Київ–Прага, 25 грудня 2002 - Ведучі – Ганна Стеців і Василь Зілгалов. Гості: Патріарх Української Православної церкви Філарет і Віктор Ющенко – лідер парламентського блоку «Наша Україна»
Василь Зілгалов
Ми переходимо до нашої другої теми. Трішечки більше будемо говорити про вічні питання, про які належить в цей день говорити.
Хочу нагадати нашим гостям одну притчу 13 століття. Один пастух роками пас худобу високо в горах, молився щоденно до Бога відкрито і від душі – так, як він сам придумав, бо нікого довкола не було. Якось він був змушений спуститися до людей, піти до церкви, де священик почув його молитву, жахнувся і почав докоряти пастуху і повчати його молитися. Той зніяковів, але пробував молитися по-новому. Але в горах він забув це, а по-своєму молитися вже боявся. І от цьому отцеві, який перевчав пастуха, наснився сон. Бог промовляє до нього: “Ти нащо збив зі шляху істинного моє чадо? Іди і скажи йому, хай він молиться, як молився”. Священик злякався і подався шукати пастуха.
Ось така легенда. І хочу звернутися до Патріарха, Ваше Святосте, чи є щось актуальне, на Вашу думку, з цієї легенди сьогодні?
Патріарх Філарет
Думаю, все актуальне. Тому що Бог вимагає молитися не за канонами, а Він хоче, щоб людина молилася йому від щирого серця. І коли Іудеї приносили в жертву Богу телят, волів чи овець, Господь через пророка сказав: “Я не хочу ваших жертв, я хочу від вас милості”.
Так і сьогодні. Бог хоче почути молитву, яка іде від серця і з вірою в те, що Бог не тільки на небесах, а знаходиться поруч з кожною людиною. І де б людина не молилася, чи в храмі, чи, як той пастух, в горах, Бог присутній всюди. І Він є всюди сущий, і від Нього ніхто не може ніде сховатися. І даремно люди думають, що вони можуть свої злочини заховати від Бога. Від Бога ніщо не можна заховати.
Ще є Господь Ісус Христос, і щоб його вчення було зрозумілим і прийнятним для кожної людини, Він сказав дуже просту заповідь: “Як хочете, щоб з вами люди поводилися, так і ви поступайте з ними. І тим ви будете виконувати заповідь Божу.”
Так і тут. Пастух молився в горах, але він молився, а можна і в храмі стояти і свічки ставити, і не молитися Богові. Тому давайте будемо молитися так же щиро, як щиро молився той пастух в горах.
Василь Зілгалов
Дуже дякую. Ви добре згадали цю істину – любов до Господа Бога. І друга заповідь – люби свого ближнього, як самого себе. Істина, здавалося б, проста. А як дивиться на це політик, як він трактує любов до ближнього?
Віктор Ющенко
Мені здається, політичні сили, партії створені для того, щоб допомогти суспільству вийти з конфлікту, будь-якого. Що мене тривожить? Мене тривожить те, якщо ви подивитеся на новітню історію України, то це історія конфліктів.
Усе, що в нас відбувається, - це перша ознака, що українська влада не дбає про те, як шукати порозуміння через публічний прозорий діалог, як виходити через діалог на взаєморозуміння. Без цього, через політичні сили, через владу нам важко буде вийти з будь-якого конфлікту, в тому числі, з того, який згадували, - чи то тема мови, чи тема церкви, чи воїнів УПА, чи Великої вітчизняної війни. Я можу навести приклад Іспанії, як була перевернута сторінка Громадянської війни, коли одна і друга сторони попросили прощення одна в одної. Але ініціатором цього всього була влада.
Ганна Стеців
А коли Вас зраджують, а зраджують Вас останнім часом дуже часто, чи Ви кажете собі, дивлячись на ту людину: “Люби ближнього свого, як самого себе”?
Віктор Ющенко
А вони нещасті, повірте, вони прийдуть. І Ви будете свідками того, як вони будуть вертатися.
Ганна Стеців
І Ви їх приймете?
Віктор Ющенко
Зараз ми говоримо про факт, який відбувається в кожного з нас. Подивіться, як поступають журналісти, чомусь більшість поступає по відношенню до об’єкта чесно, відверто, але хтось і поступається свободою, словом. Вони поряд з нами. Світ ділиться на просто на людей сильних і слабих, світ ділиться на добрих та недобрих. Я переконаний, що зараз українське суспільство проходить великий іспит. Ми на рубіконі, коли відходимо від тої політики, яка в нас була десять років.
Я переконаний, що всі вже зморилися в цьому бруді, в цих нечеснотах у стосунках, від скандалів. Нам потрібно щось світле, добре, якоїсь міри навіть ідеалістичне, романтичне.
Ми вчора святкували 65-ті роковини В’ячеслава Чорновола, його вчора називали романтичним, його називали раціональним, його називали прагматичним політиком. Це те, що сьогодні бракує українській політиці. Я б хотів би, щоб українська політична еліта знала, куди іти самій і куди вести свій народ. Якщо немає порту, у вас жоден вітер не буде попутним.
Василь Зілгалов
Дякую. Хочу ще один зацитувати документ. Ось що сказав нещодавно Всеволод Чаплін, секретар із зв’язків з громадськістю Російської православної церкви Московського патріархату: “Церква не йде шляхом політкоректності і гуманізму, вона складається, між іншим, з реалістів, які прагнуть впливу і влади. Основним стимулом відродження російського православ’я стала рознарядка ЦК КПРС, видана ще у 1988 році”. Ваше Сятосте, чи можна на політичні основі досягти єдності, міжконфесійного миру?
Патріарх Філарет
Думаю, в основу цього треба покласти якраз християнські чесноти, моральність, духовність. І на цьому ґрунті вже будувати політику, а не навпаки, не на політиці будувати духовність.
Якщо ми будемо все перекручувати, тоді мети не досягнемо. Так само, як в широкому розумінні, – що має пріоритет в житті – духовні цінності чи матеріальні цінності? Кожна людина скаже – і те, і те важливе. Але пріоритет в житті будь-кого – політика чи простої людини – мають духовні, вічні цінності. Матеріальні цінності теж мають важливе значення, але вони вже витікають з духовних. Тому Христос і сказав: шукайте, насамперед, Царства Божого, а все інше буде наслідок вашої духовної діяльності. І повертаючись до російського протоієрея, зазначу: треба іти, особливо духовним людям, користуючись духовними цінностями, тоді ми будемо пастирями церкви і будемо вести народ за собою, а не іти за іншими поводарями.
Василь Зілгалов
Ми переходимо до нашої другої теми. Трішечки більше будемо говорити про вічні питання, про які належить в цей день говорити.
Хочу нагадати нашим гостям одну притчу 13 століття. Один пастух роками пас худобу високо в горах, молився щоденно до Бога відкрито і від душі – так, як він сам придумав, бо нікого довкола не було. Якось він був змушений спуститися до людей, піти до церкви, де священик почув його молитву, жахнувся і почав докоряти пастуху і повчати його молитися. Той зніяковів, але пробував молитися по-новому. Але в горах він забув це, а по-своєму молитися вже боявся. І от цьому отцеві, який перевчав пастуха, наснився сон. Бог промовляє до нього: “Ти нащо збив зі шляху істинного моє чадо? Іди і скажи йому, хай він молиться, як молився”. Священик злякався і подався шукати пастуха.
Ось така легенда. І хочу звернутися до Патріарха, Ваше Святосте, чи є щось актуальне, на Вашу думку, з цієї легенди сьогодні?
Патріарх Філарет
Думаю, все актуальне. Тому що Бог вимагає молитися не за канонами, а Він хоче, щоб людина молилася йому від щирого серця. І коли Іудеї приносили в жертву Богу телят, волів чи овець, Господь через пророка сказав: “Я не хочу ваших жертв, я хочу від вас милості”.
Так і сьогодні. Бог хоче почути молитву, яка іде від серця і з вірою в те, що Бог не тільки на небесах, а знаходиться поруч з кожною людиною. І де б людина не молилася, чи в храмі, чи, як той пастух, в горах, Бог присутній всюди. І Він є всюди сущий, і від Нього ніхто не може ніде сховатися. І даремно люди думають, що вони можуть свої злочини заховати від Бога. Від Бога ніщо не можна заховати.
Ще є Господь Ісус Христос, і щоб його вчення було зрозумілим і прийнятним для кожної людини, Він сказав дуже просту заповідь: “Як хочете, щоб з вами люди поводилися, так і ви поступайте з ними. І тим ви будете виконувати заповідь Божу.”
Так і тут. Пастух молився в горах, але він молився, а можна і в храмі стояти і свічки ставити, і не молитися Богові. Тому давайте будемо молитися так же щиро, як щиро молився той пастух в горах.
Василь Зілгалов
Дуже дякую. Ви добре згадали цю істину – любов до Господа Бога. І друга заповідь – люби свого ближнього, як самого себе. Істина, здавалося б, проста. А як дивиться на це політик, як він трактує любов до ближнього?
Віктор Ющенко
Мені здається, політичні сили, партії створені для того, щоб допомогти суспільству вийти з конфлікту, будь-якого. Що мене тривожить? Мене тривожить те, якщо ви подивитеся на новітню історію України, то це історія конфліктів.
Усе, що в нас відбувається, - це перша ознака, що українська влада не дбає про те, як шукати порозуміння через публічний прозорий діалог, як виходити через діалог на взаєморозуміння. Без цього, через політичні сили, через владу нам важко буде вийти з будь-якого конфлікту, в тому числі, з того, який згадували, - чи то тема мови, чи тема церкви, чи воїнів УПА, чи Великої вітчизняної війни. Я можу навести приклад Іспанії, як була перевернута сторінка Громадянської війни, коли одна і друга сторони попросили прощення одна в одної. Але ініціатором цього всього була влада.
Ганна Стеців
А коли Вас зраджують, а зраджують Вас останнім часом дуже часто, чи Ви кажете собі, дивлячись на ту людину: “Люби ближнього свого, як самого себе”?
Віктор Ющенко
А вони нещасті, повірте, вони прийдуть. І Ви будете свідками того, як вони будуть вертатися.
Ганна Стеців
І Ви їх приймете?
Віктор Ющенко
Зараз ми говоримо про факт, який відбувається в кожного з нас. Подивіться, як поступають журналісти, чомусь більшість поступає по відношенню до об’єкта чесно, відверто, але хтось і поступається свободою, словом. Вони поряд з нами. Світ ділиться на просто на людей сильних і слабих, світ ділиться на добрих та недобрих. Я переконаний, що зараз українське суспільство проходить великий іспит. Ми на рубіконі, коли відходимо від тої політики, яка в нас була десять років.
Я переконаний, що всі вже зморилися в цьому бруді, в цих нечеснотах у стосунках, від скандалів. Нам потрібно щось світле, добре, якоїсь міри навіть ідеалістичне, романтичне.
Ми вчора святкували 65-ті роковини В’ячеслава Чорновола, його вчора називали романтичним, його називали раціональним, його називали прагматичним політиком. Це те, що сьогодні бракує українській політиці. Я б хотів би, щоб українська політична еліта знала, куди іти самій і куди вести свій народ. Якщо немає порту, у вас жоден вітер не буде попутним.
Василь Зілгалов
Дякую. Хочу ще один зацитувати документ. Ось що сказав нещодавно Всеволод Чаплін, секретар із зв’язків з громадськістю Російської православної церкви Московського патріархату: “Церква не йде шляхом політкоректності і гуманізму, вона складається, між іншим, з реалістів, які прагнуть впливу і влади. Основним стимулом відродження російського православ’я стала рознарядка ЦК КПРС, видана ще у 1988 році”. Ваше Сятосте, чи можна на політичні основі досягти єдності, міжконфесійного миру?
Патріарх Філарет
Думаю, в основу цього треба покласти якраз християнські чесноти, моральність, духовність. І на цьому ґрунті вже будувати політику, а не навпаки, не на політиці будувати духовність.
Якщо ми будемо все перекручувати, тоді мети не досягнемо. Так само, як в широкому розумінні, – що має пріоритет в житті – духовні цінності чи матеріальні цінності? Кожна людина скаже – і те, і те важливе. Але пріоритет в житті будь-кого – політика чи простої людини – мають духовні, вічні цінності. Матеріальні цінності теж мають важливе значення, але вони вже витікають з духовних. Тому Христос і сказав: шукайте, насамперед, Царства Божого, а все інше буде наслідок вашої духовної діяльності. І повертаючись до російського протоієрея, зазначу: треба іти, особливо духовним людям, користуючись духовними цінностями, тоді ми будемо пастирями церкви і будемо вести народ за собою, а не іти за іншими поводарями.
