Київ, 2 січня 2003 – Напередодні Нового року інформаційне агентство “Українські новини” оприлюднило повідомлення про те, що Україна має намір призначити держсекретаря Міністерства закордонних справ Юрія Сергєєва послом України у Франції. Відповідний указ, за даними поінформованого джерела, має бути підписаний Леонідом Кучмою у січні цього року.
Сам Юрій Сергєєв вийшов із відпустки 2 січня. На час, коли я записував цей матеріал, мені не вдалося записати його коментар. А начальник прес-служби Міністерства закордонних справ України Сергій Бороденков відповів мені, що чуток не коментує.
Та, як відомо, диму без вогню не буває. Тим більше, що понад два роки в Парижі немає українського посла. Ще 2 жовтня 2000 року Анатолія Зленка, який був послом України у Франції, призначили міністром закордонних справ. Така зовнішня політика виконавчої влади України є безвідповідальною. Усе-таки Франція не є останньою в Європі країною.
Нового посла зачекалася й українська діаспора у Франції. За коментарем із приводу можливого призначення Юрія Сергєєва послом України я звернувся до голови Об’єднання українців Франції, професора паризького Сорбонського університету та Українського вільного університету в Мюнхені Володимира Косика:
«Ми дуже раділи, що врешті ми будемо мати тут посла України, бо створилася доволі, можна сказати, неприємна ситуація. Французи часто питають, чому Україна не має посла в Парижі. Париж вважає себе центром культури світу, і тут є також осідок ЮНЕСКО. Тим самим пост посла в Парижі є дуже важливим. І тому ми відчували, що французи не були задоволені. Таке в нас було враження, можливо воно неправильне, але я вам щиро говорю про те, що ми тут відчуваємо.
Те, про що я говорю, відчувають не тільки українці, про це говорять і французи. Під час одної міжнародної конференції про українські справи, в парламенті доповідачі-французи просто говорили: «Дайте нам посла!» Ось, бачите, це питання престижу, а також і питання почувань».
На моє запитання, чим можна пояснити таку довгу відсутність посла в Парижі, Володимир Косик відповів наступне:
«Мені трудно коментувати тільки тому, що ми не знаємо правдивих причин. Нам здавалося, що в Києві говорили, очевидно неофіційні чинники, що, мабуть, тому, що немає відповідної фігури, відповідної постаті, яка могла б репрезентувати Україну в Парижі. Можливо, це була правдива причина, можливо, були й інші, про які ми не знаємо, бо ми не в курсі дипломатії».
У Києві циркулювали й інші чутки – мовляв, Анатолій Зленко тримає посаду посла в Парижі для себе, оскільки посади міністрів в українському уряді стають все більше розмінними монетами у політичних інтригах. Можливо, після недавнього підтвердження перебування на своїй посаді Анатолій Зленко вирішив більше не зволікати з призначенням українського посла у такій важливій країні.
На закінчення я запитав Володимира Косика, щоб він хотів побажати слухачам Радіо Свобода:
«В першу чергу, щастя й здоров’я. В українській мові часто це побажання пишуть через риску: «Щастя - здоров’я!», тому що як люди здорові, то і щастя буде. Я знаю, що найбільше слухають Радіо Свобода в Україні, менше – за кордоном, але є й такі, хто, навіть, у Франції слухає. Я знаю одну особу, яка слухає Радіо Свобода українською мовою й у Франції. І тому я бажаю, щоб 2003-й рік був найбільш щасливим для усіх слухачів, щоб усі вони були здорові, і щоб українські справи йшли краще ніж дотепер».
Це був відомий український історик із Парижа, автор багатьох праць, виданих французькою, українською, англійською, навіть, китайською та японською мовами професор Володимир Косик.
Сам Юрій Сергєєв вийшов із відпустки 2 січня. На час, коли я записував цей матеріал, мені не вдалося записати його коментар. А начальник прес-служби Міністерства закордонних справ України Сергій Бороденков відповів мені, що чуток не коментує.
Та, як відомо, диму без вогню не буває. Тим більше, що понад два роки в Парижі немає українського посла. Ще 2 жовтня 2000 року Анатолія Зленка, який був послом України у Франції, призначили міністром закордонних справ. Така зовнішня політика виконавчої влади України є безвідповідальною. Усе-таки Франція не є останньою в Європі країною.
Нового посла зачекалася й українська діаспора у Франції. За коментарем із приводу можливого призначення Юрія Сергєєва послом України я звернувся до голови Об’єднання українців Франції, професора паризького Сорбонського університету та Українського вільного університету в Мюнхені Володимира Косика:
«Ми дуже раділи, що врешті ми будемо мати тут посла України, бо створилася доволі, можна сказати, неприємна ситуація. Французи часто питають, чому Україна не має посла в Парижі. Париж вважає себе центром культури світу, і тут є також осідок ЮНЕСКО. Тим самим пост посла в Парижі є дуже важливим. І тому ми відчували, що французи не були задоволені. Таке в нас було враження, можливо воно неправильне, але я вам щиро говорю про те, що ми тут відчуваємо.
Те, про що я говорю, відчувають не тільки українці, про це говорять і французи. Під час одної міжнародної конференції про українські справи, в парламенті доповідачі-французи просто говорили: «Дайте нам посла!» Ось, бачите, це питання престижу, а також і питання почувань».
На моє запитання, чим можна пояснити таку довгу відсутність посла в Парижі, Володимир Косик відповів наступне:
«Мені трудно коментувати тільки тому, що ми не знаємо правдивих причин. Нам здавалося, що в Києві говорили, очевидно неофіційні чинники, що, мабуть, тому, що немає відповідної фігури, відповідної постаті, яка могла б репрезентувати Україну в Парижі. Можливо, це була правдива причина, можливо, були й інші, про які ми не знаємо, бо ми не в курсі дипломатії».
У Києві циркулювали й інші чутки – мовляв, Анатолій Зленко тримає посаду посла в Парижі для себе, оскільки посади міністрів в українському уряді стають все більше розмінними монетами у політичних інтригах. Можливо, після недавнього підтвердження перебування на своїй посаді Анатолій Зленко вирішив більше не зволікати з призначенням українського посла у такій важливій країні.
На закінчення я запитав Володимира Косика, щоб він хотів побажати слухачам Радіо Свобода:
«В першу чергу, щастя й здоров’я. В українській мові часто це побажання пишуть через риску: «Щастя - здоров’я!», тому що як люди здорові, то і щастя буде. Я знаю, що найбільше слухають Радіо Свобода в Україні, менше – за кордоном, але є й такі, хто, навіть, у Франції слухає. Я знаю одну особу, яка слухає Радіо Свобода українською мовою й у Франції. І тому я бажаю, щоб 2003-й рік був найбільш щасливим для усіх слухачів, щоб усі вони були здорові, і щоб українські справи йшли краще ніж дотепер».
Це був відомий український історик із Парижа, автор багатьох праць, виданих французькою, українською, англійською, навіть, китайською та японською мовами професор Володимир Косик.
