Белґрад, 21 сiчня 2003 – Сербську громадськiсть останнiм часом хвилює тема, про яку в минулому не говорили. Йдеться про насильство над дiтьми, до якого часто причетнi навiть батьки. Експерти пояснюють, що таке насильство – наслiдок десятилiття вiйн.
Психiчно хвора мати у Белґрадi задушила двох дiтей. У мiстi Бор мати побила до смертi восьмилiтню дитину. У мiстi Ґорнi Мiлановац група хулiганiв упродовж кiлькох мiсяцiв у корчмi сексуально знущалася над десятилiтнiм хлопчиком ромської нацiональностi. Це бачили десятки осiб, але боялися повiдомити полiцiю. Боялися й батьки. У мiстi Пожаревац чоловiк ґвалтував трьохлiтнього сина своєї дружини. У мiстi Вранє, нарештi, троє семiнаристiв звинувачують мiсцевого православного владику, що вiн намовляв їх на блуд. Владику тимчасово усунено з посади, судовий процес має розпочатися наступного тижня. У Новому Садi триває розслiдування в справi одного монаха, якого звинувачено в такiй самiй справi. Грiшний монах тим часом щез, поки не виявилося, що його призначено iгуменом монастиря в Чорногорiї.
Масмедiа повiдомили про це протягом минулих десяти днiв. Громадяни шокованi. Психiатри, навпаки, кажуть що йдеться лише про найбрутальнiшi з-помiж безлiч випадкiв. Працiвники соцiальних установ i полiцiї стверджують, що їхнi права обмеженi законом. Вони не мають права втручатися в сiмейнi справи без рiшення суду. Насильство часто приховують i самi жертви, оскiльки насильники пiсля допиту й полiцейського попередження стають ще жорстокiшими. Та ще одне: насильники часто – колишнi добровольцi, суворi й озброєнi люди, яких у їхньому середовищi усi бояться. Ґвалтiвники перед судом, так би мовити, мають бiльшi права вiд жертв, зокрема коли їхнiми жертвами є безробiтнi й неодруженi жiнки або пiдлiтки. В патрiархальному суспiльствi мужчинам прощають усе, навiть ґвалтування, а ґвалтовану жiнку зневажають.
Прем’єр-мiнiстр Зоран Джiнджич каже, що в нього є набагато бiльше драматичних даних, нiж у пресi. Сербське суспiльство, за його словами, фактично узаконило насильство, зокрема в сiм’ї.
У зв’язку з цим слiд сказати, що колишня влада пiд час недавнiх вiйн величала так званих патрiотiв, якi воювали в Хорватiї, Боснiї й Косовi. Iдолами молодi стали вбивцi, палiї й грабiжники. Нинi колишнi добровольцi неспроможнi пристосуватися до нових умов, а суспiльство толерантно ставиться до них через їхнi колишнi заслуги. Страждають – безневиннi й беззахиснi. Цим разом не в сусiднiх країнах, а в самiй Сербiї.
Психiчно хвора мати у Белґрадi задушила двох дiтей. У мiстi Бор мати побила до смертi восьмилiтню дитину. У мiстi Ґорнi Мiлановац група хулiганiв упродовж кiлькох мiсяцiв у корчмi сексуально знущалася над десятилiтнiм хлопчиком ромської нацiональностi. Це бачили десятки осiб, але боялися повiдомити полiцiю. Боялися й батьки. У мiстi Пожаревац чоловiк ґвалтував трьохлiтнього сина своєї дружини. У мiстi Вранє, нарештi, троє семiнаристiв звинувачують мiсцевого православного владику, що вiн намовляв їх на блуд. Владику тимчасово усунено з посади, судовий процес має розпочатися наступного тижня. У Новому Садi триває розслiдування в справi одного монаха, якого звинувачено в такiй самiй справi. Грiшний монах тим часом щез, поки не виявилося, що його призначено iгуменом монастиря в Чорногорiї.
Масмедiа повiдомили про це протягом минулих десяти днiв. Громадяни шокованi. Психiатри, навпаки, кажуть що йдеться лише про найбрутальнiшi з-помiж безлiч випадкiв. Працiвники соцiальних установ i полiцiї стверджують, що їхнi права обмеженi законом. Вони не мають права втручатися в сiмейнi справи без рiшення суду. Насильство часто приховують i самi жертви, оскiльки насильники пiсля допиту й полiцейського попередження стають ще жорстокiшими. Та ще одне: насильники часто – колишнi добровольцi, суворi й озброєнi люди, яких у їхньому середовищi усi бояться. Ґвалтiвники перед судом, так би мовити, мають бiльшi права вiд жертв, зокрема коли їхнiми жертвами є безробiтнi й неодруженi жiнки або пiдлiтки. В патрiархальному суспiльствi мужчинам прощають усе, навiть ґвалтування, а ґвалтовану жiнку зневажають.
Прем’єр-мiнiстр Зоран Джiнджич каже, що в нього є набагато бiльше драматичних даних, нiж у пресi. Сербське суспiльство, за його словами, фактично узаконило насильство, зокрема в сiм’ї.
У зв’язку з цим слiд сказати, що колишня влада пiд час недавнiх вiйн величала так званих патрiотiв, якi воювали в Хорватiї, Боснiї й Косовi. Iдолами молодi стали вбивцi, палiї й грабiжники. Нинi колишнi добровольцi неспроможнi пристосуватися до нових умов, а суспiльство толерантно ставиться до них через їхнi колишнi заслуги. Страждають – безневиннi й беззахиснi. Цим разом не в сусiднiх країнах, а в самiй Сербiї.
