Прага, 27 січня 2003 – Пошуки наступника для президента Кучми – такою, на думку оглядачів у російській пресі, буде головна тема року Росії в Україні, що його урочисто відкрили сьогодні в Києві президенти двох країн. Підписання гуманітарних угод, яке має стати головною подією українсько-російського саміту, російські оглядачі майже не згадують, проте відзначають, що поза увагою президентів залишаються значні економічні проблеми між двома країнами, включно зі створенням газотранспортного консорціуму.
Гарною, але порожньою формальністю називають російські оглядачі початок року Росії в Україні. Водночас вони зауважують, що він має шанси перетворитися на конкретну реальність. Станеться це у випадку, якщо Росія зможе забезпечити проросійського наступника для нинішнього українського президента. «Для Москви надзвичайно важливо, щоб наступний президент України був налаштований проросійськи. У цьому сенсі вибори в сусідній державі, особливо враховуючи непередбачуваність їхніх результатів, для Москви за значущістю наближаються до власних парламентських чи президентських виборів», пише кореспондентка Нєзавісімой Ґазети.
На думку авторки статті, Росії йдеться не лише про геостратегічні інтереси, але й про суто економічні. Ïй необхідно забезпечити транзит до Європи своїх енергоносіїв, непорушність зв’язків українських військових підприємств із російськими компаніями та доступ російських товарів на український ринок. Достойними кандидатами для виконання цих завдань, на думку російських політологів, були б голова президентської адміністрації Віктор Медведчук та нинішній прем’єр міністр України Віктор Янукович. Але обидва вони не користуються популярністю серед українських виборців. Тому, як уважає російська кореспондентка, однією з найважливіших тем візиту російського президента до України буде проблема, як не допустити до влади найпопулярнішого, але не проросійського політика Віктора Ющенка.
Багато російських оглядачів звертають увагу на те, що зростання впливу Росії в Україні триває уже давно. «У тяжкі для українського президента часи «касетного скандалу» Кучма віддячив Росії за політичну підтримку, широко відкривши двері перед російським бізнесом», пише інший кореспондент російської Нєзавісімой Ґазети. За це опозиція критикує президента, але спростувати ці факти важко, говорить російський журналіст.
«Із 2001 року дедалі більше українців працює на підприємствах, що їх приватизував російський капітал, заправляють свої машини на заправках ТНК та Лукойл, користуються мобільним зв’язком, уже майже повністю приватизованим російськими компаніями», мовиться в Нєзавісімой Ґазеті. Разом із цим, як зауважує кореспондент газети Московскій Комсомолец, справжній показник економічної співпраці – товарообіг між Україною і Росією – падає, незважаючи на декларовані тісніші зв’язки. Загальний експорт українських товарів та послуг до Росії за 11 місяців минулого року скоротився на майже півмільярда доларів, і це в рік України в Росії, зауважує російський кореспондент.
Більшість опитаних російською пресою українських політологів критично ставиться до інтенсивніших контактів між президентом Росії та його українським колегою. На думку Миколи Томенка, російські політики починають справу з гарних розмов про дружбу і братерство, але закінчують проектом, у якому передбачені пільги для російської сторони. Водночас, на думку іншого українського оглядача, Мирослава Поповича, Росія протягом останнього часу стала прогнозованим партнером, а це додає стабільності в стосунках.
Гарною, але порожньою формальністю називають російські оглядачі початок року Росії в Україні. Водночас вони зауважують, що він має шанси перетворитися на конкретну реальність. Станеться це у випадку, якщо Росія зможе забезпечити проросійського наступника для нинішнього українського президента. «Для Москви надзвичайно важливо, щоб наступний президент України був налаштований проросійськи. У цьому сенсі вибори в сусідній державі, особливо враховуючи непередбачуваність їхніх результатів, для Москви за значущістю наближаються до власних парламентських чи президентських виборів», пише кореспондентка Нєзавісімой Ґазети.
На думку авторки статті, Росії йдеться не лише про геостратегічні інтереси, але й про суто економічні. Ïй необхідно забезпечити транзит до Європи своїх енергоносіїв, непорушність зв’язків українських військових підприємств із російськими компаніями та доступ російських товарів на український ринок. Достойними кандидатами для виконання цих завдань, на думку російських політологів, були б голова президентської адміністрації Віктор Медведчук та нинішній прем’єр міністр України Віктор Янукович. Але обидва вони не користуються популярністю серед українських виборців. Тому, як уважає російська кореспондентка, однією з найважливіших тем візиту російського президента до України буде проблема, як не допустити до влади найпопулярнішого, але не проросійського політика Віктора Ющенка.
Багато російських оглядачів звертають увагу на те, що зростання впливу Росії в Україні триває уже давно. «У тяжкі для українського президента часи «касетного скандалу» Кучма віддячив Росії за політичну підтримку, широко відкривши двері перед російським бізнесом», пише інший кореспондент російської Нєзавісімой Ґазети. За це опозиція критикує президента, але спростувати ці факти важко, говорить російський журналіст.
«Із 2001 року дедалі більше українців працює на підприємствах, що їх приватизував російський капітал, заправляють свої машини на заправках ТНК та Лукойл, користуються мобільним зв’язком, уже майже повністю приватизованим російськими компаніями», мовиться в Нєзавісімой Ґазеті. Разом із цим, як зауважує кореспондент газети Московскій Комсомолец, справжній показник економічної співпраці – товарообіг між Україною і Росією – падає, незважаючи на декларовані тісніші зв’язки. Загальний експорт українських товарів та послуг до Росії за 11 місяців минулого року скоротився на майже півмільярда доларів, і це в рік України в Росії, зауважує російський кореспондент.
Більшість опитаних російською пресою українських політологів критично ставиться до інтенсивніших контактів між президентом Росії та його українським колегою. На думку Миколи Томенка, російські політики починають справу з гарних розмов про дружбу і братерство, але закінчують проектом, у якому передбачені пільги для російської сторони. Водночас, на думку іншого українського оглядача, Мирослава Поповича, Росія протягом останнього часу стала прогнозованим партнером, а це додає стабільності в стосунках.
