Кубі, куди американські президенти приїздили востаннє у 20-і роки ХХ століття. Його завжди непокоїли проблеми війни і миру між народами. У вівторок в Осло, отримуючи з рук норвезького короля Гаральда Нобелівську премію миру, Джіммі Картер, зокрема, сказав:
«Війна може сприйматися як необхідне зло. Але незалежно від того, настільки вона необхідна, це завжди зло і нічого доброго. Ми чомусь не хочемо навчитися жити в мирі разом, а вбиваємо дітей один одного»
Картер знову заторкнув болючу проблему Близького Сходу:
«Понад пів віку, з часу заснування держави Ізраїль в 1948 році, близькосхідний конфлікт був джерелом всесвітньої напруженості. В Кемп – Девіді в 1978 і в Осло в 1993 ізраїльтяни, єгиптяни, палестинці підтвердили єдину розумну основу миру: резолюція ООН під номером 242, яка закликає відмовитися від захоплення територій силою, звільнити захоплені землі, що гарантує Ізраїлю життя стабільне і в гармонії з їх сусідами. Немає ніякого іншого мандату, який би міг більш глибоко покращити міжнародні відносини»
Не обійшов Джіммі Картер і проблему Іраку. З цього приводу Нобелівський лауреат сказав:
«Можливістю негайного зняття занепокоєння є конче необхідне для Іраку підкорення одностайній резолюції Ради Безпеки, котра передбачає ліквідацію всієї зброї масового знищення і необмежений доступ інспекторів для переконання у тому, що це виконано. Світ вперто стверджує – це має бути зроблено»
А на пресовій конференції в норвезькій столиці Джіммі Картер назвав «абсурдними» твердження частини арабської преси, котра вважає, що в іракській кризі США переслідують, ніби-то, єдину мету – встановлення контролю над близькосхідною нафтою.
Джіммі Картер став третім американським президентом Нобелівським лауреатом і сьогодні ж в Стокгольмі шведським королем Карлом ХУІ Ґуставом були вручені Нобелівські премії у галузях медицини, фізики, хімії, економіки та літератури. Саме торжество завершилося банкетом для 1400 гостей.
