Прага, 7 лютого 2003 – Поправки до законів про відмивання брудних грошей, що їх вчора ухвалив український парламент, з’явилися занадто пізно, щоб зберегти репутацію України. Так вважають закордонні оглядачі. На їхню думку, зволікання із боротьбою із відмиванням грошей лише додає аргументів тим, хто вважає Україну ненадійним міжнародним партнером.
Посилення законів про відмивання грошей, що їх вчора нарешті спромігся ухвалити український парламент, якщо і задовольнить міжнародну організацію, яка наклала на Україну санкції, але мало, що змінить у ставленні до України у світі, вважає аналітик компанії Eurasia Group Леслі Пауелл. «Відкладання ухвалення законів, які вимагала від України Група фінансових дій, створило Україні погану репутацію. Те, що зміни до законів були ухвалені в останню хвилину перед нарадою ФАТФ наступного тижня свідчить лише про те, що міжнародний тиск, а не власна добра воля, змусив Україну почати боротися із відмиванням грошей», – говорить американська дослідниця.
Ïї колега з міжнародного рейтинґового агентства Moody's, говорить, що такий факт, як міжнародні санкції, буде враховано під час перегляду загального рейтинґу України.
На думку Групи Фінансових Дій, яка від імені урядів 29 країн розробляє методи боротьби із відмиванням нелегальних капіталів, кроки, які робив президент Леонід Кучма, Верховна Рада та Національний Банк були недостатніми для того, щоб ефективно боротися із легалізацією тіньового капіталу.
На переконання оглядачів це – справа політична. Саме тому санкції, які нині, за словами голови Національного банку Сергія Тигипка, торкнулися 31 українського банку, вдарили більше по репутації України, ніж по банківському сектору. Говорить Леслі Пауелл: «Це ще один показник того, що Україна не відповідає міжнародним стандартам. Перебування у «чорному списку» та запровадження санкцій, навіть досить м’яких, вже було так би мовити, ще одним цвяшком у труну української міжнародної репутації. Тому дуже важливо продемонструвати, що Україна нарешті почала боротися із відмиванням грошей».
Але ж чому так пізно, адже до «чорного списку» країн, що уможливлюють відмивання грошей на своїй території, Україна потрапила ще у вересні 2001 року, але ані сам цей прикрий факт, ані вмовляння лідерів інших країн почати боротьбу із відмиванням грошей, протягом півтора року нічого не могли змінити у позиції української влади? Із цим запитанням я звернулася до американської дослідниці. Відповідає Леслі Пауелл: «На мою думку, у парламенті, довкола нього, та у сферах, що впливають на парламентські рішення є люди, які би хотіли, щоб деякі фінансові потоки залишилися поза прискіпливою перевіркою».
Відтепер, за рішенням парламенту, прискіпливі перевірки все-таки стануть частиною повсякденної банківської практики. Чи варто було чекати півтора роки – запитання, мабуть, до депутатів.
Посилення законів про відмивання грошей, що їх вчора нарешті спромігся ухвалити український парламент, якщо і задовольнить міжнародну організацію, яка наклала на Україну санкції, але мало, що змінить у ставленні до України у світі, вважає аналітик компанії Eurasia Group Леслі Пауелл. «Відкладання ухвалення законів, які вимагала від України Група фінансових дій, створило Україні погану репутацію. Те, що зміни до законів були ухвалені в останню хвилину перед нарадою ФАТФ наступного тижня свідчить лише про те, що міжнародний тиск, а не власна добра воля, змусив Україну почати боротися із відмиванням грошей», – говорить американська дослідниця.
Ïї колега з міжнародного рейтинґового агентства Moody's, говорить, що такий факт, як міжнародні санкції, буде враховано під час перегляду загального рейтинґу України.
На думку Групи Фінансових Дій, яка від імені урядів 29 країн розробляє методи боротьби із відмиванням нелегальних капіталів, кроки, які робив президент Леонід Кучма, Верховна Рада та Національний Банк були недостатніми для того, щоб ефективно боротися із легалізацією тіньового капіталу.
На переконання оглядачів це – справа політична. Саме тому санкції, які нині, за словами голови Національного банку Сергія Тигипка, торкнулися 31 українського банку, вдарили більше по репутації України, ніж по банківському сектору. Говорить Леслі Пауелл: «Це ще один показник того, що Україна не відповідає міжнародним стандартам. Перебування у «чорному списку» та запровадження санкцій, навіть досить м’яких, вже було так би мовити, ще одним цвяшком у труну української міжнародної репутації. Тому дуже важливо продемонструвати, що Україна нарешті почала боротися із відмиванням грошей».
Але ж чому так пізно, адже до «чорного списку» країн, що уможливлюють відмивання грошей на своїй території, Україна потрапила ще у вересні 2001 року, але ані сам цей прикрий факт, ані вмовляння лідерів інших країн почати боротьбу із відмиванням грошей, протягом півтора року нічого не могли змінити у позиції української влади? Із цим запитанням я звернулася до американської дослідниці. Відповідає Леслі Пауелл: «На мою думку, у парламенті, довкола нього, та у сферах, що впливають на парламентські рішення є люди, які би хотіли, щоб деякі фінансові потоки залишилися поза прискіпливою перевіркою».
Відтепер, за рішенням парламенту, прискіпливі перевірки все-таки стануть частиною повсякденної банківської практики. Чи варто було чекати півтора роки – запитання, мабуть, до депутатів.
