Запоріжжя, 21 січня 2003 – “Справжніх козаків не влаштовує ситуація, коли держава не захищає їхніх інтересів” – здавалося б, у заяві, проголошеній отаманом Запорізького Козацького округу генерал-хорунжим Близнюком, немає нічого дивного. Точніше – не було б, аби головні позиції формування не підтримували б реґіональні осередки партій влади (зокрема, СДПУ(о) та ПР). За таких умов діяльність ЗКО набуває дещо іншого забарвлення.
Як колишніх офіцерів Збройних Сил, вояків ЗКО непокоїть “шароварщина”, притаманна іншим козацьким формуванням. Натомість саме ЗКО є найбільш заполітизованою часткою “війська запорізького”. Саме з цього і скористалися місцеві політичні лідери.
Не треба бути провидцем, щоб зрозуміти вибухонебезпечність тандему “колишні кадрові військові плюс представники правлячих партій”. До речі, нещодавно земляцтво ЗКО почало діяти у Донецькому реґіоні. Подейкують – не дарма.
Самі ж козаки пояснюють свою наближеність до правлячої ланки лобіюванням інтересів козацтва на законодавчому рівні. Інакше такі прихильності з боку “українського символа волі й демократії” стають просто незрозумілими.
Поза лаштунками здорового глузду, як кажуть, є й питання зі звільненням отамана ЗВН “Запорізька Січ” пана Яроша, одного з засновників і перших ватажків сучасного запорізького козацтва. Звісно, утриматися у сідлі понад 10 років важко, навіть найдосвідченішому козарлюзі. Якщо ж клейноди прагнуть перехопити зухвалі “послідовники” – і поготів.
А підстави для хвилювання у старійшин ЗВН є. Приміром, на Великій Хрещенській Раді, куди ватажки ЗКО запросили козаків Всевеликого Війська Донського, Терського, Кубанського, і навіть Башкирського, – підписана угода про спільну діяльність козацьких формувань Запоріжжя та РФ. Крім того, отаман ЗКО Євген Близнюк має наміри звернутися до Президента РФ Путіна з проханням повернути Запоріжжю старовинні козацькі клейноди, які на часі вкриваються пилом у запасниках російських музеїв.
Отже, ЗКО, якому днями виповнилось лише 2 роки, швидше за своїх військових колег (решти козацьких військ запорізьких) визначилась щодо особливостей своєї діяльності. Зокрема, стосовно відвідування козаками церковних інституцій. ЗКО не переймається, якщо вояки формування відвідують не канонічну Православну Церкву Московського Патріархату, а будь-які інші конфесії. Однак під час урочистостей – запрошують священиків саме УПЦ-МП. У свою чергу ЗКО стежить за порядком на святкових літургіях за участю місцевого владики МП Василія.
З рештою, запорізьке козацтво переживає певну кризу. Яке борошно вийде з того зерня, здобреного “великою політикою”, – наразі невідомо.
Як колишніх офіцерів Збройних Сил, вояків ЗКО непокоїть “шароварщина”, притаманна іншим козацьким формуванням. Натомість саме ЗКО є найбільш заполітизованою часткою “війська запорізького”. Саме з цього і скористалися місцеві політичні лідери.
Не треба бути провидцем, щоб зрозуміти вибухонебезпечність тандему “колишні кадрові військові плюс представники правлячих партій”. До речі, нещодавно земляцтво ЗКО почало діяти у Донецькому реґіоні. Подейкують – не дарма.
Самі ж козаки пояснюють свою наближеність до правлячої ланки лобіюванням інтересів козацтва на законодавчому рівні. Інакше такі прихильності з боку “українського символа волі й демократії” стають просто незрозумілими.
Поза лаштунками здорового глузду, як кажуть, є й питання зі звільненням отамана ЗВН “Запорізька Січ” пана Яроша, одного з засновників і перших ватажків сучасного запорізького козацтва. Звісно, утриматися у сідлі понад 10 років важко, навіть найдосвідченішому козарлюзі. Якщо ж клейноди прагнуть перехопити зухвалі “послідовники” – і поготів.
А підстави для хвилювання у старійшин ЗВН є. Приміром, на Великій Хрещенській Раді, куди ватажки ЗКО запросили козаків Всевеликого Війська Донського, Терського, Кубанського, і навіть Башкирського, – підписана угода про спільну діяльність козацьких формувань Запоріжжя та РФ. Крім того, отаман ЗКО Євген Близнюк має наміри звернутися до Президента РФ Путіна з проханням повернути Запоріжжю старовинні козацькі клейноди, які на часі вкриваються пилом у запасниках російських музеїв.
Отже, ЗКО, якому днями виповнилось лише 2 роки, швидше за своїх військових колег (решти козацьких військ запорізьких) визначилась щодо особливостей своєї діяльності. Зокрема, стосовно відвідування козаками церковних інституцій. ЗКО не переймається, якщо вояки формування відвідують не канонічну Православну Церкву Московського Патріархату, а будь-які інші конфесії. Однак під час урочистостей – запрошують священиків саме УПЦ-МП. У свою чергу ЗКО стежить за порядком на святкових літургіях за участю місцевого владики МП Василія.
З рештою, запорізьке козацтво переживає певну кризу. Яке борошно вийде з того зерня, здобреного “великою політикою”, – наразі невідомо.
