Київ, 11 лютого 2003 – У минулій передачі ми розповіли вам про те, як київський адвокат Василь Мірошниченко, захищаючи свою клієнтку, намагався добитися законного права на ведення судочинства в Печерському суді столиці України державною мовою. На жаль, голова Печерського суду Києва Ніна Фадєєва не забезпечила його цим правом, коли адвокат відповідача Василь Хурсевич вів справу російською мовою. Ба більше, висловила думку про державний статус російської мови. Про це сказав минулого разу Василь Мірошниченко. Як ми й обіцяли, сьогодні на цю тему висловлюються інші особи.
Передовсім мені хотілося почути думку голови Печерського суду Києва, однак Ніна Фадєєва відмовила мені в будь-якому коментарі. Так само нічого не захотів говорити в мікрофон Василь Хурсевич, до речі, голова Атестаційної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області.
Я вирішив звернутися за коментарем до кількох відомих юристів. Говорить суддя Конституційного суду України Віктор Скомороха: “Цивільно-процесуальний кодекс передбачає участь перекладача. Щодо рішення Конституційного суду від 14 грудня у справі про застосування української мови, я нагадаю, суд, даючи тлумачення статті 10, зазначив: положення частини 1 статті 10 Конституції України , за яким державною мовою України є українська мова, треба розуміти так, що українська мова є обов’язковим засобом спілкування на всій території при здійсненні повноважень органами державної влади місцевого самоврядування. Мається на увазі мова актів, діловодство тощо. Також це має відношення до інших сфер суспільного життя, які визначаються законом. Суд є органом державної влади, і на нього поширюється дія статті 10 Конституції і згадане рішення Конституційного Суду України”.
Це був суддя Конституційного суду України Віктор Скомороха, який у момент ухвалення згаданого рішення очолював цю інстанцію.
Про клопотання вести судовий процес державною мовою говорить голова Комітету Верховної Ради України з питань правової політики Василь Онопенко: “Відповідно до чинного законодавства, суддя, який розглядає справу, повинен задовольнити таке клопотання, якщо цього не зроблено, на мій погляд, це є суттєве порушення принципів судочинства і тягне за собою скасування відповідного судового рішення. Просто іншого не дано”.
А тепер – коментар члена Вищої ради юстиції Віктора Шишкіна після ознайомлення з апеляційною скаргою Василя Мірошниченка: “Якщо орієнтуватися саме на таку заяву, я вважаю, з боку судді мали місце грубі порушення діючого законодавства – і Процесуального, і Конституційного. Справа в тому, що лише одна мова в нас державна – це українська. Інші мови мають право на вільний розвиток в Україні, але вони не визначені ні як державна, ні офіційна. Якщо виникли непорозуміння, якщо якась частина учасників процесу не може використовувати українську мову у зв’язку з тим, що недостатньо нею володіє, в такому випадку суддя повинен залучити перекладача, який би перекладав на державну мову. Але не позбавляти людей, які хочуть, щоб судочинство відбувалося саме державною мовою, такого права. Це ганебна поведінка, думаю, суддя дуже зухвало повів себе з діючим законодавством. Але хотів би зазначити, що це, мабуть, і є обличчя нашої державної влади. Нічого дивного у тому, що відбулося, я не бачу”.
Передовсім мені хотілося почути думку голови Печерського суду Києва, однак Ніна Фадєєва відмовила мені в будь-якому коментарі. Так само нічого не захотів говорити в мікрофон Василь Хурсевич, до речі, голова Атестаційної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області.
Я вирішив звернутися за коментарем до кількох відомих юристів. Говорить суддя Конституційного суду України Віктор Скомороха: “Цивільно-процесуальний кодекс передбачає участь перекладача. Щодо рішення Конституційного суду від 14 грудня у справі про застосування української мови, я нагадаю, суд, даючи тлумачення статті 10, зазначив: положення частини 1 статті 10 Конституції України , за яким державною мовою України є українська мова, треба розуміти так, що українська мова є обов’язковим засобом спілкування на всій території при здійсненні повноважень органами державної влади місцевого самоврядування. Мається на увазі мова актів, діловодство тощо. Також це має відношення до інших сфер суспільного життя, які визначаються законом. Суд є органом державної влади, і на нього поширюється дія статті 10 Конституції і згадане рішення Конституційного Суду України”.
Це був суддя Конституційного суду України Віктор Скомороха, який у момент ухвалення згаданого рішення очолював цю інстанцію.
Про клопотання вести судовий процес державною мовою говорить голова Комітету Верховної Ради України з питань правової політики Василь Онопенко: “Відповідно до чинного законодавства, суддя, який розглядає справу, повинен задовольнити таке клопотання, якщо цього не зроблено, на мій погляд, це є суттєве порушення принципів судочинства і тягне за собою скасування відповідного судового рішення. Просто іншого не дано”.
А тепер – коментар члена Вищої ради юстиції Віктора Шишкіна після ознайомлення з апеляційною скаргою Василя Мірошниченка: “Якщо орієнтуватися саме на таку заяву, я вважаю, з боку судді мали місце грубі порушення діючого законодавства – і Процесуального, і Конституційного. Справа в тому, що лише одна мова в нас державна – це українська. Інші мови мають право на вільний розвиток в Україні, але вони не визначені ні як державна, ні офіційна. Якщо виникли непорозуміння, якщо якась частина учасників процесу не може використовувати українську мову у зв’язку з тим, що недостатньо нею володіє, в такому випадку суддя повинен залучити перекладача, який би перекладав на державну мову. Але не позбавляти людей, які хочуть, щоб судочинство відбувалося саме державною мовою, такого права. Це ганебна поведінка, думаю, суддя дуже зухвало повів себе з діючим законодавством. Але хотів би зазначити, що це, мабуть, і є обличчя нашої державної влади. Нічого дивного у тому, що відбулося, я не бачу”.
