Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 15:58

Не багато імен у світі стають символами, ще менше можуть прикрасити історію своєї країни. Таким іменем для Франції є Ґюстав Ейфель. У грудні минає 170 років від дня його народження


Не багато імен у світі стають символами, ще менше можуть прикрасити історію своєї країни. Таким іменем для Франції є Ґюстав Ейфель. У грудні минає 170 років від дня його народження

Прага, 20 грудня 2002 – Гюстав Ейфель міг би стати талановитим скульптором. Йому не бракувало фантазії й пластичного чуття, він здобув вищу мистецьку освіту. Та переважили природне раціональне мислення і здоровий глузд. Ніколи у своєму житті він не чекав на натхнення, а за роботу брався тоді, коли знав точно, яким буде його прибуток. Саме з розрахунком добре заробити він вирішив у 1887 році взяти участь у конкурсі на кращий архітектурний експонат для Всесвітньої виставки, що мала відкритись за два роки в Парижі. І Ейфель не помилився, він не тільки розбагатів. Вежа увіковічнила ім’я автора і стала невіддільним символом Парижа.

За умовами конкурсу споруда не мала перевищити храм Святого Петра в Римі й велику піраміду в Ґізі. І все ж Ейфель наважився витягнути свою металеву конструкцію до небувалих майже 300 метрів. До зведення Empire State Building в Нью Йорку в 1931 році Ейфелева вежа була найвищою спорудою у світі. «Я хотів побудувати тріумфальну арку, яка б зробила честь наступним поколінням», – гордо заявив Ґюстав Ейфель, передаючи своє творіння Парижеві. Він не міг уявити, що його вежу сучасники можуть не прийняти. І навіть більше – проти вежі, за її демонтаж у Парижі виник комітет, який очолили Мопассан, Дюма-син і Шарль Гуно. «Недоторканну красу Парижа потрібно очистити від цього металевого чудовиська», мовилось у петиції. Правда, це не перешкодило Мопассанові частенько відпочивати в ресторанчику на першому рівні вежі. «Це єдине місце в Парижі, звідки не видно вежі», – виправдовувався пізніше великий француз. Вежу кілька разів перефарбовували, отриманий із часом відтінок бронзи нині парижани з любов’ю до автора називають «кольором Ейфелевої вежі».

Ейфеля звинувачували в марній траті коштів. Тому він встановив на своїй вежі метеостанцію, потім – фізичну лабораторію, ще пізніше – телеграф. Сам Ейфель до свого кабінету, розташованого на висоті 276 метрів, щоденно підіймався пішки. Ліфтів тоді ще не було. В 1906 році на вежі встановили радіостанцію, завдяки котрій, до речі, вдалось піймати знамениту шпигунку Мату Харі. Ґюстав Ейфель помер 1923 року, не доживши всього три роки до свого головного тріумфу – першої телепередачі, що транслювалась завдяки антені на його вежі.

Париж можна оглядати з багатьох місць. З Ейфелевої вежі, яку Аполлінер назвав чарівною пастушкою, він виглядає особливо гарно. Але можна і не бачити Париж. Не можна, однак, не знати його найкрасивішої дами – Ейфелевої вежі.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG