Прага, 11 лютого 2003 – Ще за місяць до проведення «круглого столу» «Перспективи політичних реформ в Україні: парламент, президент, уряд» організаторами, депутатами Верховної Ради України, було оголошено, що запрошено до участі близько 80 відомих політиків, політологів, соціологів. Але «круглий стіл» відвідало 10 лютого в Українському домі столиці всього близько 30 осіб і жодного з керівників держави високого рангу. Дехто вважає це випадковістю, можливо, воно й так. Але чи є мова нинішніх дискусій про політичні реформи в Україні насправді щирою у бажаннях здійснити демократичні перетворення?
Один із лідерів опозиції, голова УРП «Собор» Анатолій Матвієнко, як він сказав після участі у «круглому столі» в Українському домі столиці в розмові з журналістами, був шокований нещодавньою думкою президента України про плебісцит в державі щодо шляхів політичного реформування українського суспільства. Дослівно Матвієнко висловився так: «А тепер щодо якихось таких песимістичних настроїв – чи мають вони підстави бути серед учасників «круглого столу» і серед всіх, хто цікавиться цією темою? Безперечно. Бо президент нічого не зробив окрім як перехопив ініціативу в опозиції про потребу зміни і побудови ефективної системи влади. Зробив це 24 серпня минулого року, пройшло більше ніж півроку, створена ним комісія ні разу не засідала, ніде ніхто про неї не чув, раптом він на останній прес-конференції, по-моєму, для себе в дивину і для себе як нову інформацію подає – я сам внесу проект конституції, і досить уже говорити про цей проект на якихось загальних публічних дискусіях, потрібно переносити його в парламент і вирішувати. З другого боку, від нього ж іде ініціатива про якийсь плебісцит. Це вже повний блуд. Я навіть не можу підібрати інші слова. Це абсолютна безвідповідальність. Тоді було потрібно забрати ініціативу напередодні серйозних акцій, які планувала опозиція, а зараз – завалити конституційний процес, і ніщо інше, як ініціативи президента, дають мені дуже серйозний сигнал, що це спроба завалити можливість серйозно думати і вносити зміни до конституції. Ось у нас у чому полягає реальна влада».
Відомо, що одними з найбільш активних ініціаторів перетворення України на парламентсько-президентську республіку є керівники правлячої нині в державі СДПУ/о/ і їх лідер, одночасно – глава президентської адміністрації, Віктор Медведчук.
А, наприклад, лідер опозиційної «Нашої України» Віктор Ющенко висловився нещодавно про намагання частини політичних сил України до негайних політичних реформ так: «У 2004 році нас може чекати ряд небезпек... Якщо влада відчує реальну загрозу втрати свого статусу, вона шалено педалюватиме ревізію Конституції. Вже зараз лунають такі голоси: мовляв, зміна президентсько-парламентської республіки на парламентсько-президентську набула надзвичайної актуальності. Насправді в нинішніх умовах подібні зміни є дуже небезпечними». На думку Ющенка: «механізм прихованої передачі влади замаскували під виглядом політичної реформи, коли влада передається з однієї руки в іншу, при цьому обидві руки належать одній політичній силі».
Один із глашатаїв політичного реформування управління державою, перший президент сучасної України Леонід Кравчук, він же і промотор ідей СДПУ /о/, вважає, що «ті політичні сили, які мають реальних кандидатів у президенти, роблять все, щоб реформи не було». Кравчук додав, що депутати говорять про реформи одне, а реально думають інше. Відомий член СДПУ/о/ цитував на «круглому столі» й російського письменника Міхаїла Булгакова, що «коли навіть привести до влади янголів, то через деякий час у них починають виростати роги». Зміни до Конституції мають ці роги стинати, наголосив Леонід Кравчук.
Правда, у багатьох спостерігачів виникає питання, коли вносити ці зміни до основного закону країни – перед тим, як ці роги у політиків-янголів виростуть, чи після? Ну і, звичайно, як часто змінювати конституцію – щороку, щомісяця, чи ще якось інакше, бо роги ж ці ростуть за якоюсь ритмічністю і певними душевними закономірностями?
Один із лідерів опозиції, голова УРП «Собор» Анатолій Матвієнко, як він сказав після участі у «круглому столі» в Українському домі столиці в розмові з журналістами, був шокований нещодавньою думкою президента України про плебісцит в державі щодо шляхів політичного реформування українського суспільства. Дослівно Матвієнко висловився так: «А тепер щодо якихось таких песимістичних настроїв – чи мають вони підстави бути серед учасників «круглого столу» і серед всіх, хто цікавиться цією темою? Безперечно. Бо президент нічого не зробив окрім як перехопив ініціативу в опозиції про потребу зміни і побудови ефективної системи влади. Зробив це 24 серпня минулого року, пройшло більше ніж півроку, створена ним комісія ні разу не засідала, ніде ніхто про неї не чув, раптом він на останній прес-конференції, по-моєму, для себе в дивину і для себе як нову інформацію подає – я сам внесу проект конституції, і досить уже говорити про цей проект на якихось загальних публічних дискусіях, потрібно переносити його в парламент і вирішувати. З другого боку, від нього ж іде ініціатива про якийсь плебісцит. Це вже повний блуд. Я навіть не можу підібрати інші слова. Це абсолютна безвідповідальність. Тоді було потрібно забрати ініціативу напередодні серйозних акцій, які планувала опозиція, а зараз – завалити конституційний процес, і ніщо інше, як ініціативи президента, дають мені дуже серйозний сигнал, що це спроба завалити можливість серйозно думати і вносити зміни до конституції. Ось у нас у чому полягає реальна влада».
Відомо, що одними з найбільш активних ініціаторів перетворення України на парламентсько-президентську республіку є керівники правлячої нині в державі СДПУ/о/ і їх лідер, одночасно – глава президентської адміністрації, Віктор Медведчук.
А, наприклад, лідер опозиційної «Нашої України» Віктор Ющенко висловився нещодавно про намагання частини політичних сил України до негайних політичних реформ так: «У 2004 році нас може чекати ряд небезпек... Якщо влада відчує реальну загрозу втрати свого статусу, вона шалено педалюватиме ревізію Конституції. Вже зараз лунають такі голоси: мовляв, зміна президентсько-парламентської республіки на парламентсько-президентську набула надзвичайної актуальності. Насправді в нинішніх умовах подібні зміни є дуже небезпечними». На думку Ющенка: «механізм прихованої передачі влади замаскували під виглядом політичної реформи, коли влада передається з однієї руки в іншу, при цьому обидві руки належать одній політичній силі».
Один із глашатаїв політичного реформування управління державою, перший президент сучасної України Леонід Кравчук, він же і промотор ідей СДПУ /о/, вважає, що «ті політичні сили, які мають реальних кандидатів у президенти, роблять все, щоб реформи не було». Кравчук додав, що депутати говорять про реформи одне, а реально думають інше. Відомий член СДПУ/о/ цитував на «круглому столі» й російського письменника Міхаїла Булгакова, що «коли навіть привести до влади янголів, то через деякий час у них починають виростати роги». Зміни до Конституції мають ці роги стинати, наголосив Леонід Кравчук.
Правда, у багатьох спостерігачів виникає питання, коли вносити ці зміни до основного закону країни – перед тим, як ці роги у політиків-янголів виростуть, чи після? Ну і, звичайно, як часто змінювати конституцію – щороку, щомісяця, чи ще якось інакше, бо роги ж ці ростуть за якоюсь ритмічністю і певними душевними закономірностями?
