Белград, 20 грудня 2002 – У Чорногорiї на недiлю, 22 грудня, призначено президентськi вибори. Правляча коалiцiя на цю посаду балотувала дотеперiшнього прем’єр-мiнiстра Филипа Вуяновича, а опозицiя закликала громадян балотувати голосування. Вибори буде визнано дiйсними у разi, якщо проголосує бiльше вiд половини електорату.
На четвертих виборах пiсля розвалу екс-Югославiї громадяни Чорногорiї мали б обрати другого президента.
Першим керiвником республiки був нинi майже забутий Момир Булатович, один iз найближчих спiвробiтникiв Слободана Мiлошевича. В 1997 роцi, коли правляча партiя подiлилася на реформаторське й консерваторське крила, Булатовича перемiг Мiло Дюканович, який виступав проти втручання Белграда у чорногорськi внутрiшнi справи. Протягом п’яти рокiв Дюканович привiв Чорногорiю до порога незалежностi. Пiсля парламентських виборiв у жовтнi нинiшнього року, на яких коалiцiя його Демократичної партiї соцiалiстiв й соцiал-демократiв здобула абсолютну бiльшiсть в Парламентi, Дюканович подав у вiдставку з посади президента й заявив, що хоче стати головою уряду. Була це несподiванка як для його прихильникiв, так i для просербської опозицiї. Дюканович пояснив, що вiн бажає усi свої сили присвятити реформам й розвитковi економiки, щоби незалежна Чорногорiя якомога швидше вступила до Європейського союзу.
На посаду президента республiки балотувалося 11 кандидатiв. Опозицiя, у складi якої є три просербські партiї, не висунула свого кандидата. Її представники стверджують, що немає умов для вiльної кампанiї. На думку бiльшостi оглядачiв, опозицiя боїться ще однiєї поразки й сподiвається, що через її бойкот у виборах вiзьме участь менше вiд половини електорату. В такому разi вибори буде визнано недiйсними.
В республiцi є 457 тисяч виборцiв. Основною метою правлячої коалiцiї є мотивувати 228 тисяч громадян, щоби вийшли на виборчi дiльницi. Її кандидат Филип Вуянович самовпевнено заявляє, що переможе уже в першому турi та що через три роки призначить референдум за незалежнiсть Чорногорiї.
Щодо iнших кандидатiв, це анонiмнi особи, якi прагнуть увiйти в iсторiю самим фактом, що балотувалися
На четвертих виборах пiсля розвалу екс-Югославiї громадяни Чорногорiї мали б обрати другого президента.
Першим керiвником республiки був нинi майже забутий Момир Булатович, один iз найближчих спiвробiтникiв Слободана Мiлошевича. В 1997 роцi, коли правляча партiя подiлилася на реформаторське й консерваторське крила, Булатовича перемiг Мiло Дюканович, який виступав проти втручання Белграда у чорногорськi внутрiшнi справи. Протягом п’яти рокiв Дюканович привiв Чорногорiю до порога незалежностi. Пiсля парламентських виборiв у жовтнi нинiшнього року, на яких коалiцiя його Демократичної партiї соцiалiстiв й соцiал-демократiв здобула абсолютну бiльшiсть в Парламентi, Дюканович подав у вiдставку з посади президента й заявив, що хоче стати головою уряду. Була це несподiванка як для його прихильникiв, так i для просербської опозицiї. Дюканович пояснив, що вiн бажає усi свої сили присвятити реформам й розвитковi економiки, щоби незалежна Чорногорiя якомога швидше вступила до Європейського союзу.
На посаду президента республiки балотувалося 11 кандидатiв. Опозицiя, у складi якої є три просербські партiї, не висунула свого кандидата. Її представники стверджують, що немає умов для вiльної кампанiї. На думку бiльшостi оглядачiв, опозицiя боїться ще однiєї поразки й сподiвається, що через її бойкот у виборах вiзьме участь менше вiд половини електорату. В такому разi вибори буде визнано недiйсними.
В республiцi є 457 тисяч виборцiв. Основною метою правлячої коалiцiї є мотивувати 228 тисяч громадян, щоби вийшли на виборчi дiльницi. Її кандидат Филип Вуянович самовпевнено заявляє, що переможе уже в першому турi та що через три роки призначить референдум за незалежнiсть Чорногорiї.
Щодо iнших кандидатiв, це анонiмнi особи, якi прагнуть увiйти в iсторiю самим фактом, що балотувалися
