Прага, 27 січня 2003 – Ми вже розповідали про можливі варіанти року Кози в Україні і відзначали, що коза – це тварина дуже норовлива і перебірлива, та ще й не любить бруду... Тобто йдеться про те, що рік Росії в Україні не зовсім вдало збігся з низкою астрологічних та історичних особливостей. Чого лише варто те, що 2003-й оголошений в Україні роком пам’яті жертв Голодомору 1932-33 років, а Росія, як відомо, є офіційною спадкоємницею СРСР.
Іще російський президент не ступив на українську землю, як Козиний народ – так йменували українців здавна чужинці – вже показав свій норов.
І дійсно, російська преса вважає, що рік Росії в Україні розпочинається на не зовсім сприятливому економічному і політичному тлі. Чого лише варті санкції Заходу щодо українських брудних грошей, а тут ще, як пише «Московський комсомолець», і дуже низький рейтинг довір’я народу до Леоніда Кучми, і надзвичайно різкий спад товарообігу між Росією та Україною – за 2002-й він скоротився на 445 мільйонів доларів. І справа не лише у чисто зовнішніх показниках. Ціла група українських інтелектуалів підписала відкритий лист до лідерів двох країн, де вважають, що рік Росії в Україні не можна проводити саме тепер, бо це знущання над пам’яттю жертв Голодомору. А тим часом у понеділок зранку до палацу «Україна», де ввечері відкрито згаданий рік Росії, потяглися пікети національно-демократичних сил із протестами на кшталт «Кучму геть!» і так само й російського президента, як написано на гаслах пікетуючих у центрі української столиці.
Оглядачі вважають, що російське керівництво не лякають протести проти візиту їхньої делегації до Києва, і їх також мало цікавлять якісь конкретні, а тим більше вагомі, економічні, політичні угоди. Як пише «Нєзавісімая ґазєта», Кремль нині найбільше хвилює головне: хто прийде на Банківську після Леоніда Кучми. І тому Володимир Путін приїхав зі своєю командою, щоб насамперед іще ближче придивитися до майбутніх кандидатів на наступництво в ролі президента Україні. І Кремль особливо непокоїть високий рейтинг головного опозиціонера Л. Кучми – Віктора Ющенка. Досить знаковим є те, що під час свого перебування в Києві Путін планує зустрітися з багатьма місцевими політиками, але у цьому списку немає Ющенка. Наприклад, редактор «Українського слова» Євген Петренко вважає, що Путін даремно боїться, що може підвищити рейтинг Ющенка такою зустріччю, бо може бути й навпаки, але у майбутньому Кремль може пожалкувати з приводу такого ставлення до найпопулярнішого нині в Україні політика.
Чимало демократичних політиків у Києві, зокрема й Микола Томенко, вважають, що Росія продовжує ставитися до України з позиції того батюшки з радянського атеїстичного аніґдота, який забирав у селянина з двору все, що можна, але потім, як дістав, за власним же проханням, у зуби точильний брусок, то загубив усе, що в руках мав... Аніґдот аніґдотом, а реальність стосунків між Україною та Росією нині досягла, як уважає багато спостерігачів, певної межі, можливо, й історичної. У понеділок промайнуло досить знакове інформаційне повідомлення, що міністр культури Росії пан Швидкой відкриє під час цього візиту російської делегації до Києва магазин-кафе «Російська книга» на вулиці Сагайдачного. Це гарно, але чи є бодай подібне кафе української книги в Москві, не кажучи вже про вулицю Сагайдачного чи Мазепи в російській червонозоряній?
Іще російський президент не ступив на українську землю, як Козиний народ – так йменували українців здавна чужинці – вже показав свій норов.
І дійсно, російська преса вважає, що рік Росії в Україні розпочинається на не зовсім сприятливому економічному і політичному тлі. Чого лише варті санкції Заходу щодо українських брудних грошей, а тут ще, як пише «Московський комсомолець», і дуже низький рейтинг довір’я народу до Леоніда Кучми, і надзвичайно різкий спад товарообігу між Росією та Україною – за 2002-й він скоротився на 445 мільйонів доларів. І справа не лише у чисто зовнішніх показниках. Ціла група українських інтелектуалів підписала відкритий лист до лідерів двох країн, де вважають, що рік Росії в Україні не можна проводити саме тепер, бо це знущання над пам’яттю жертв Голодомору. А тим часом у понеділок зранку до палацу «Україна», де ввечері відкрито згаданий рік Росії, потяглися пікети національно-демократичних сил із протестами на кшталт «Кучму геть!» і так само й російського президента, як написано на гаслах пікетуючих у центрі української столиці.
Оглядачі вважають, що російське керівництво не лякають протести проти візиту їхньої делегації до Києва, і їх також мало цікавлять якісь конкретні, а тим більше вагомі, економічні, політичні угоди. Як пише «Нєзавісімая ґазєта», Кремль нині найбільше хвилює головне: хто прийде на Банківську після Леоніда Кучми. І тому Володимир Путін приїхав зі своєю командою, щоб насамперед іще ближче придивитися до майбутніх кандидатів на наступництво в ролі президента Україні. І Кремль особливо непокоїть високий рейтинг головного опозиціонера Л. Кучми – Віктора Ющенка. Досить знаковим є те, що під час свого перебування в Києві Путін планує зустрітися з багатьма місцевими політиками, але у цьому списку немає Ющенка. Наприклад, редактор «Українського слова» Євген Петренко вважає, що Путін даремно боїться, що може підвищити рейтинг Ющенка такою зустріччю, бо може бути й навпаки, але у майбутньому Кремль може пожалкувати з приводу такого ставлення до найпопулярнішого нині в Україні політика.
Чимало демократичних політиків у Києві, зокрема й Микола Томенко, вважають, що Росія продовжує ставитися до України з позиції того батюшки з радянського атеїстичного аніґдота, який забирав у селянина з двору все, що можна, але потім, як дістав, за власним же проханням, у зуби точильний брусок, то загубив усе, що в руках мав... Аніґдот аніґдотом, а реальність стосунків між Україною та Росією нині досягла, як уважає багато спостерігачів, певної межі, можливо, й історичної. У понеділок промайнуло досить знакове інформаційне повідомлення, що міністр культури Росії пан Швидкой відкриє під час цього візиту російської делегації до Києва магазин-кафе «Російська книга» на вулиці Сагайдачного. Це гарно, але чи є бодай подібне кафе української книги в Москві, не кажучи вже про вулицю Сагайдачного чи Мазепи в російській червонозоряній?
