Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 15:01

Який рівень довіри Заходу до України?


Який рівень довіри Заходу до України?

Київ-Прага, 17 січня, 2003 – Добрий вечір. В ефірі “Вечірня Свобода”.

Вітаю наших гостей. Це Ігор Марков, головний консультант Національного інституту міжнародної безпеки РНБО; Іван Заєць, народний депутат, блок “Наша Україна”. Наша тема – “Рівень довіри Заходу до України”.

Питання довіри до України і її влади з боку Європи і США – питання скоріше риторичне. І в НАТО, і в США хочуть бачити Україну інакшою, ніж вона виглядає нині. Йдеться не лише про рівень життя та його стандарти, але про адекватність реакцій офіційного Києва, коли трапляються якісь екстремальні ситуації у вигляді “касетного”, “кольчужного” чи іншого скандалу. На початку пропоную послухати матеріал Сергія Згурця.

Сергій Згурець

Час працює проти України . Інший висновок зробити важко, з огляду на те, що Україна мала у відносинах з США і НАТО і що має нині.

Навіть празькій саміт НАТО, до якого так прагнула Україна, наголошуючи що ось-ось буде встановлено новий формат взаємин з НАТО, запам’ятався іншим – тим, що президента України до Праги не запрошували, а він все одно вирішив туди поїхати. Міністр закордонних справ Зленко тоді пояснював: “Кризи у взаєминах України з НАТО немає, є певні колізії у відносинах з одним із членів Альянсу, але все це тимчасове. Колізії минуть, а партнерство залишиться”.

Проте насправді ці колізії не минули, а перейшли на інший рівень, де реальної довіри один до одного менше, а вимог, вкупі з підозрами, більше. Не краще і з Америкою, яка тривалий час вважалася чи не головним стратегічним партнером України. США довго говорили Києву про важливість реальних економічних та демократичних перетворень, про свободу слова і боротьбу з корупцією. Київ все уважно вислуховував, але антитезою свободі слова є нерозкрита справа Георгія Гонгадзе. Про демократичність і цивілізованість української влади світ робив висновки, з огляду на “касетний скандал”.

А коли йшлося про спроможність поважати міжнародні обмеження і інтереси інших - на це в офіційного Києва був скандал “кольчужний”.

І нині давній стратегічний партнер – Америка - говорить, що нині Україна є ненадійною державою, всупереч деклараціям інтегруватися з Заходом. На відміну від колишніх членів Варшавського пакту, на кшталт Польщі чи Словаччини, Україна не впевнена у власній меті.

Так, зокрема, наголошував посол США в Україні Карлос Паскуаль.

А як на це все реагує Київ? Досить просто. Київ звик до позиції в обороні, навіть зараз, коли треба шукати способи помиритися з Вашингтоном, Київ говорить, що позиції незмінні.

“Ми абсолютно послідовно вели і ведемо нашу стратегічну лінію. Ми від неї не відходили і не збираємося відходити. Тому чого ще потрібно очікувати? Ми не переглядали наші відносини з США і не збираємося цього робити”, - стверджує начальник управління зовнішньої політики адміністрації президента України Анатолій Орел.

А що буде, якщо довіри до України з боку США і Європи не буде взагалі? Тоді для прикладу варто подивитися на сусідню Білорусь – живе країна тихим хутірським життям, до Європи і НАТО не прагне. “Ми ж Європа”, - казав якось Лукашенко. Подібний аргумент часом лунав і в Києві, мовляв, а чим ми не Європа? Географічно воно і справді все вірно, але однієї географії тут замало.

Василь Зілгалов

Отже, за Заході кажуть – проблема є, а в Києві, як сказав пан Орел, проблеми немає і позиція Києва залишається незмінною. Як можна таку ситуацію оцінити? Пане Марков?

Ігор Марков

По-перше, для того, щоб поставити саму проблему довіри між США і Україною і, взагалі, Заходом і Україною , повинні знайтися параметри і стандарти довіри, невизначені досі і чітко не окреслені.

Мені здається, головне питання стосунків між Україною і Заходом нині полягає, з одного боку, в геостратегічній значимості України, яка останнім часом є актуальним і важливим питанням.

А з другого боку – це питання чітких і однозначних параметрів, за якими відбуваються і оцінюються відносини між США і Україною. Питання винайдення таких параметрів – відповідь на це питання в цілому.

Василь Зілгалов

Пане Заєць, а як Ви вважаєте, в чому суть проблеми?

Іван Заєць

Проблему треба розглядати в ширшому контексті, а саме: в контексті політики європейського вибору. Ми маємо дуже низький рівень довіри з боку Заходу, і він обумовлений кількома причинами.

Перше – це хитання української влади упродовж багатьох років між Заходом і Сходом, так звана політика “багатовекторності”.

Друге – це внутрішній наступ олігархічних кланів на демократію в Україні. Достатньо звернутися до того, що відбулося 17 грудня минулого року у Верховній Раді, коли в незаконний спосіб адміністративна більшість олігархічних кланів хотіла здійснити буквально державний переворот, бо замахнулася на кілька верхівок влади – Нацбанк, комітети і так далі.

Третє – це конкретні скандали, які розгорілися на Україні і палають кілька років. Це і непрофесійне розслідування вбивства Гонгадзе, кінця і краю цьому розслідуванню немає.

І ще одне питання – це питання політичної культури, дотримання слова. Я часто бачив, як наші керівники обіцяють щось і не дотримуються свого слова.

Ось ці причини і обумовлюють низький рівень довіри Заходу до України.

Але мушу сказати, на Заході так само є політичні сили, які сприяють розвитку цих негативних для України процесів. Це проявляється у невиконані західними партнерами зобов’язань по закриттю ЧАЕС. А це стимулює внутрішню реакцію, обмежує поле діяльності демократичних сил.

Василь Зілгалов

Може, одна з причин того, що не вирішується проблема Чорнобиля – це якраз ця недовіра Заходу до України ? Часто гроші західних інвесторів, скеровані на допомогу, пропадали.

Іван Заєць

Так, це і причина, і наслідок.

Василь Зілгалов

Сьогодні речник НАТО Ів Бродер повідомив, що нарешті погоджено спільний план дій НАТО-Україна, хоча були і певні проблеми. Чи пан Марков знає, які саме?

Ігор Марков

Згідно з останніми даними, мені важко сказати, чи існують загальні проблеми в погодженні плану НАТО-Україна. Може, пан Заєць дасть точнішу відповідь.

Іван Заєць

Думаю, проблема стосується не самого погодження плану дій. Скоріше за все, була проблема з його оприлюдненням.

У грудні я був у Брюсселі, в штаб-квартирі НАТО, Генсекретар НАТО звертався до нас з пропозицією підтримати намагання оприлюднити цей план дій. Досі цей план все-таки був, скажімо так, для службового користування обох сторін.

Вже погоджено, що цей план дій Україна-НАТО буде оприлюднено. Думаю, це тільки принесе користь євроінтеграційному процесу України. Там є конкретні завдання для української влади.

Ігор Марков

І цей план дій має ще бути оприлюдненим тому, що він стосується саме внутрішніх параметрів і засад розвитку української ситуації, внутрішніх реформ.

Іван Заєць

Так, тому ці зобов’язання української влади повинні бути відомі не тільки в штаб-квартирі НАТО, але і громадянам України - на що орієнтує громадян українська влада, які потрібно проводити реформи.

Ігор Марков

Таким чином, можна сказати, що особливість нинішньої ситуації у ставленні Заходу до України якраз і полягає в тому, що питання довіри чи недовіри перенесено на рівень внутрішньої ситуації в Україні, на рівень внутрішніх розв’язань своїх проблем, які виведуть Україну на рівень демократичних стандартів.

Іван Заєць

Але чи розуміє це українське керівництво – що сьогодні все залежить від її дій? Тут вже не можна буде кивати в іншу сторону, бо українська сторона взяла на себе дуже чіткі зобов’язання. Вони розкинуті по роках, тому українська влада змушена їх виконати.

А якщо це не буде виконане, буде остаточно підірвана довіра Заходу до України.

Василь Зілгалов

Шановні гості, ви знаєте, політика - прагматична справа, прагматика тут відіграє колосальну роль і визначає політичні і стратегічні наслідки за помилки, які були допущені у цій прагматиці.

Таке питання: з одного боку - широка реклама з приводу саміту СНД і можливості головування президента України в СНД ( коли Україна не є членом СНД), з іншого - поїздка президента України на Близькій Схід тоді, коли там така велика напруженість – як це узгоджується з стратегічною лінією України на Захід, на об’єднання з Європою?

Чи не викликає це ще більше роздратування на Заході і чи не шкодить ще більше Україні?

Іван Заєць

Я не думаю, що поїздки в певні країни викликають роздратування, політику треба вести відповідно до національних інтересів. Але треба завжди пам’ятати, що є партнери і союзники, і ти повинен думати про їхній національний інтерес.

Що стосується саміту СНД, цей захід, думаю, спрямований на приниження України, на приниження навіть того електорату, який віддав свої голоси за Кучму на виборах. Якщо на цьому саміті ухвалять рішення про головування президента Кучми у Раді глав-держав СНД, це буде означати ревізію не тільки зовнішньої політики України, а ревізію всього законодавства, яке регулює цю сферу. І я би хотів застерегти президента від цього, це буде грубе порушення нашого законодавство і грубе попрання нашої зовнішньої політики!

І знов будуть розкручуватися процеси, щоб проголосити президенту імпічмент.

Ігор Марков

Хотів би додати. Моніторинг теперішньої міжнародної ситуації, в якій знаходиться Україна, чітко доводить, що ці два вектори – Близький Схід і те, що стосується саміту СНД – припадають на час загострення стосунків між Україною і Заходом. Щось подібне було півтора чи два роки тому - тимчасова зміна напрямків зовнішніх активностей. На жаль, така ситуація відображає реальне геополітичне становище України в сучасному світі більше, ніж конкретні орієнтації керівництва України, визначені на перспективу.

Іван Заєць

Тут треба виходити з того, з чим їде наш президент на Близький Схід. Чи він їде як партнер Заходу, куди ми хочемо інтегруватися, чи їде як партнер Євразії. Я би хотів, щоб він їхав саме як партнер Заходу.

Василь Зілгалов

Ми знаємо, що Польща відіграє важливу роль у намаганні якось згладити суперечності між Україною і Заходом, це, звичайно, добре, що Україна має такого сусіда. Ми знаємо, що Польща була одним з активних учасників енергетичного проекту “Одеса-Броди”. Сьогодні навколо цього проекту виникають певні політичні прогнози. Я нещодавно ознайомився з одним з американських прогнозів. Там йшлося, що намагання України завоювати більшу енергетичну незалежність наражається на небезпеку зі Сходу, Росія не зацікавлена у завоюванні Україною енергетичної незалежності.

Як Ви вважаєте, енергетична незалежність і безпека національних інтересів України – тут є зв’язок?

Ігор Марков

Це не просто пов’язані питання, це взаємозалежні питання. Це може бути сформульовано в єдиній формулі: диверсифікація енергозабезпечення України є гарантією її національної безпеки.

Пошук енергетичної безпеки для України лежить в площині розвитку власних транспортних коридорів і комунікаційних систем. Це проблема як модернізації на перспективу, так і проблема нацбезпеки в інших відношеннях. Навіть липневий саміт ГУУАМ чітко вказав на зацікавленість Заходу в розвитку цього транспортного коридору - Одеса-Броди-Гданськ. Тому реалізація цього проекту є дуже важливим питанням для національної безпеки України.

Іван Заєць

Ви знаєте, були великі “тертя” в межах самого ГУУАМ, коли українське керівництво пішло на створення двохстороннього газотранспортного консорціуму. Ясно, що за таких умов, Узбекистан, наприклад, розуміє, що це обмежить його можливості виходу на зовнішні ринки, що це підкоряє його національні інтереси російським. Отже, енергетична безпека – це одне з ключових завдань української влади сьогодні. Але на прикладі того, як розбудовується сьогодні цей газотранспортний консорціум, - ми бачимо, що влада усувається від цієї найважливішої функції - гарантування національної безпеки через енергетичну незалежність.

Вона навіть умудрилася своїми таємними рішеннями передати цю функцію на рівень комерційних структур.

Ігор Марков

Тут ми торкаємося питання взагалі комунікаційних і транспортних систем і їхнього стратегічного значення для національної безпеки України. Забезпечення їхнього розвитку і звичайно, наповнення, повинно бути під жорстким контролем влади.

Іван Заєць

А в нас цими питаннями буде займатися спільне підприємство.

Візьміть підручник з міжнародних відносин, і можна просто вмерти, коли дізнаєшся, що держава передає такі питання на рівень підприємницьких структур! Тому це не політика, це уклін, це визнання своєї немічності – не української держави, а цих керівників, які це роблять.

Слухач

Львів, відставник –офіцер. Таке питання.

1919 рік. Німеччина розбита, але 1938 рік – і Німеччина вже керувала всією Європою. 1945 рік – Німеччина і СРСР були знищені, економічно. Тепер Україна має десь 9 мільярдів доходного бюджету, Німеччина – 240. Хто винен – це одне питання.

Друге – з області науки. Швеція відкрила 17 речовин за таблицею Мендєлєєва, Франція і США – по 14, Росія – 4, Україна відкрила тільки одну речовину – горілка з перцем.

Далі – чому ніхто не вчить монгольську мову, а всі вчать американську? І Америка байдужа.

Отже, хто винен і в чому причина?

Василь Зілгалов

На ці питання, мабуть, нашим гостям треба відповідати кілька років.

Ігор Марков

Це стандартні питання для Росії, ключова лінія її розвитку – хто винен і в чому причина. Думаю, краще переходити до якихось позитивних рішень.

Іван Заєць

А насправді ми маємо можливість змінити ситуацію на краще. Ми маємо свою державу, високий рівень освіти українців. Нам потрібна лише відповідна політична система, яка об’єднає суспільство, яка розкриє цей потенціал. Тому сьогодні джерело наших бід – це криза української влади і починати оздоровлення українського життя треба з формування відповідної політичної системи.

Ігор Марков

І політичної волі, яка сформує цю систему.

Іван Заєць

Так, і політичної волі. На жаль, трапилося так, що упродовж десяти років практично демократичні сили не були представлені у владі. Лише був один період - коли керував уряд Ющенка. І за короткий час вдалося вирішити багато проблем.

Тому питання з питань –формування сучасної політичної системи, посилення партійної основи влади, її енергійності, рішучості, потрібне омолодження цієї влади.

І - підвищити моральність, бо влада - безсовісна.

Василь Зілгалов

Дякую, шановні гості.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG