Белград, 31 грудня 2002 – Серби церковні свята відзначають за старим календарем. Новий рік зустрічають двічі – 31 грудня за “державним” й 13 січня за церковним календарем. Колись це свято називали й Малим Різдвом. Через це для новорічного обіду залишали частину різдвяного хліба спеченого з білої муки, який по - сербськи називається “чесниця”, а також частину печеного поросяти, звичайно голову.
Новорічний хліб колись називали “василиця”, оскільки цього дня церква відзначає свято св. Василія Великого. В хліб клали дрібну, інколи срібну монету. Хто взяв шматок з монеткою, його в новому році нібито чекало окреме щастя.
Давні звичаї прискорено забуваються і в Сербії. Тим часом виникають нові. Один створили видатні белградські актори, які 14 січня у славетній “Сербській кав’ярні” стають – офіціантами. Звичай зродився випадково і з практичних причин: кажуть, що якогось-то року перевтомленим після цілонічної роботи офіціантам вже дрімалося, а акторам хотілося ще випити. Один з них вдяг кельнерський фартух та й поналивав і колегам і офіціантам. Від того часу, а це вже кілька десятків літ, офіціанти першого дня нового року стають почесними гостями в “Сербьскій кав’ярні” у центрі столиці.
Від 1997 року громадяни Сербії масово зустрічають Новий рік на майданах. Тоді демократична опозиція вперше здобула перемогу на муніципальних виборах. Режим Слободана Мілошевича скасував результати виборів й прихильники опозиції щовечора маніфестували на майданах Белграда та ще сорока міст. Там сотні тисяч зустріли й Новий рік. Родичі й друзі принесли їм харчі й пиття. Був це незабутній політичний карнавал. Людям це сподобалося та й стало традиційним. В програмах беруть участь співаки, рок-групи й актори, а міські ради за допомогою спонсорів забезпечують велику кількість гарячої горілки й вина. Масові гуляння, що супроводжуються феєрверками й вибухами сотень тисяч петард, тривають майже до ранку.
Серби, як ми вже згадали, не вміють святкувати без печеного поросяти. На столі обов’язково є й горілка та сербський коньяк, який вони називають “виняк”. Шампанське раніше опівночі відкорковували лише в елітних ресторанах, нині вже й на домашніх урочистостях. На жаль, якісного шампанського в Сербії не виробляють, а імпортне задороге.
Де б не зустрічала Новий рік, людина опівночі повинна бути обережною. Тут внаслідок десятиліття війн практично немає неозброєного чоловіка, а майже кожен вважає, що в “шалену ніч”, як називають Сильвестрів вечір, треба довести свою мужність хоча б кількома пострілами. Стріляють з вікон, з балконів, з подвір’їв... не лише з пістолетів, а й з рушниць та навіть з кулеметів. Уявіть собі, як ви почували б себе, коли сусід пустив би довгу чергу з кулемета!
Хто не хоче сидіти вдома й боїться масових гулянь на майдані, той Новий рік може зустрічати в ресторані. Там кількість столів й крісел обмежена. Ціни – ні. В дешевших - за вечерю, чарку горілки й пляшку вина треба заплатити 15, в дорожчих 50, та й 100 євро. На музику можна витратити скільки завгодно. Серби в ресторанах й корчмах мають звичай змагатися хто більше пісень замовить. За одну пісню музикам платять чотири-п’ять євро.
Незважаючи на те, де вони вітають новий рік, кишені більшості громадян після “шаленої ночі” зовсім порожні, бо середня зарплата становить 150 євро. Через це тут січень називають найдовшим місяцем в році.
Згідно з опитуваннями громадської думки, найчастіший сербський тост в новорічну ніч буде не “Будьмо!”, а – “Забудьмо”. Новий рік серби зустрічатимуть двічі мабуть й тому, щоби два рази забути на усі негаразди.
Новорічний хліб колись називали “василиця”, оскільки цього дня церква відзначає свято св. Василія Великого. В хліб клали дрібну, інколи срібну монету. Хто взяв шматок з монеткою, його в новому році нібито чекало окреме щастя.
Давні звичаї прискорено забуваються і в Сербії. Тим часом виникають нові. Один створили видатні белградські актори, які 14 січня у славетній “Сербській кав’ярні” стають – офіціантами. Звичай зродився випадково і з практичних причин: кажуть, що якогось-то року перевтомленим після цілонічної роботи офіціантам вже дрімалося, а акторам хотілося ще випити. Один з них вдяг кельнерський фартух та й поналивав і колегам і офіціантам. Від того часу, а це вже кілька десятків літ, офіціанти першого дня нового року стають почесними гостями в “Сербьскій кав’ярні” у центрі столиці.
Від 1997 року громадяни Сербії масово зустрічають Новий рік на майданах. Тоді демократична опозиція вперше здобула перемогу на муніципальних виборах. Режим Слободана Мілошевича скасував результати виборів й прихильники опозиції щовечора маніфестували на майданах Белграда та ще сорока міст. Там сотні тисяч зустріли й Новий рік. Родичі й друзі принесли їм харчі й пиття. Був це незабутній політичний карнавал. Людям це сподобалося та й стало традиційним. В програмах беруть участь співаки, рок-групи й актори, а міські ради за допомогою спонсорів забезпечують велику кількість гарячої горілки й вина. Масові гуляння, що супроводжуються феєрверками й вибухами сотень тисяч петард, тривають майже до ранку.
Серби, як ми вже згадали, не вміють святкувати без печеного поросяти. На столі обов’язково є й горілка та сербський коньяк, який вони називають “виняк”. Шампанське раніше опівночі відкорковували лише в елітних ресторанах, нині вже й на домашніх урочистостях. На жаль, якісного шампанського в Сербії не виробляють, а імпортне задороге.
Де б не зустрічала Новий рік, людина опівночі повинна бути обережною. Тут внаслідок десятиліття війн практично немає неозброєного чоловіка, а майже кожен вважає, що в “шалену ніч”, як називають Сильвестрів вечір, треба довести свою мужність хоча б кількома пострілами. Стріляють з вікон, з балконів, з подвір’їв... не лише з пістолетів, а й з рушниць та навіть з кулеметів. Уявіть собі, як ви почували б себе, коли сусід пустив би довгу чергу з кулемета!
Хто не хоче сидіти вдома й боїться масових гулянь на майдані, той Новий рік може зустрічати в ресторані. Там кількість столів й крісел обмежена. Ціни – ні. В дешевших - за вечерю, чарку горілки й пляшку вина треба заплатити 15, в дорожчих 50, та й 100 євро. На музику можна витратити скільки завгодно. Серби в ресторанах й корчмах мають звичай змагатися хто більше пісень замовить. За одну пісню музикам платять чотири-п’ять євро.
Незважаючи на те, де вони вітають новий рік, кишені більшості громадян після “шаленої ночі” зовсім порожні, бо середня зарплата становить 150 євро. Через це тут січень називають найдовшим місяцем в році.
Згідно з опитуваннями громадської думки, найчастіший сербський тост в новорічну ніч буде не “Будьмо!”, а – “Забудьмо”. Новий рік серби зустрічатимуть двічі мабуть й тому, щоби два рази забути на усі негаразди.
