Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 13:50

Кілька тижнів тому відомий білоруський письменник Василь Биков переїхав на постійне проживання до Чеської Республіки


Кілька тижнів тому відомий білоруський письменник Василь Биков переїхав на постійне проживання до Чеської Республіки

Прага, 27 грудня 2002 - В тому, щоб питання еміграції було вирішено позитивно, активну участь взяв чеський президент Вацлав Гавел. Про творчість, політичну ситуацію на пострадянських просторах і про місце України в Європі - в інтерв’ю з Василем Биковим.

О.Пеленська: Моє перше запитання. Ви багато пишете про війну. Чи засвоїли її уроки громадяни України, Білорусі, Росії, держав, які найбільше постраждали від її наслідків ?

В.Биков: Гадаю, що ці уроки не засвоєні. Причина в тому, що з самого початку радянська влада і радянський режим зробили все для того, щоб ці уроки скерувати в якесь побічне русло, щоб найголовніші уроки залишились не засвоєними. Радянська влада хотіла, щоб засвоїлись тільки зручні для неї уроки, ті, що їй відповідають. Наприклад, урок про те, що перемога в війні була здобута завдяки керівній ролі компартії й майстерності полководця Йосифа Сталіна. Все інше залишилось за рамками свідомості нашого народу.

О.Пеленська: А не пізно було б сьогодні повернутись до цих уроків ?

В.Биков: Гадаю, що вже пізно. Я це так бачу. І це природно. Та війна вже відійшла в далеке минуле. Зараз життя на перший план висунуло зовсім інші проблеми, дуже тяжкі проблеми, можливо навіть не менш тяжкі, ніж була ця минула війна. Тому я гадаю, що час втрачений, а те, що втрачене в часі, вже не відновиться.

О.Пеленська: Комуністичному режимові вдалось значною мірою зруйнувати віру в загально людські цінності, маю на увазі в громадян колишнього Радянського Союзу. Навіть коли ми говоримо про право на правду, чи звичайну людську порядність. Як ви гадаєте, чи вдасться відродити ці цінності, відновити віру в людські ідеали ?

В.Биков: Хочеться вірити, що це буде відроджено. Тим більше, що і вся світова спільнота ставить такі самі цілі. Та протидія цим процесам також дуже велика. Вся справа в тому, що хоча й мовиться, що комуністичний режим на пострадянських просторах знищений, комуністична психологія залишається. І не тільки в середовищі керівної еліти, але і в масовій свідомості. Саме комуністична психологія стоїть на шляху демократизації, пізнання істини як стосовно минулого, так теперішнього і також, мабуть - майбутнього. На шляху оновлення, пізнання істини і національних ідеалів стоїть і економічна криза, котра не хоча покидати наших теренів. До цього додається і криза на Заході, хоча й не таких великих масштабів. Все це обтяжує нашим народам шлях до прогресу.

О. Пеленська: Чому демократичні процеси в наших країнах – в Україні та в Білорусі просуваються так повільно, в чому причина, на вашу думку ?

В.Биков: Гадаю, що вся справа в нашій ментальності, в національній ментальності, котра не може, або не хоче, а швидше за все – все разом, визволятись від свого комуністичного минулого. Комуністична ідейність і комуністична ментальність великим тягарем душить наші народи. Цьому також сприяє економічне безладдя. Тому важко сказати, коли врешті наші народи позбудуться цієї комуністичності.

О.Пеленська: Яку перспективу мають перед собою нинішні молоді білоруси, що може дати їм держава ?

В.Биков: Гадаю, що молодим білорусам держава дає тільки дуже багато пропаганди, при чому – пропаганди наймахровішої, пропаганди минулого і більше нічого. Що ж до тих здобутків, які найбільше потрібні молодим білорусам, тобто демократичних здобутків, наші режими, як український, так і білоруський, молоді можуть дати дуже мало. Тому молодь шукає сама, тому вона борсається, метушиться не тільки у своїй країні, а їде на Захід, в Америку. Вона шукає собі місця, сприятливих умов для саморозкриття, самоідентифікації. Це дуже погано, тому що це відбувається замість того, щоб у себе вдома, на своїй батьківщині молодь будувала своє майбутнє.

О. Пеленська: Якщо до того додати, наприклад, і те, що за різними даними, понад 1 мільйон українських громадян працює на Заході. Це дуже велика втрата для України, тому що насамперед ідеться про молодь.

В.Биков: Звичайно, це велика втрата. Але це не вина молоді, а її біда. Молода людина, як і кожна інша, має право, і це право записане в усіх міжнародних деклараціях, право на власне життя у власній країні. Звичайно, якщо створені умови для такого життя. У нас, як я вже говорив, таких умов немає. Тому молодь шукає місця, де такі можливості є. Виявляється, що такі умови є на Заході й немає їх на батьківщині.

О.Пеленська: Скажіть, будь ласка, яку ви бачите перспективу для Білорусі, для держави Білорусь ?

В. Биков: Білоруська перспектива дуже похмура. Вона така сумна, що, ймовірно, такої ще не було ніколи в її історії. Хоча хмар завжди було достатньо, хмари ніколи не сходили з білоруського краєвиду. Та все ж наприкінці 20 століття в білоруське вікно заглянуло сонце. Ми сподівались, що настав світанок, що це зоря нового дня. Та цей день був дуже коротким. Зараз на нашому обрії ця так звана інтеграція, котра є нічим іншим, як Аншлюс Росії по відношенню до цієї західної маленької країни.

О.Пеленська: На вашу думку, чи може стати реальністю союз трьох слов’янських держав ?

В.Биков: Я не вірю в такий союз, такий союз не можливий. На загал, сьогодні ні в Європі, ні у світі не може відбутись інтеграція в сенсі расового чи навіть національного об’єднання. Це все - вчорашній день. Нині Європа і світ об’єднуються за зовсім іншими прикметами. На жаль, ці демократичні прикмети залишаються поза національною свідомістю наших країн.

О_Пеленська: Ви маєте на увазі об’єднання нової Європи в рамках ЄС ?

В.Биков: Так, саме це я маю на увазі.

О.Пеленська: І все ж як ви бачите в перспективі, чи можуть Україна та Білорусь стати членами Європейського Союзу ?

В.Биков: Такі можливості, на мою думку, нині дуже малі як в Україні, так і в Білорусі. Та все ж саме зараз ці країни повинні працювати в напрямку створення таких можливостей і передумов. І якщо не зараз, то за рік чи 10 років, чи хоча б за 20 повинна бути надія вступу в Європейський дім. Якщо такої надії не буде, то доля наших країн дуже сумна.

О.Пеленська: Щоб ви що б ви хотіли побажати громадянам України напередодні Нового року і Різдва ?

В.Биков: Мене завжди, напевно ще з молодих літ, болить душа за Україну. І я б дуже хотів, щоб український народ дожив радісного дня, хоча й він не настає для всіх разом. Та я вважаю, що український народ світле і радісне майбутнє заслуговує. Я хочу, щоб це радісне майбутнє настало якнайшвидше.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG