Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 02:41

Маланка і старий Новий рік


Маланка і старий Новий рік

Прага, 13 січня 2003 – У ніч з 13 на 14 січня за юліанським календарем зустрічають Новий рік у багатьох країнах Східної Європи (за старим, православним і греко-католицьким стилем). Із цим святом пов’язано чимало легенд, звичаїв та обрядів. Цей вечір у народі названо Щедрим. І досі поширене тут на Щедрий вечір карнавальне дійство, яке пов’язане з Маланкою. Але це ім’я – не міф.

За християнською традицією преподобна Маланія-римлянка народилася у християнській родині, її багаті і знатні батьки бачили у доньці спадкоємницю і продовжувачку роду. У чотирнадцять років Маланію проти її волі віддали за знатного юнака Апініана. На палкі прохання жити з нею в непорочності Апініан відповідав: “Коли матимемо двох дітей – спадкоємців нашого майна, тоді разом відречемося від світу”. Але двох народжених дітей забрав до себе Господь. Після цього Маланія з Апініаном залишили Рим, і для них почалося нове життя, цілковито присвячене служінню Богові. Апініанові було в той час 24 роки, а Маланії – 20. Вони почали відвідувати хворих, допомагати бідним. Їхнім коштом було збудовано багато храмів та лікарень. Після багатьох років мандрів в ім’я Господнє свята Маланія закрилася в одинокій келії на горі Єлеонській. Поступово поряд виник монастир, де зібралося 90 дів. У 439 році свята Маланія віддала свою душу Господові. Так звучить християнська легенда.

Але народ вкладав завжди свій, язичницький, зміст у дійство Маланки. Так нарікають за існуючою традицією головного персонажа – парубка, перевдягненого в жіночий народний костюм певної місцевості. У супроводі ряджених (Діда, Баби, Василя – у якого часто перевдягається дівчина, Кози, Ведмедя, Коника, Чорта, а інколи Цигана з батогом і молотком і в масці) разом із музиками і натовпом цікавих глядачів Маланка подорожує селом усю ніч.

Був час, коли мене виключали зі школи. Вже у восьмому класі на Маланки я тихцем від бабуні й дідуня залишив торбу з книжками у свого товариша Миколи Омелянчука, а ми з ним вивернули кожухи, одягли на голови циганські маски з різнокольоровими стрічками (далеко вони виднілися на зимовому вітрові!), озброїлися гарапниками і дерев’яними молотками та й гайда вулицями підковувати всіх зустрічних і “по-циганськи” вимагати дрібняки на вечорниці Василя й Маланії! Якби ви бачили, як раділи люди таким “циганам”! А діти особливо – хоча й боялися страшних виряджених у циганських масках. Бо якщо копієчку до букси не кинеш, то циган не лише “підкує”, але й врепіжить гарапником по спині та як загримить: Гугугу! А дітвора з вереском розсипається по городах. Дорослі радісно посміхаються, дають себе підкувати і спину під гарапник підставляють.

Але хтось доніс на нас. І через день – до директора на килимок, потім комсомольські збори. Зі школи погрожували виключати. Але то була така погроза. Миколі моєму догану по комсомолу, а мене, безпартійного, попередили: Дивись, “цигане”, на майбутнє! Характеристики і паспорта влітку не отримаєш, будеш гній возити!

Давно то було, але бачиться мені, немов сьогодні той Маланчини вечір і Василя:

Ой сивая та зозуленька

Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров’я!

Усі сади та і облітала…

На Маланки, кажуть у народі, дня прибуває на курячий крок. Хто у цей Щедрий вечір багато чхає – весь рік проживе щасливо. Так що не шкодуйте за Маланчиним і Василевим, новорічним столом перцю. З Новим роком Вас!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG