Прага, 22 січня 2003 – Коли він народився, в небі постала веселка. Коли його обрали головою владної партії, раптово розквітли дерева – і, на знак того, що це «найбільша людина, яку породили небеса», рибалки виловили рідкісного – білого – морського огірка. Усе це добре знають із політінформацій мешканці Північної Кореї – і палко вклоняються своєму напівбожественому й таємничому дорогому керівникові Кім Чен Ірові. Хто ж ця особа і куди вона може привести свою країну?
Інформації про життя в Північній Кореї загалом, а зокрема про її керівника, вельми небагато. Офіційна хроніка повідомляє, наприклад, повідомляє, що 27 грудня минулого року «Генеральний секретар Кім Чен Ір із нагоди Дня соціялістичної конституції з задоволенням відвідав виступ заслуженого хору Корейської народної армії» – який виконав для Кім Чен Іра «Пісню про генерала Кім Чен Іра». Інші північнокорейські офіційні повідомлення говорять про те, як Кім Чен Ір керує на місцях на щойно збудованій тваринницькій фермі чи зрошувальному каналі; і там, і там він віддає цінні вказівки, які мають стати директивами в діяльності цих об’єктів. А от при інспекції частини Корейської народної армії північнокорейський керівник замість вказівок «виявив глибоку зацікавленість усіма аспектами життя й служби військових і засвідчив свою глибоку до них любов і турботу про них».
Офіційні оповідки того самого штибу повідомляють, як дорогий керівник усе працює й працює без перепочинку задля втілення в життя своїх власних величних ідей.
А неофіційно – переважно від утікачів із одного з найжорстокіших режимів у світі – відомо й про те, що північнокорейський керівник є не лише капризний диктатор, але й любитель гарного життя в країні, що вимирає з голоду. Розповідають, що Кім Чен Ір – один із найбільших споживачів найдорожчих сортів французького коньяку. Розповідають, що він має як свою обслугу спеціяльну жіночу групу «Радість», яка має за завдання всіляко задовольняти свого керівника. Розповідають, що він кохається на кінофільмах, серед того й західних, а найкраще на «бойовиках». А це вже не розповідь, а факт – наприкінці 1970-х на вказівку Кім Чен Іра в Південній Кореї було викрадено відомого кінорежисера, який мусив знімати для нього фільми.
Та що б не було, а саме ця людина стоїть на чолі країни, що взялася знову брязкати своїм наміром здобути ядерну зброю. І найближчі сусіди, Південна Корея, ще раніше, після зустрічі на найвищому рівні 2000 року, ставиться до нього вже не в насмішливому тоні, що його викликали наведені вище казки про щасливе життя. Як каже один із сеульських фахівців у справах Північної Кореї Хак Сун Пек, до Кім Ір Сена ставляться радше як до політики зі стратегічним мисленням: 011769 «Звичайно, він – соціялістичний керівник. Нам він не подобається. Нам не подобається його система, де немає жодної демократії. Але, власне кажучи, він – така особа, з якою нам доводиться мати справи, щоб досягти мирного вирішення нинішніх проблем між обома Кореями й між США й Північною Кореєю».
Та й саму ядерну кризу фахівці бачать як дуже дбайливо прораховану поведінку північнокорейського керівника. І з усього, що діється в Північній Кореї, доходять висновку: хоча про неминучий занепад режиму говорити не випадає, але Кім Чен Ір вочевидь зрозумів, що для виживання його режиму й його самого зміни необхідні. На ці зміни й сподівається тепер світ.
Інформації про життя в Північній Кореї загалом, а зокрема про її керівника, вельми небагато. Офіційна хроніка повідомляє, наприклад, повідомляє, що 27 грудня минулого року «Генеральний секретар Кім Чен Ір із нагоди Дня соціялістичної конституції з задоволенням відвідав виступ заслуженого хору Корейської народної армії» – який виконав для Кім Чен Іра «Пісню про генерала Кім Чен Іра». Інші північнокорейські офіційні повідомлення говорять про те, як Кім Чен Ір керує на місцях на щойно збудованій тваринницькій фермі чи зрошувальному каналі; і там, і там він віддає цінні вказівки, які мають стати директивами в діяльності цих об’єктів. А от при інспекції частини Корейської народної армії північнокорейський керівник замість вказівок «виявив глибоку зацікавленість усіма аспектами життя й служби військових і засвідчив свою глибоку до них любов і турботу про них».
Офіційні оповідки того самого штибу повідомляють, як дорогий керівник усе працює й працює без перепочинку задля втілення в життя своїх власних величних ідей.
А неофіційно – переважно від утікачів із одного з найжорстокіших режимів у світі – відомо й про те, що північнокорейський керівник є не лише капризний диктатор, але й любитель гарного життя в країні, що вимирає з голоду. Розповідають, що Кім Чен Ір – один із найбільших споживачів найдорожчих сортів французького коньяку. Розповідають, що він має як свою обслугу спеціяльну жіночу групу «Радість», яка має за завдання всіляко задовольняти свого керівника. Розповідають, що він кохається на кінофільмах, серед того й західних, а найкраще на «бойовиках». А це вже не розповідь, а факт – наприкінці 1970-х на вказівку Кім Чен Іра в Південній Кореї було викрадено відомого кінорежисера, який мусив знімати для нього фільми.
Та що б не було, а саме ця людина стоїть на чолі країни, що взялася знову брязкати своїм наміром здобути ядерну зброю. І найближчі сусіди, Південна Корея, ще раніше, після зустрічі на найвищому рівні 2000 року, ставиться до нього вже не в насмішливому тоні, що його викликали наведені вище казки про щасливе життя. Як каже один із сеульських фахівців у справах Північної Кореї Хак Сун Пек, до Кім Ір Сена ставляться радше як до політики зі стратегічним мисленням: 011769 «Звичайно, він – соціялістичний керівник. Нам він не подобається. Нам не подобається його система, де немає жодної демократії. Але, власне кажучи, він – така особа, з якою нам доводиться мати справи, щоб досягти мирного вирішення нинішніх проблем між обома Кореями й між США й Північною Кореєю».
Та й саму ядерну кризу фахівці бачать як дуже дбайливо прораховану поведінку північнокорейського керівника. І з усього, що діється в Північній Кореї, доходять висновку: хоча про неминучий занепад режиму говорити не випадає, але Кім Чен Ір вочевидь зрозумів, що для виживання його режиму й його самого зміни необхідні. На ці зміни й сподівається тепер світ.
