Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 12:49

Інтернет-майдан: “Листи Сенеки до Луцилія”...


Інтернет-майдан: “Листи Сенеки до Луцилія”...

Київ, 10 лютого 2003 – Безконечна балаканина часів останніх довкола дружби народів попхала мене на сайти віртуальних бібліотек. Надибав я там “Листи Сенеки до Луцилія” і зачитався. “Хто завів друга, щоб той виручав його з ланцюгів, той покине його, як тільки загримлять кайдани, – пише філософ і продовжує, – чомусь довкола того, чиї справи процвітають – натовпи друзів, а довкола тих, хто пережив катастрофу, – пустеля. Друзі тікають звідти, де дружба випробовується. Ось чому ми бачимо так багато ганебних прикладів, коли одні через страх покидають друзів, інші через страх зраджують їх...”

Поки я думав наскільки дотичними є максими Сенеки до широко розкритих обіймів північного і дуже старовинного друга, сайт “Арі ру” через матеріал “гаспадіна” Кутузова дещо мені вияснив. “Свого часу, – пише автор, – ми зацікавились, чому в Україні так затято борються з російською мовою. Завісу таємниці над цим фактом підняв один старий професор лінгвістики. Виявляється – в словах, які російською мовою вимовляються з твердим “р”, українці вживають, як правило “л”...”. “Такоє свойство, так називаємой мови... – поглиблює думку гаспадін Кутузов, – робить її чудовим засобом спілкування для “влівшихся в украінскій народ етносов...”. Далі детальні пояснення стосовно того, чому в “украінскіх” кранах “нєт води”, плюс прозорі натяки на діяльність “прєславутих” масонів. Словом “друг Кутузов” на віртуальних сторінках “Агєнтства русской інформаціі” демонструє енергійну небайдужість до дещо тупуватої і, тим не менше, рідної Хохляндії.

Але не все так безнадійно. Знайшлись таки зрячі голови. 3 лютого бізнес-портал «LIGAOnline» повідомив про заяву Олександра Мороза щодо приналежності трьохсот вищих посадових осіб України до масонів. Людині, трохи обізнаній з національною історією, це нагадує слова брата-оратора київської ложі «Світло правди» і голови уряду Української Народної Республіки Вячеслава Прокоповича: «Масони ходять кругом нас, і їх багато більше, ніж можна вгадувати». Тему продовжує мій колега Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

Знавці теми мають нагоду посмакувати недоречності у заяві опозиції, як-от вислови «Масонська ложа України» (саме з великої літери і в однині!) або «Представництво масонської ложі за кордоном», піднесення ложі до рангу організації і навіть «елітарного товариства», згадки про статут ложі та про ордени на шиях її членів. 5 лютого ситуацію прояснила стаття Вахтанґа Кіпіані під назвою «Краще б Кучма був масоном!», розміщена на сайті «Української правди». Попри загальні помилки на кшталт «жінка не може бути членом ложі», автор правильно назвав товариство, про яке говорив Олександр Мороз. Та і сам лідер соціалістів міг би пригадати розміщене на його персональному сайті alexmoroz.virtualave.net «Запізніле вітання високоповажних кавалерственних дам та кавалерів зі вступом до Ордену Святого Станіслава». Охочі можуть на сайті www.ststanislas.org.ua на власні очі побачити перелік прізвищ і посад, а також портрети усіх трьохсот «шевальє», «їхніх високопревосходительств» та «достойних панів» і дізнатися, що серед нагороджених орденом Святого Станіслава – журнал «Президент» та колектив Тернопільського академічного театру.

Невеличкий «масонський» скандал не надто пожвавив інтерес українського суспільства до політиків, хіба що нагадав їм про необхідність трохи вивчати наперед предмет розмови. З цієї теми можна порадити їм статтю Віталія Кустова «Масонство і тайниє общества на Украінє» на сайті zhurnal.lib.ru. Бо Орден Святого Станіслава таки не є масонською ложею, так само як закрите акціонерне товариство не є суфійським орденом.

Коли ж ідеться про вплив на політику справжніх масонів, найчастіше згадуються турецькі революціонери-младотюрки, яких надихали масонські ідеї та підтримували французькі «брати». Можна навести і свідчення масона та міністра закордонних справ Української Народної Республіки Андрія Ніковського про приїзд до Києва з Петербурга групи масонів на чолі з Олександром Керенським: «Коли взимку 1916 року збиралися в Києві гроші на переворот, сюди приїздили делегати з центру»...

Андрій Охрімович

“Але поглянь, – пише Луцій Анней Сенека, – хіба читання багатьох письменників та різнопланових книг не нагадує тобі шлях волоцюги? Треба довго спілкуватися з тим або іншим великим розумом, насичувати ним душу, коли хочеш добути щось таке, що в ній би залишилось. Хто скрізь – той ніде...”. Сентенція античного метра запросто може відбити охоту від читання суєтних носіїв поточної інформації. І тим не менше слухач має бути вдячний моїй колезі Надії Шерстюк за те, що вона не полінувалась і підготувала огляд віртуальної преси.

Надія Шерстюк

“Кореспондент.net” із посиланням на російське Інтернет-видання “Страна. Ru” розміщує на своєму сайті прогнози щодо особи майбутнього президента України. “Останні кроки українського лідера, – пише електронний часопис, – можуть свідчити про те, що він, нарешті, знайшов спадкоємця в особі глави уряду Віктора Януковича”. Видання припускає, що пошук наступника Леоніда Кучми відбувається за російським сценарієм: “Леонід Кучма так само, як свого часу Борис Єльцин, має невисоку популярність у населення, а опозиція намагається ініціювати процедуру імпічменту”.

Майдан.org. ua розмістив на своїх електронних шпальтах звернення колективу Національного ботанічного саду до нардепів, громадських організацій і політичних партій. У заяві йдеться про те, що діяльність Свято-Троїцького монастиря, що належить Московському патріархату і розташований на території ботсаду, може призвести до знищення унікального ландшафту: “...Щодня до монастиря їдуть десятки авто, які забруднюють повітря”. Чим закінчиться протистояння науковців з ченцями невідомо.

Між тим, 6 лютого Верховна Рада внесла зміни до українського законодавства, чим заборонила СБУ мати власні слідчі ізолятори для утримання осіб, взятих під варту і затриманих спецслужбою. Електронні Версії. com.ua, у статті “Кінець українського Тауера”, коментуючи парламентське рішення, пишуть: “Теоретично це означає, що елітні апартаменти для перевербовки шпигунів відтепер припинили своє існування”. На практиці все простіше. По-перше, шпигунів у нас ловлять дуже рідко, а по-друге СіЗО СБУ вже давно не є “апартаментами”. Через брак у державі агентів іноземних розвідок, “елітарний” ізолятор потроху почали наповнювати убивцями різного ґатунку, а також “політично небезпечними громадянами”. Наприклад, кілька місяців тут перебували унсовці, котрих звинувачували в участі у масових заворушеннях 9 березня 2000 року. Поки “Версії” прогнозують зміни у системі слідчих ізоляторів після парламентського рішення, “Україна кримінальна” розповідає про подвиги СБУ на ниві боротьби з тероризмом. Йдеться про викриття мережі “терористів-комсомольців і пошук доказів їхньої антиконституційної діяльності”. Під гарячу руку бійців з терористами потрапив 74-річний мешканець Одеси. Слідчі шукали в його помешканні вибухівку. Не знайшли. Натомість вилучили півсотні газет лівого спрямування і системний блок комп’ютера, чим дуже засмутили пенсіонера.

Андрій Охрімович

«Догоджайте тілу рівно настільки, наскільки потрібно для підтримки його міцності, і такий спосіб життя вважайте єдино здоровим і цілющим. Тримайте тіло в шорах, щоб воно не перестало підкорятися душі,» – радить філософ Сенека. Серед ймовірних читачів античного автора мені привидівся колишній капітан української футбольної збірної Владислав Ващук. Дбаючи про душу він відкрив власний сайт. Мій колега Тарас Марусик зайшов на нього. Ну а що з того вийшло судити вам.

Тарас Марусик

Як відомо, 4 лютого в штаб-квартирі ФІФА у Цюріху відбулася зустріч керівництва трьох клубів – київського “Динамо”, московського “Спартака” і марсельського “Олімпіка”, на якій вирішувалася доля двох футболістів – Владислава Ващука і Дмитра Сичова – та трьох команд.

За підсумками переговорів брати Григорій та Ігор Суркіси провели прес-конференцію, повний звіт якої можна знайти на сайті Ващука. Тут ми торкнемося лише справи Ващука, який після Цюріха визнаний гравцем російської команди. Нижче процитую деякі фрагменти з висловлювань президента київського “Динамо” Ігоря Суркіса. Ось що він побажав футболістові у новій команді: “Я бажаю Ващукові удачі, так само, як свого часу “Спартак” побажав удачі Філімонову. Що з цього вийшло, ми всі бачили”. Для радіослухачів нагадаю, що Філімонов провалив сезон у “Динамо” і був повернутий “Спартаку”. Чи не вчуваються в цьому побажанні зловтішні нотки?

Цитую далі Ігоря Суркіса: “Скажу відверто: єдине, чого я не хочу, то це щоб Ващук жив на базі київського “Динамо”, бо це поки що база “Динамо”, а не збірної України”. Однак пізніше, відповідаючи на запитання журналіста, Ігор Суркіс сказав, що це лише його бажання. Між іншим, національна збірна Україна, як правило, збирається на базі “Динамо” в Кончі-Заспі.

А ось що про Ващука сказав президент Федерації футболу України Григорій Суркіс: “Коли я вчора і сьогодні бачив Влада на екрані телевізора, то в мене склалося враження, що з ним щось діється... Передовсім, я б порадив йому піти до перукаря. Потім я б порадив йому задуматися над тим, що він каже”.

Коли ж зайшла мова про суму трансферу, то брати Суркіси виявилися дипломатичнішими – Ігор: “Це конфіденційна інформація”, Григорій: “Сума адекватна вартості гравця”.

А от прес-аташе московського “Спартака” Олексій Зінін дав зрозуміти, що компенсаційна сума за перехід Ващука є меншою від 800 тисяч доларів. За кулісами цього конфлікту і сайту Владислава Ващука залишилися справжні причини переходу футболіста в інший клуб. Але з різних натяків, які просочилися в засоби масової інформації, можна зробити висновок, що президент “Динамо” Ігор Суркіс не найкращим чином розмовляв з Ващуком перед тим, як продовжити з ним контракт. Цим і скористалися москвичі. Як відомо, розвідка росіян працює чудово на всіх полях, і не лише футбольних.

А от чи вже скористався порадою об’єднаного соціал-демократа Григорія Суркіса Владислав Ващук, нам поки що невідомо.

Андрій Охрімович

«Якщо я, – пише друг Сенека, – побачу, що натовп захоплюється тобою, якщо тебе буде вихваляти пацанва і жінки, – як же мені не пожаліти тебе? Адже я знаю, яким шляхом потрапляють у всезагальні улюбленці». З усього видно, що подібну ситуацію філософ розцінював, як максимально екстремальну і небажану. На тлі задерикувато-революційної естетики багатьох теперішніх сайтів цей автор виглядає дещо алогічним і старомоднім. Думаю, що від усього цього варива стріха класика запросто могла б з’їхати набакир.

Павло Вольвач Рубрика “Екстрема в Павутині”

Скажімо, на сайті КПРФ оприлюднено вітання пана Зюганова до всіх мусульман Росії з нагоди свята Курбан-байрам, що само по собі, погодьтеся, виглядає досить весело. І тут же – передрук статті із “Завтра.Ру”, в якій автор, колишній “опер”, малює апокаліптичні перспективи захоплення реальної влади в Москві кавказцями, зокрема, – адзербайджанцями. Мовляв, всі столичні ринки вже підпали під п’яту правовірних і, коли так триватиме й далі, досить швидко лужковську кепку замінить як не чалма, то картуз-“аеродром”.

А ось приклад інших логічних заморочок. “Нацбол.Мемберс.Ізіспейс.Ком.” виглядає саме так, як і мусить виглядати інтернет-сайт українського осередку націонал-більшовицької партії Росії: всі ці черепи зі схрещеними кістками, ну, і, звісно ж, “Росія – всьо! Остальноє – нічто!” Все це, принаймні, звично. А ось під рубрикою “наші партнери” в доморощених нациків і боликів, з льоликами включно, чомусь проходить “Братство” Дмитра Корчинського. І це вже цікавіше. До речі, інтеренет-видання самого “Братства”, “Братство.Інфо”, доступ до якого був донедавна закритий, теж дарує відвідувачам різні цікавинки. Наприклад, ідею про створення в Україні вільної території, яка б стала притулком для всіх пасіонарних пацанів, котрі мають напряг із владою і законом. Така собі Гуляйпільська республіка або навіть Запорізька Січ, яку “братчики” чомусь називають “запоріжською”. Поки подібна вольниця утвориться, роль притулку міг би виконувати канал “1+1”.

До пари ведучому “Подвійного доказу” дуже б пасував вождь нацболів Едуард Лимонов, котрий, втім, як повідомляє “Регіон.Ру”, перебуває не в телестудіях, а в Саратовському СІЗО. Щось не щастить Едьці – державний обвинувач вимагає для нього 14 років суворого режиму за тероризм, а в Москві, за повідомленням “НТВ.ТВ.Ру”, померла колишня дружина письменника, Наталя Медведєва, більш відома за сценічним псевдо – Марго Фюрер.

Ну, і наостанок, щоб не закінчувати на невеселій ноті, наведемо екзерсис з електронної версії газети “Комуніст Кривбасу”. Офіцер запасу таврує могильників Радянського Союзу і ностальгує за славним минулим. Все б нічого, тільки ось прізвище в офіцера надто вже промовисте – Власов...

Андрій Охрімович

І на завершення ще один шматочок Сенеки. «Життя більшості, – пише він, – зайняте завтрашнім днем. Ти запитаєш, що тут поганого? Дуже багато! Адже ці люди не живуть, а тільки збираються жити».

На цьому все. Усього вам доброго. Зустрінемось через тиждень.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG