Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 16:47

Вечірня Свобода: Підсумки “круглого столу”: “Перспективи політичної реформи в Україні: парламент – президент – уряд”. Перспективність різних проектів політичних реформ в Україні


Вечірня Свобода: Підсумки “круглого столу”: “Перспективи політичної реформи в Україні: парламент – президент – уряд”. Перспективність різних проектів політичних реформ в Україні

Київ-Прага 10 лютого 2003 – Сьогодні наші питання: “Чи вдався у Києві “круглий стіл” на тему: “Перспективи політичної реформи в Україні: парламент – президент –уряд” і друге питання: “Чий проект політичних реформ – Верховної Ради, уряду чи президента – стане у найближчий час реальністю”.

Гості студії: Нестор Шуфрич – народний депутат від СДПУ(о); Анатолій Матвієнко – голова УРП “Собор”.

Пропоную послухати матеріал Віктора Міняйла, який побував на засіданні “круглого столу”, про який ми вже сказали.

Віктор Міняйло

Реформа потрібна, бо влада неефективна. З цим погодилися чи не всі учасники “круглого столу”. Проте, більшість з них песимістично висловилися про її проведення найближчим часом. Адже, для змін до Конституції потрібно як мінімум дві сесії Верховної Ради, а за півтора роки – вже президентські вибори. Новий президент з сучасними повноваженнями навряд чи захоче якихось змін.

Не вірить в них і перший президент України Леонід Кравчук, який нині представляє СДПУ(О). “Ті політичні сили, які мають реальних кандидатів у президенти, роблять все, щоб реформи не було”, – наголосив він і додав, що депутати говорять одне, а реально думають інше.

Леонід Кравчук цитував Булгакова, що “коли навіть привести до влади янголів, то через деякий час у них починають виростати роги”. Зміни до Конституції мають ці “роги” стинати, наголосив Леона Кравчук.

Доктор соціологічних наук Олександр Вишняк необхідність реформи аргументував на міжнародному досвіді. Так, після розпаду соціалістичного табору усі європейські країни (за винятком Югославії) мали парламентсько-президентський устрій. Нині вони в Європі.

Усі пострадянські країни (за винятком Балтії) мають президентсько-парламентське правління. Де вони – Олександр Вишняк не уточнював.

Дещо відмінну від загалу думку висловив академік Юрій Пахомов. Він зазначив, що парламент є квінтесенцією суспільства, а відтак шанси обрати добрий парламент набагато менші від шансу обрати доброго президента.

На це голова партії “Собор” Анатолій Матвієнко зреагував так: “Не правда, що нам з народом не повезло. Це народу не повезло з нами”. Матвієнко вважає, що президент Кучма дбає не стільки про реформу влади, скільки про власну безпеку. Анатолій Матвієнко переконаний, що без надання главі держави гарантій безпеки після виходу на пенсію, жодні реформи не зрушаться з місця.

Підсумки роботи “круглого столу” я попросив прокоментувати його організатора, директора Європейського інституту політичної культури Олександра Булавіна: “Всі погодилися, що політична реформа необхідна, що її треба починати терміново, що вона повинна бути виважена. Висунута ідея: сильний президент, сильний парламент, сильний уряд”.

Але ні президент, ні парламент, ні уряд не визнають за доцільне порадитися з власним народом, яку ж систему влади він хоче мати. Наприклад, президент Словенії Мілан Кучан двічі проводив референдуми щодо питання зменшення своїх повноважень і робив це за власної ініціативи.

Василь Зілгалов

Пане Матвієнко, чи цей “круглий стіл” був намаганням реально допомогти політикам у здійсненні реформи чи просто виявити спектр думок?

Анатолій Матвієнко

Будь-яке спілкування немає негативу, тільки позитив, він може бути меншим або більшим. Вважаю, навпаки, у нас сьогодні є великий дефіцит щодо публічності обговорення проблеми, невирішення якої гальмує реалізацію дуже багатьох процесів. Тому дуже вдячний Радіо Свобода, яка хоче підняти цю проблему. Широке обговорення якраз є умовою пошуку найбільш правильного рішення щодо майбутньої системи влади і відповідної реформи.

Василь Зілгалов

На цьому засіданні Ви сказали про головні правила, які Ви вважаєте за необхідне змінити для встановлення контролю над владою. Що Ви мали на увазі?

Анатолій Матвієнко

Якщо ми стаємо на шлях побудови громадянського суспільства, ми маємо гарантувати головну умову, за якої можемо охарактеризувати суспільство як таке, що рухається до такої перспективи. А головна умова – контроль суспільства над владою. Тому ми повинні передбачити, як забезпечити такий контроль і як зробити владу достатньо прозорою, відкритою і зрозумілою.

Другий ракурс погляду на те, що ми маємо зробити – це досягти ефективної влади. В цій частині ми маємо вирішити дві проблеми: досягти балансу прав і обов’язків в кожній гілці влади. Що ми маємо сьогодні? Необмежені права президента і відсутність чітко прописаних обов’язків. Тому ми маємо зловживання владою. І це не тому, що такий Кучма (але у великій мірі, саме тому). Будь-хто інший за таких умов буде вести себе так само.

Ми маємо сьогодні уряд, який має надзвичайно великі обов’язки, але ніяких прав. Тому і мали 11 урядів. Кожна гілка влади має бути поставлена в умови балансу прав і обов’язків.

Третя складова цієї перспективи: ми повинні мати механізми приводити до влади професійних політиків-патріотів, які здатні на жертовність, а не тільки на задоволення своїх власних приватних інтересів і вигоди. А це система вибору.

Ці складові дають нам можливість сподіватися, якщо ми проведемо відповідні реформи в напрямку їхньої гарантії, ми отримаємо ефективно діючу владу. Але не просто ефективну. Я сьогодні мав дискусію на цьому “круглому столі”: а хто сказав, що сьогодні влада неефективна? Вся біда в тому, що вона сьогодні задовольняє невеличку групу людей, які розграбовують Україну. В цьому ефект цієї влади, а ми повинні мати владу, яка задовольняє інтереси народу, нації. Такої влади ми не маємо. Це і є причина, щоб змінювати на 180 градусів вектор пошуку ефективної влади.

Василь Зілгалов

Дякую. Пане Шуфрич, Ви вже чули, пан Кравчук вважає що навіть якщо привести до влади янголів, то через деякий час у них починають виростати роги. Зміни до Конституції мають ці “роги” стинати. Виникає питання: коли ж саме вносити ці зміни: перед тим, як ці “роги” виростуть, чи після цього?

Нестор Шуфрич

Мені зрозуміла реакція першого президента України, адже йому болить та ситуація, яка є сьогодні. Саме він продемонстрував, що поважає демократію в цій країні. Він свого часу погодився на дострокові вибори президента. На теренах СНД, наскільки мені відомо, такого не відбулося ніде. Стосовно ж емоцій Леоніда Макаровича, я переконаний, він повністю поділяє ідею необхідності проведення парламентської реформи, але слушно вболіває за те, що не всі хочуть її провести, всі тільки декларують.

Сьогодні це дуже популярна теза для обговорення, де можна робити всілякі проекції, але привести реформу в життя – це відповідальність. І це завдання, в першу чергу, влади, яка буде мати конкретне обличчя в образі партій , що мають війти в уряд. На сьогодні важко зрозуміти – де ж влада? Верховна Рада – теж влада, і останні події показали, що вона суттєво впливає не ухвалення тих чи інших рішень.

Ми свого часу не проголосували в парламенті щодо ФАТФ. Терьохін сказав, що це ні на що не вплине і завтра нічого не станеться ( а це було 19 грудня). І завтра – сталося, було ухвалене рішення щодо санкцій до України. Хто за це відповідає? Мала б відповідати влада в особі Верховної Ради. Всі звинувачують уряд, хоча конкретного відповідального за цю подію немає. А якби влада мала свою конструкцію, народ чітко би знав, хто за це відповідає.

Василь Зілгалов

Але виникає питання: чи варто щоразу, щоб обмежити свавілля влади, вносити зміни до Конституції?

Нестор Шуфрич

Безумовно. А у нас немає іншого механізму, ніж внесення змін до Конституції. Я би не говорив про свавілля влади, адже ми самі створили ту систему влади, яка існує. Я не голосував за Конституцію, не був депутатом другого скликання, але на той час іншої можливості не було. Ми всі пам’ятаємо про Конституційну ніч. Сьогодні ми маємо Конституцію.

Ми прийшли до того, що нам потрібно все ж таки демократизувати суспільство і це неможливо без ролі партій. Я ще раз хочу підкреслити, що на мій погляд і на думку СДПУ (о), один з головних моментів проведення реформи влади – це саме приведення до відповідальності партій як структур які можна впізнати, яким можна доручити формування уряду, і потім з них можна запитати.

Ми маємо приклади Європи, де це не обов’язково має бути сила, яка посіла перше місце на виборах. Це має бути або одна сила, яка отримає 51% під час виборів, або сили, які між собою домовляться, і на перший час їм потрібно буде робити корекції у програмах своїх партій.

Сьогодні ми маємо приклади, коли протилежні сили об’єднуються – наприклад, партія Солідарність ( яка є соціал-демократичного напрямку ), а біля неї – КУН ( який є крайнього правої напрямку). Об’єднуються в один блок, не несуть за це відповідальності, використовують певну можливість, і все.

Василь Зілгалов

Наш кореспондент згадав пропозицію академіка Пахомова. Він сказав, що достойного президента легше обрати, ніж достойний парламент. Тут виникає продовження питання: чи не означає намагання з боку вашої партії внести зміни до Конституції знизити функціональну роль президента, перетворити його в “святкового генерала”?

Нестор Шуфрич

На сьогодні створено дві комісії. Одна створена указом президента, інша – поставою нової Верховної Ради. В обох є наші представники. На жаль, сьогодні не внесено узгодженого законопроекту жодною з комісій. І треба віддати належне президенту, який заявив, що враховуючи ситуацію, яка склалася в Україні, він на протязі лютого внесе законопроект, в якому сам запропонує обмежити свої права.

Я переконаний, що навколо цього законопроекту почнуться дискусії стосовно того, які зміни повинні бути внесені, чи достатньо буде пропозиції президента про обмеження своїх повноважень, чи ми їх ухвалимо в меншому ступені або в більшому.

Василь Зілгалов

Пане Матвієнко, я знаю, що за місяць до цього круглого столу оголошувалося організаторами, що як учасники запрошені: Володимир Литвин, Віктор Медведчук, Олександр Мороз, Петро Симоненко, Дмитро Табачник, Віктор Ющенко, Леонід Кучма, Віктор Янукович. Хто виступав з перелічених людей на цьому круглому столі?

Анатолій Матвієнко

Я думаю, що з перелічених ніхто не виступав, крім Литвина хіба що – в заочній формі. Він передав своє вітання, яке сьогодні оголосив Безпалов, відкриваючи наше засідання. Про те, що він на жаль у відрядженні й не може бути присутній.

Василь Зілгалов

То їхня відсутність означає, що вони дуже зайняті чи може щось інше?

Анатолій Матвієнко

Чому? Я думаю, що дуже багато з них сьогодні просто за межами Києва, а деякі навіть за межами України. Я не бачу в тому якоїсь демонстрації зневаги, або тим більше нерозуміння важливості проблеми.

ВасильЗілгалов

Так збіглося...

Анатолій Матвієнко

Я думаю, що це, швише, проблема організаторів. Але я хочу втрутитися в дискусію. По-перше, Пахомов справді запропонував нам президентську форму правління. Я тоді сказав Пахомову в дискусії, що очевидно тоді ми маємо ліквідувати такі інститути як уряд, з чим Пахомов погодився. Що справді уряду не потрібно, президент має очолити виконавчу владу і має цією владою розпорядитися. Це можливо як теорія системи влади. Була друга пропозиція, що все таки в нас повинна бути парламентська модель системи влади. Тоді я знову запропонував: у цьому разі маємо відмовитися від президента.

Очевидно, це дві крайні точки зору, і ні одна з них для України неможлива, тому що ми маємо розуміти – не мавпувати когось ми повинні, а виходити зі своїх тардицій, з тяглості нашої історії, з ментальності. І я сказав, що єдина формула, яка сьогодні може бути прийнятною як концептуальне бачення нашої системи має бути сильний президент, сильний парламент і сильний уряд, який формується Верховною Радою, коаліційною більшістю. І ось в цьому трикутнику ми маємо шукати ту систему противаг. А тепер щодо якихось таких песимістичних настроїв – чи мають вони підстави бути серед учасників круглого столу і серед всіх, хто цікавиться цією темою? Безперечно. Бо президент нічого не зробив окрім як перехопив ініціативу в опозиції про потребу зміни і побудови ефективної системи влади. Зробив це 24 серпня минулого року.

Пройшло більше ніж півроку, створена ним комісія ні разу не засідала, ніде ніхто про неї не чув, раптом він на останній прес-конференції, по-моєму, для себе в дивину і для себе як нову інформацію подає – я сам внесу проект конституції, і досять уже говорити про цей проект на якихось загальних публічних дискусіях, потрібно переносити його в парламент і вирішувати. З другого боку, від нього ж іде ініціатива про якийсь плебісцит. Це вже повний блуд. Я навіть не можу підібрати інші слова. Це абсолютна безвідповіальність. Тоді було потрібно забрати ініціативу напередодні серйозних акцій, які планувала опозиція, а зараз - завалити конституційний процес, і ніщо інше як ініціативи президента, які дають мені дуже серйозний сигнал, що це спроба завалити можливість серйозно думати і вносити зміни до конституції. Ось у нас в чому полягає реальна влада.

Василь Зілгалов

Дякую, пане Матвієнко. В нас є слухач.

Слухач: «Я з Києва, Микола. Панове депутати, про які закони ви там можете говорити? Потрібно спочатку навести порядок в СБУ, в міліції, в судах, в прокуратурі, щоб вони не грабували людей, не вбивали людей. Президента завтра ви можете другого вибрати, післязавтра – третього, але ця банда залишиться при владі і буде далі знущатися над народом».

Василь Зілгалов

Дякую, це вже репліка слухача. Тобто слухач ставить питання про те, що треба змінувати саму структуру багатьох ланок управлінських у державі. Пане Шуфрич, що Ви можете відповісти на цю репліку нашого слухача?

Нестор Шуфрич

На сьогодні саме бажання провести реформу влади наголошує, що ми всі розуміємо, що це вже є потребою. Що сьогодні фактично 11 років форма президентсько-парламентської республіки, мабуть, себе вичерпала, і ми сьогодні маємо зробити владу більш прозорою, і тоді всі ті питання, про які щойно говорили, зразу стануть більш публічними і більш вразливими з точки зору контролю суспільства. І ми до цього йдемо. Щодо того ж, що президент у когось перехопив ініціативу... Ініціативу можна перехопити тільки тоді, коли вона не втілюється в життя. Але не можна говорити, що ідея парламентської республіки – це є ідея, яка виникла в надраз опозиції. Адже і в статутних положеннях об’єднаних соціал-демократів, і багатьох партій, до речі й «Нашої України», яку я не вважаю опозиційною політичною силою, ці питання вже були зафіксовані.

В нас це було зафіксовано ще 2001 року, і ми навіть голосували за пропорційну, суто партійну виборчу систему. Тобто ми хочемо надати право партіям формувати уряд, а це є головна мета політичної реформи в нашому розумінні, й нести за це відповідальність. Ну а позиція «Нашої України» з цього приводу мене взагалі трошки дивує. Адже проголосивши на початку четвертого скликання Верховної Ради лідер «Нашої України» говорив про те, що необхідно почати парламентську реформу, коли про це оголосив президент, Віктор Андрійович заявив, що України не готова до проведення такої реформи. Я переконаний, що у нас іншого вибору немає, і протягом року ми проведемо цю реформу.

Василь Зілгалов

У нас ще один слухач.

Слухач: «Добрий вечір, по-перше, я всій редакції Свободи дуже вдячний за ковток досить правдивої інформації і джерело інформації. У мене прийнаймні два запитання. Пео-перше, в попередньому ефірі ведуча назвала Шуфрича провідним політиком, якщо можна, прокоментуйте, чим він провідний і як він з’явився і за що він відповідає тощо. Бо як на мене, одним із достоїнств його є досить слизько проходити між сціллою і харібдою. Друге, я хотів би сказати пану Шуфричу – він говорить про відповідальність. Про яку відповідальнсіть можна говорити, коли партія влади СДПУ(о) десять років при владі – й до чого вона довела Україну! Президент, якого підтримував блок «За ЄдУ» і таке інше, абсолютно безвідповідальний до різної інформації щодо Гонгадзе та інших. Не реагує по суті. І тепер до Матвієнка – я йому дуже вдячний за всю роботу, яку він проводить, на його думку – яка у відсотковому показнику кількість депутатів відповідальна перед народом і думає про нього, на його думку?»

Нестор Шуфрич

По-перше, коментувати вислів ведучої Радіо Свобода я зараз не буду. Це її було бачення. А сьогодні об’єднані соціал-демократи є потужною політичною силою, її можуть хтось любити, хтось – не любити, але не поважати її не можна. Щодо відповідальності – Ви знаєте, шановний наш слухач, ми прийнявши ідею створення коаліційного уряду в листопалі минулого року, зразу заявили, що ми демонструємо свою готовність відповідати. І більше того, термін цієї відповіді чітко був названий. А саме – 2003 рік і перша половина 2004 року. Саме тому продовжуючи тезу відповідальності, ми сконцентрували свої зусилля на вирішенні насамперед найбільш важливих соціальних програм і зміни до бюджету, які запропоновані саме нашою партією, це ще раз підкреслюють. Ми не можемо говорити, що все у нас добре, але ми не можемо говорити, що все у нас погано. Адже третій рік поспіль ми маємо від 5 до 7 відсотків ріст нашого ВВП, тенденцію росту нашої економіки і ми маємо стабільну гривню. Це є позитиви, які нам треба захищати і розвивати. І те, що ми сьогодні головні акценти робимо саме на стабілізації і підвищенні заробітної плати, стабілізації цін – це є наша відповідальність. Ми вже почали відповідати, і те що нам ставлять таке питання, це ще раз підкреслює.

Анатолій Матвієнко

Я думаю, що безперечно СДПУ(о) підтримала кандидатуру Кучми, підтирмала уряд Кінаха, це був її уряд, підтримала уряд нинішній - Януковича, і вони відповідальні не лише за те, що так звані віртуальні зростання ВВП, в економічній сфері мають якісь показники, а за те, що життя не покращилось, а погіршилося. І тут абсолютно правий слухач, і я хотів би, щоб ми справді від цієї відповідальності не тікали. Щодо того, скільки депутатів відповідальних, я думаю, що опозиція, яка нараховує сьогодні близько 200 депутатів, і є депутатами, які не лягають під прес Банкової і конкретно фаворитів, які оточили і Леоніда Кучму, і його використовують, і пробують щось змінити. Я думаю, що їх там є значно більше, на жаль та більшість не може встати, вона боїться встати і тому повзає.

Я думаю, що скоро часи можуть змінитися, і ми можемо мати їх більшість не лише відносно, а й конституційно. І я не можу не відповісти на запитання попереднього слухача, який говорив про те, що треба змінювати. Справді, ми маємо змінити систему влади, оскільки Кучма сьогодні не тільки президент – він голова Верховної Ради, тої більшості, яку зігнав силою, Кучма сьогодні – голова Кабінету міністрів, бо ніхто окрім нього не призначив його, і ніхто, крім нього, не може його звільнити, Кучма є і керівником судової влади. Ми маємо сьогодні узурпацію в руках однієї людини, необмеженої влади і ніякої відповідальності. Тому зміна Конституції, зміна системи влади має нас привести до того, що має бути дуже ефективна система противаг і взаємного контролю, відкритості і прозорості. Ось для чого потрібна ці зміни в конституції, я звертаюся до слухача, і якщо ми їх не проведемо, то ми породимо «а ля Кучму» вже на другий термін і будемо мучитися вже не 10 років, а можливо цілих 20. Нам потрібно думати сьогодні не як Кучму змістити або його режим змінами до конституції і не в ім’я цього зміни конституційні проводити, а в ім’я того, якою має бути Україна після наступних виборів. Це є висока мета національного інтересу і має бути пріоритетом.

Василь Зілгалов

Ми завершуємо обговорення підсумків круглого столу «Перспективи політичних реформ в Україні» й перейдімо до другої теми нашої дискусії. Наш другий слухач «підганяв» нас до неї. Шановні гості, все ж таки Леонід Кравчук сьогодні сказав дуже песимістично, що дуже багато є претендентів на «папаху», і хто хоче на політичний олімп – не дуже хоче політичної реформи. А Віктор Ющенко будучи в Америці, сказав дещо інше. Нині, мовляв, вдаватися до якихось змін в конституції України не те що не треба, а просто небезпечно. Пане Матвієнко, ці два протилежні фактично висловлювання політиків – як Ви їх оцінюєте?

Анатолій Матвієнко

Я хотів би сказати, що я і розділяю думку Ющенка, і не зовсім. І скажу чому. Ми повинні розуміти, чого ми дивимося з острахом на можливі конституцінйі зміни, і тут я спробую пояснити позицію Ющенка. Річ у тім, що ми маємо головне протиріччя: що хоче нинішній режим? Нинішній режим хоче знайти таку систему майбутньої влади, якою гарнтуватиме свою безпеку й захищатиме свій власний інтерес. Тобто пошук ведеться в напрямку суб’єктивної точки зору власної безпеки і власного матеріального інтересу. Ми ж (маю на увазі – ті хто не є переляканий тим, якою буде завтра влада) розглядаємо цю проблему в площині об’єктивного, тобто національного інтересу. І тому в нас немає точок дотику, тому ми маємо сьогодні велику проблему знайти 300 голосів. І з точки зору того, що ми не можемо конституцію підлаштувати під те, щоб нинішній режим собі забезпечив майбутнє життя, тут я з Віктором Андрійовичем абсолютно погоджуюся.

І на превеликий жаль, ініціативи, які виходитимуть від цієї команди, від кучмівського режиму, будуть скеровані винятково тільки на це. Тому в цьому є пересторога, але нам потрібно дивитися не на день завтрашній, нам потрібно дивитися на перспективу, і Віктор Ющенко має говорити, що ми маємо змінити систему влади, бо вона зробить - навіть якщо він буде обраний - і його президентство не ефективним. І в цьому відношенні другу частину він не проголошує, я тут його критикую і штовхаю до того, що це треба обов’язкоко робити, бо це не справа одного дня, це справа вибору і перспектива розвитку України.

Василь Зілгалов

Дякую, в нас є ще один слухач.

Слухач: «Це з Миколаєва. Олег Михайлович. В мене до ведучого запитання. Скажіть, крім Шуфрича, там не можна ще когось запрошувати на Радіо Свобода? Він уже набрид. Ним уже «смердить ефір».

Василь Зілгалов

Шановні слухачі, прошу запитання по темі, й відповідно – з етичної точки зору, бо в нас прямий ефір не для того, щоб сваритися, та ще так брутально. Я хочу продовжити те, що говорив пан Матвієнко. Чи готове сьогодні українське суспільство до встановлення контролю над цієї норовистою тіткою владою, яка відбилася від рук? Так до нас пишуть радіослухачі. Чи є випрацювані механізми в суспільстві встановлення контролю над владою, як Ви вважаєте, пане Матвієнко?

Анатолій Матвієнко

Я хочу все таки попросити вибачення в усіх слухачів і учасників передачі й попросити радіослухачів толерантності і якоїсь поваги. Навпаки, я хотів би подякувати, бо пан Шуфрич – це один із тих, хто від більшості йде на запрошення Радіо Свобода, решта не йдуть. І говорить, що думає. І вважаю, пан Шуфрич не має це сприймати з образою, бо й на мене багато слухачів реагують приблизно так само. Тепер щодо контролю з боку суспільства – безперечно ми не маємо. Чому сьогодні точиться така боротьба навколо закону про вибори до Верховної Ради? Мені видається, що якби ми її вирішили, ми б може наблизилися до конституцйіної реформи, тобто до змін в конституції. Ці два питання – вибори народних депутатів України і конституційні зміни є пакетом документів, тому що не відомо, за яких умов буде формуватися Верховна Рада. Якщо вона буде формуватися за умов мажоритарної системи або квазі-мажоритарної системи, яку пропонує сьогодні депутат Гавриш і Йоффе, що практично не змінює мажортиарну ситему, то тоді зрозуміло, що клани мають можливість цю систему використати і прийти своєю більшістю до Верховної Ради, і тоді вони готові оголосити парламентську республіку і формувати уряд, бо вони залишаться при владі. Якщо ж ми підем на пропорційну систему, як ми це зробили - 50 відсотків – тоді ми будемо мати контрольований парламент і в такий спосіб ми можемо мати тоді перспективу іншої системи влади. Я вважаю, що в системі виборів відповідь на це запитання.

Василь Зілгалов

Пане Шуфрич, як Ви вважаєте, чи парламент нинішній готовий набрати оцих 300 голосів, щоб внести відповідні змни до конституції й провести політичну реформу?

Нестор Шуфрич

Я вже сказав, що ми наберемо 300 голосів, 226 голосів ми наберемо без всяких проблем, але й сьогодні вже набираючи 226 голосів для того, щоб зробити подання в Конституційний суд, нам потрібно буде вже узгодити ті положення, щоб вони не стали перепоною для голосування в цілому в мабутню сесію 300 голосами. Зараз я хотів би коротко прокоментувати попередні виступи. Перше – заява Кравчу

ка, він справді турбується, що є в парламенті сили, і Ющенко це підтвердив, які не хочуть, які мають примарні можливості свого обрання і вже сьогодні демонструють небажання обмежити повноваження авторитарної влади. Це вже є дуже небезпечним сигналом сьогодні. Вони ще не є при владі, а вже не хочуть владу обмежувати. Це перше. А щодо контролю над суспільством - ну, знаєте, контроль суспільством влади можливий лише тоді, коли влада має обличчя. А це, наголошую ще раз, можливо тільки тоді, коли влада має обличчя партій. Це не обов’язкоко має бути оюдна партія – СДПУ(о) чи Комуснічтична, чи Соціалістична. Це може бути блок, об’єднання пратій, але люди мають знати, що за цей період розвитку нашої країни відповідають такі конкретні політинчі сили. Якщо вони не зможуть виправдати довіру конкретного носія вищої влади, тобто народу, то ми їх не оберемо вдруге. І це буде відповідальність як за владу, так і за всі свої дії. Іншого механізму демократичне суспільство на сьогоднішній день не має, і ми мусимо йти винятково цим шляхом. Тобто насамперед, народ має знати, хто його представляє і ті, хто представляє народ, мають мати конкретне обличчя.

Анатолій Матвієнко

Я так розумію, що СДПУ(о) буде голосувати за пропорційний закон про вибори.

Нестор Шуфрич

А ми голосували за нього.

Анатолій Матвієнко

Ні, один чоловік. Четвер покаже.

Василь Зілгалов

Пане Шуфрич, ще одне запитання. Цей проект, який розглядався Конституційним судом, ваша партія мала до нього стосунок?

Нестор Шуфрич

До нього не мала, але багато положень з нього ми будемо підтримувати, я переконаний, що вони трансформуються в новий закон, який ми будемо ухвалювати і розробляти разом.

Василь Зілгалов

Дякую нашим гостям за участь у передачі. Слухайте Радіо Свобода.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG