Белград, 11 грудня 2002 – Від 1992 року півострів перебував під протекторатом ООН.
Безплідний кам’яний півострів на мисі якого знаходиться напівзруйнована австро-угорська фортеця протягом десяти років був каменем спотикання на шляху нормалізації стосунків між Югославією й Хорватією.
Превлака – стратегічно важлива точка на вході до затоки Бока которська, в якій розташована головна база югославського військового флоту. До 1991 року безлюдний півострів належав Хорватії. Югославська армія його захопила в час походу на хорватське місто Дубровник. Згодом тодішні президенти двох країн, Добріца Чосич і Франьо Туджман, підписали угоду про демілітаризацію Превлаки й на півострові опинився підрозділ миротворчих сил ООН.
Хто контролює Превлаку, той контролює югославські військово-морські сили. Точніше, той спроможний заблокувати їх в затоці кількома гарматами. Через це Югославія наполягала на демілітаризації півострова. Белград після багатомісячних переговорів таки досяг мети. Превлаку повернено до складу Хорватії, але на ній не буде хорватських сил. Остаточне розмежування на морі відкладено. Плавбу з хорватської сторони затоки контролюватимуть двоє хорватських й двоє чорногорських поліцейських. Белград зобов’язався, що його флот – до речі, зовсім застарілий – не буде демонструвати силу, зупинятися ні проводити навчання в протоці. Югославські підводні човни повинні плавати по поверхні. Щодо хорватських військових суден – вони не будуть наближатися до зони затоки.
Міністри Ґоран Свіланович й Тоніно Піцула висловили впевненість, що дотеперішня гаряча точка стане мостом співробітництва в ланках туризму й економіки. Громадяни прикордонних округів й туристи здобули право перетинати кордон без паспортів.
Представники двох країн відзначають, що йдеться про першу угоду Белграда й Загреба, яку підписано без посередництва міжнародного співтовариства чи третіх країн. Міністри із задоволенням випили шампанське. Щодо громадян прикордонних сіл, хорвати ще довго пам’ятатимуть похід чорногорських резервістів восени 1991 року, за яким залишилися згарища й руїни. А двадцять миротворців пакують валізи із задоволенням: вони зберегли мир без жодного пострілу.
Безплідний кам’яний півострів на мисі якого знаходиться напівзруйнована австро-угорська фортеця протягом десяти років був каменем спотикання на шляху нормалізації стосунків між Югославією й Хорватією.
Превлака – стратегічно важлива точка на вході до затоки Бока которська, в якій розташована головна база югославського військового флоту. До 1991 року безлюдний півострів належав Хорватії. Югославська армія його захопила в час походу на хорватське місто Дубровник. Згодом тодішні президенти двох країн, Добріца Чосич і Франьо Туджман, підписали угоду про демілітаризацію Превлаки й на півострові опинився підрозділ миротворчих сил ООН.
Хто контролює Превлаку, той контролює югославські військово-морські сили. Точніше, той спроможний заблокувати їх в затоці кількома гарматами. Через це Югославія наполягала на демілітаризації півострова. Белград після багатомісячних переговорів таки досяг мети. Превлаку повернено до складу Хорватії, але на ній не буде хорватських сил. Остаточне розмежування на морі відкладено. Плавбу з хорватської сторони затоки контролюватимуть двоє хорватських й двоє чорногорських поліцейських. Белград зобов’язався, що його флот – до речі, зовсім застарілий – не буде демонструвати силу, зупинятися ні проводити навчання в протоці. Югославські підводні човни повинні плавати по поверхні. Щодо хорватських військових суден – вони не будуть наближатися до зони затоки.
Міністри Ґоран Свіланович й Тоніно Піцула висловили впевненість, що дотеперішня гаряча точка стане мостом співробітництва в ланках туризму й економіки. Громадяни прикордонних округів й туристи здобули право перетинати кордон без паспортів.
Представники двох країн відзначають, що йдеться про першу угоду Белграда й Загреба, яку підписано без посередництва міжнародного співтовариства чи третіх країн. Міністри із задоволенням випили шампанське. Щодо громадян прикордонних сіл, хорвати ще довго пам’ятатимуть похід чорногорських резервістів восени 1991 року, за яким залишилися згарища й руїни. А двадцять миротворців пакують валізи із задоволенням: вони зберегли мир без жодного пострілу.
