Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 03:48

Конфлікт між заповідником і православним монастирем триває


Конфлікт між заповідником і православним монастирем триває

Київ, 4 лютого 2003 – Здавалося б, що може бути спільного між магнолією й панікадилом, між заповідником і православним монастирем? Тим більше – які між ними можуть бути тертя і суперечності? Виявляється, можуть, і то досить посутні. Про це, зокрема, свідчить звернення колективу Національного ботанічного саду до народних депутатів і громадськості у зв’язку з господарською діяльністю Свято-Троїцького Іонінського монастиря.

Історія конфлікту сягає в 1991 рік, коли на виконання постанови президії тодішньої Академії Наук УРСР, Ботанічний сад передав Троїцькій парафії УПЦ Московського патріархату Свято-Троїцьку та Костянтинівську церкви. Через три роки відповідним розпорядженням було узаконено передачу цих культових споруд Троїцькій парафії. Здавалося б, нічого не віщувало ускладнень. Але, як зазначив заступник директора ботанічного саду Павло Мороз, вже 1996 року митрополит Володимир затверджує статут Свято-Троїцького монастиря і не де інде, як саме за юридичною адресою ботсаду. І хоча, як підкреслив Павло Мороз, парафія й монастир – різні юридичні особи, Держкомрелігії без погодження з Президією НАНУ і дирекцією ботанічного саду все ж зареєстрував цей статут.

А відтак – розпочалася бурхлива діяльність ченців новоствореного монастиря на заповідній території, якою, згідно із Законом про природно-заповідний фонд, вважається Національний ботанічний сад. Окрім того, це ще й потужна науково-дослідна установа, де створено унікальні колекції рослин, що становлять національне надбання України. На жаль, як випливає з розповідей науковців, ченці мало зважають на екологічні приписи. Десятки автомобілів, що їдуть до монастиря, забруднюють повітря і розбивають дороги, заважають численним відвідувачам і труять вихлопними газами унікальні рослини.

Доктор біологічних наук Павло Мороз: “Більше того, ченці вдаються до вирубування дерев і кущів, які в колекції, наприклад, відділу дендрології і паркознавства. Вони без дозволу Дежархбудконтролю побудували 2-поверховий братський корпус, великий льох у зсувонебезпечній зоні і зараз намагаються розгортати свою діяльність. Для цього їм необхідний наш лабораторний корпус. Власне, співробітники зараз вимушені захищати свої робочі місця”.

Головний науковий співробітник Володимир Собко: “Я думаю, що тут треба говорити про святість, якої я не відчуваю від ченців. У нас таке багатство тут зберігається, що навіть церкви, до яких ми з пошаною відносимось, звичайно, уступають за ціною соціальною. Вони знищують те, що створили протягом 70 років тут. І деякі рослини, як у дендрологів вони зрубали, десь 50-70 років цей кущ ріс. І його пересадити не можна...”

Почуття віруючих – це святе, але не слід забувати і про киян, які мають право йти не лише до православного монастиря, синагоги чи мечеті, а й просто відвідати храм бузкових алей, магнолій і троянд.

Кандидат біологічних наук Ірина Кудренко: “Тим більше, що вони хочуть одірвати саме центр, серце саду – те, що стало візитною карткою всього міста. І взагалі – це таке надбання українського народу, що його не можна втрачати. Мільйон людей, що відвідує наш ботанічний сад, не зрозуміє нас”.

А поки що протистояння триває. Ченці, спираючись на підтримку групи народних депутатів України, зокрема, Андрія Деркача, розширюють свою діяльність і вимоги. Колектив Національного ботанічного саду сподівається на підтримку громадськості та на те, що влада, зрештою, дослухається і до науковців.

Доктор біологічних наук Павло Мороз: “Урядові треба виходити з того, що монастирі економіку України не піднімуть. Піднесенню економіки сприятиме наука, як це, наприклад, було в ФРН чи Японії. Хай буде церква, але не монастир. У світовій практиці такого немає”.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG