Київ, 27 грудня 2002 - Тиждень, який добігає кінця, був, до певної міри, переломним у цьому році, переломним передовсім з політичного погляду. Могли бути два фактично взаємовиключні сценарії подій. Мабуть, доля ще не остаточно відвернулася від України, оскільки, на думку нашого київського кореспондента Тараса Марусика, останній повний тиждень 2002 року, на відміну попереднього, додав трохи надії всьому українському суспільству.
Здавалося, що минулого тижня ведена адміністрацією Президента парламентська більшість остаточно розчавила законність, а одним із символів демократичности майбутніх виборів стануть років на 10-15 наперед не кабіни та урни для голосування, а широкі депутатські піджаки різного крою. Виявляється, під цими, образно кажучи, мобільними урнами вельми зручно переносити бюлетені для голосування, а решта – справа техніки і винахідливости а ля відомий літературний персонаж Паніковський.
Та новітні Остапи Бендери і Паніковські прорахувалися. Очевидно, вони не розраховували на таку одностайність чотирьох опозиційних фракцій. 24 грудня, рівно через тиждень після тріумфального, з погляду більшости, голосування їй довелося відступити майже на висхідні позиції. Були скасовані всі попередні постанови, окрім голосування щодо голови Національного банку України. І найвідчутнішою поразкою більшости стала постанова про перерозподіл комітетів Верховної Ради.
Після розблокування роботи Верховної Ради одразу з’ясувалося, що парламент може підтримувати низку законопроектів не лише простою більшістю, але й конституційною. Показовим, з цього приводу, стало ухвалення змін до закону “Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) надходжень, одержаних злочинним шляхом”. За цей закон проголосували 396 депутатів, що є одним з рекордів нинішньої Верховної Ради. Цікаво, що напередодні голосування член фракції об’єднаних соціал-демократів Григорій Суркіс у санкціях Міжнародної організації з розробки фінансових заходів для боротьби з відмиванням грошей, одержаних злочинними шляхом (FATF), введених минулої п’ятниці, звинуватив опозицію і сказав, що санкції – (цитую) “проти кожного з нас”. З цим не погодився член блоку Юлії Тимошенко Анатолій Матвієнко. На його переконання, санкції FATF спрямовані проти президента Леоніда Кучми. Попри взаємне підбадьорювання, високі посадові особи, очевидно, перелякалися не на жарт. Адже відомо, що досі Україна була третім у світі одержувачем американської допомоги після Ізраїлю та Єгипту. Міністр економіки і з питань європейської інтеграції Валерій Хорошковський протягом кількох днів зробив дві заяви щодо орієнтовної дати вступу України до Світової організації торгівлі. Після введення санкцій FATF та Міністерства фінансів США він сказав, що вступ відбудеться не раніше 2010 року, а вже 27 грудня заявив, що Україна має реальні шанси стати членом СОТ у 2004 році. Президент України Леонід Кучма, мабуть, також усвідомив серйозність ситуації. На своєму брифінгу у середу, вже після розблокування роботи парламенту, він назвав найважчою подією 2002 року погіршення відносин зі США. Він також зробив досить несподівану заяву про Євразійське економічне співтовариство: “Ми не є і не будемо членами ЄврАзЕс. Це моє переконання”. Цікаво, що цю думку Леонід Кучма висловив після початку міжнародної ізоляції України, а не після слів посла Російської Федерації в Україні Віктора Черномирдіна, сказані ним минулого тижня. Нагадаю, що, на думку Черномирдіна, від вступу України до ЄврАзЕс Росія втрачатиме 700-800 мільйонів доларів щороку. А, може, у Леоніда Кучми просто сповільнена реакція.
Здається, від останніх подій у найвищому законодавчому органі України програла лише одна сила - СДПУ(о). Інакше важко пояснити різкі заяви лідера фракції Леоніда Кравчука про розвал більшости у Верховній Раді. Він навіть спробував шантажувати парламент погрозою можливого виходу СДПУ(о) з більшости. До речі, лідер іншої фракції – “Наша Україна” Віктор Ющенко звинувачував у зриві переговорів між більшістю і меншістю саме об’єднаних соціал-демократів.
Розблокування роботи Верховної Ради ще не означає її ритмічної роботи надалі. СДПУ(о) і далі намагатиметься каламутити спокій у парламенті. На підтвердження цих слів нагадаю про кілька важливих подій. По-перше, народні депутати не підтримали постанову про підсумки парламентських слухань, присвячених свободі слова. Не вистачило кількох голосів, але, як видно, влада не хоче визнати існування цензури в Україні. Альтернативну постанову готують Кабінет Міністрів в особі Дмитра Табачника та Адміністрація президента в особі Віктора Медведчука. По-друге, засуджено членів УНА-УНСО щодо подій 9 березня 2001 року, причому, як заявив депутат Луценко, суддя Іван Волик, перебуваючи у дорадчій кімнаті і не маючи права на жодні контакти у цей час, дзвонив у Службу безпеки України. По-третє, під час судового засідання зазнав фізичного впливу народний депутат України Михайло Волинець. І, нарешті, на сесійному засідання 27 грудня інший народний депутат Юрій Кармазин заявив, що пропрезидентські фракції збирають підписи за відставку голови Верховної Ради Володимира Литвина. Мабуть, недаремно на згаданому брифінгу Леонід Кучма розказав анекдот про Вовочку, який під час війни підносив солдатам патрони, а ті солдати йому подякували такими словами: “я, я, Вольдемар, зер ґут”.
Здавалося, що минулого тижня ведена адміністрацією Президента парламентська більшість остаточно розчавила законність, а одним із символів демократичности майбутніх виборів стануть років на 10-15 наперед не кабіни та урни для голосування, а широкі депутатські піджаки різного крою. Виявляється, під цими, образно кажучи, мобільними урнами вельми зручно переносити бюлетені для голосування, а решта – справа техніки і винахідливости а ля відомий літературний персонаж Паніковський.
Та новітні Остапи Бендери і Паніковські прорахувалися. Очевидно, вони не розраховували на таку одностайність чотирьох опозиційних фракцій. 24 грудня, рівно через тиждень після тріумфального, з погляду більшости, голосування їй довелося відступити майже на висхідні позиції. Були скасовані всі попередні постанови, окрім голосування щодо голови Національного банку України. І найвідчутнішою поразкою більшости стала постанова про перерозподіл комітетів Верховної Ради.
Після розблокування роботи Верховної Ради одразу з’ясувалося, що парламент може підтримувати низку законопроектів не лише простою більшістю, але й конституційною. Показовим, з цього приводу, стало ухвалення змін до закону “Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) надходжень, одержаних злочинним шляхом”. За цей закон проголосували 396 депутатів, що є одним з рекордів нинішньої Верховної Ради. Цікаво, що напередодні голосування член фракції об’єднаних соціал-демократів Григорій Суркіс у санкціях Міжнародної організації з розробки фінансових заходів для боротьби з відмиванням грошей, одержаних злочинними шляхом (FATF), введених минулої п’ятниці, звинуватив опозицію і сказав, що санкції – (цитую) “проти кожного з нас”. З цим не погодився член блоку Юлії Тимошенко Анатолій Матвієнко. На його переконання, санкції FATF спрямовані проти президента Леоніда Кучми. Попри взаємне підбадьорювання, високі посадові особи, очевидно, перелякалися не на жарт. Адже відомо, що досі Україна була третім у світі одержувачем американської допомоги після Ізраїлю та Єгипту. Міністр економіки і з питань європейської інтеграції Валерій Хорошковський протягом кількох днів зробив дві заяви щодо орієнтовної дати вступу України до Світової організації торгівлі. Після введення санкцій FATF та Міністерства фінансів США він сказав, що вступ відбудеться не раніше 2010 року, а вже 27 грудня заявив, що Україна має реальні шанси стати членом СОТ у 2004 році. Президент України Леонід Кучма, мабуть, також усвідомив серйозність ситуації. На своєму брифінгу у середу, вже після розблокування роботи парламенту, він назвав найважчою подією 2002 року погіршення відносин зі США. Він також зробив досить несподівану заяву про Євразійське економічне співтовариство: “Ми не є і не будемо членами ЄврАзЕс. Це моє переконання”. Цікаво, що цю думку Леонід Кучма висловив після початку міжнародної ізоляції України, а не після слів посла Російської Федерації в Україні Віктора Черномирдіна, сказані ним минулого тижня. Нагадаю, що, на думку Черномирдіна, від вступу України до ЄврАзЕс Росія втрачатиме 700-800 мільйонів доларів щороку. А, може, у Леоніда Кучми просто сповільнена реакція.
Здається, від останніх подій у найвищому законодавчому органі України програла лише одна сила - СДПУ(о). Інакше важко пояснити різкі заяви лідера фракції Леоніда Кравчука про розвал більшости у Верховній Раді. Він навіть спробував шантажувати парламент погрозою можливого виходу СДПУ(о) з більшости. До речі, лідер іншої фракції – “Наша Україна” Віктор Ющенко звинувачував у зриві переговорів між більшістю і меншістю саме об’єднаних соціал-демократів.
Розблокування роботи Верховної Ради ще не означає її ритмічної роботи надалі. СДПУ(о) і далі намагатиметься каламутити спокій у парламенті. На підтвердження цих слів нагадаю про кілька важливих подій. По-перше, народні депутати не підтримали постанову про підсумки парламентських слухань, присвячених свободі слова. Не вистачило кількох голосів, але, як видно, влада не хоче визнати існування цензури в Україні. Альтернативну постанову готують Кабінет Міністрів в особі Дмитра Табачника та Адміністрація президента в особі Віктора Медведчука. По-друге, засуджено членів УНА-УНСО щодо подій 9 березня 2001 року, причому, як заявив депутат Луценко, суддя Іван Волик, перебуваючи у дорадчій кімнаті і не маючи права на жодні контакти у цей час, дзвонив у Службу безпеки України. По-третє, під час судового засідання зазнав фізичного впливу народний депутат України Михайло Волинець. І, нарешті, на сесійному засідання 27 грудня інший народний депутат Юрій Кармазин заявив, що пропрезидентські фракції збирають підписи за відставку голови Верховної Ради Володимира Литвина. Мабуть, недаремно на згаданому брифінгу Леонід Кучма розказав анекдот про Вовочку, який під час війни підносив солдатам патрони, а ті солдати йому подякували такими словами: “я, я, Вольдемар, зер ґут”.
