Прага, 11 грудня 2002 – Подібно до центральної Європи, де багато молодих фахівців повертаються додому після кількох років роботи за кордоном, спеціалісти з Естонії, Латвії та Литви також тягнуться до рідних теренів. Але у малих балтійських країнах їм буває важко знайти собі відповідне місце.
Ґінтарас Валічюс, дослідник Литовського Інституту Біохімії з Вільнюса, чотири роки тому поїхав до Сполучених Штатів, де він знайшов добре оплачувану роботу в Національному Інституті Стандартів та Технології. Але нещодавно він вирішив повернутись, за його словами, для того, щоб його дитина змогла научитись говорити литовською мовою. Незважаючи на досвід роботи у провідному американському інституті, Валічюс говорить, що знайти роботу вдома було непросто, але йому пощастило.
«Які шанси, що людина, яка повертається зі Заходу, знайде собі роботу? По-перше, кількість посад, для яких потрібна висока кваліфікація, у Литві обмежена. Було би непогано, якби тут було багато технологічних компаній, велика концентрація банків та інших фінансових інституцій, чи медичних центрів. Але поки що нічого цього немає», - говорить молодий литовський вчений.
За останнє десятиліття країни Прибалтики покидали в основному математики, програмісти, економісти. Ці фахівці потрібні прибалтійським економікам, але може не у такій кількості. Бо кількість вузькоспеціалізованих посад є обмеженою у цих маленьких країнах, чия сукупна кількість населення є меншою від населення Чехії.
Ще одне пояснення, чому молоді фахівці, які повертаються з-за кордону, з великим труднощами шукають собі місце вдома, пропонує латвійський аналітик, директор Латвійського Центру Прав Людини та Етнічних досліджень Нілс Мюзнієкс. Він говорить, що пост-комуністична трансформація в Латвії призвела до швидкої зміни поколінь на ключових посадах в країні, і тепер випускники вузів мають шукати собі притулку деінде.
«Поки що в Латвії та й в інших Балтійський Республіках соціальна мобільність є дещо заблокована. Сталося це тому, що 10 років тому 30-літні люди зайняли керівні посади в банках, міністерствах, вони стали редакторами газет і так далі, тобто це – ті посади, які люди отримують перед виходом на пенсію, у віці 50-60 років. От і виходить, що вони залишаються на своїх посадах, і будуть на них ще не одне десятиліття, і цим вони блокують просування службовими сходами молодшому поколінню», - пояснює латвійський дослідник.
На його думку, нові можливості для молодих фахівців з країн Балтії відкриються тоді, коли їхні країни стануть членами Європейського Союзу та НАТО. Тоді будуть потрібні не лише технократи та бюрократи для Брюсселя, але і фахівці для західноєвропейських компаній, яких, можливо, привабить новий статус балтійських країн.
Ґінтарас Валічюс, дослідник Литовського Інституту Біохімії з Вільнюса, чотири роки тому поїхав до Сполучених Штатів, де він знайшов добре оплачувану роботу в Національному Інституті Стандартів та Технології. Але нещодавно він вирішив повернутись, за його словами, для того, щоб його дитина змогла научитись говорити литовською мовою. Незважаючи на досвід роботи у провідному американському інституті, Валічюс говорить, що знайти роботу вдома було непросто, але йому пощастило.
«Які шанси, що людина, яка повертається зі Заходу, знайде собі роботу? По-перше, кількість посад, для яких потрібна висока кваліфікація, у Литві обмежена. Було би непогано, якби тут було багато технологічних компаній, велика концентрація банків та інших фінансових інституцій, чи медичних центрів. Але поки що нічого цього немає», - говорить молодий литовський вчений.
За останнє десятиліття країни Прибалтики покидали в основному математики, програмісти, економісти. Ці фахівці потрібні прибалтійським економікам, але може не у такій кількості. Бо кількість вузькоспеціалізованих посад є обмеженою у цих маленьких країнах, чия сукупна кількість населення є меншою від населення Чехії.
Ще одне пояснення, чому молоді фахівці, які повертаються з-за кордону, з великим труднощами шукають собі місце вдома, пропонує латвійський аналітик, директор Латвійського Центру Прав Людини та Етнічних досліджень Нілс Мюзнієкс. Він говорить, що пост-комуністична трансформація в Латвії призвела до швидкої зміни поколінь на ключових посадах в країні, і тепер випускники вузів мають шукати собі притулку деінде.
«Поки що в Латвії та й в інших Балтійський Республіках соціальна мобільність є дещо заблокована. Сталося це тому, що 10 років тому 30-літні люди зайняли керівні посади в банках, міністерствах, вони стали редакторами газет і так далі, тобто це – ті посади, які люди отримують перед виходом на пенсію, у віці 50-60 років. От і виходить, що вони залишаються на своїх посадах, і будуть на них ще не одне десятиліття, і цим вони блокують просування службовими сходами молодшому поколінню», - пояснює латвійський дослідник.
На його думку, нові можливості для молодих фахівців з країн Балтії відкриються тоді, коли їхні країни стануть членами Європейського Союзу та НАТО. Тоді будуть потрібні не лише технократи та бюрократи для Брюсселя, але і фахівці для західноєвропейських компаній, яких, можливо, привабить новий статус балтійських країн.
