Німеччина, 12 лютого 2003 – У столиці Німеччини триває 53-й Міжнародний кінофестиваль «Берлінале». Одна з нагород в категорії короткометражних фільмів дісталася й Україні. Київський режисер Степан Коваль отримав «Срібного ведмедя» за анімаційний фільм «Йшов трамвай №9». Водночас критики зауважують, що цього разу Україна представлена на “Берлінале” недостатньо.
Цього разу в конкурсі кінофестивалю “Берлінале” можна було побачити лише один фільм з України. До того ж, йдеться не про головну конкурсну програму, а про змагання короткометражних фільмів. У зв’язку з цим оглядачі звертають увагу на недостатню присутність українського кіно в Берліні. На їхню думку, не в останню чергу це пов’язано з призначенням нового відповідального за відбір східноєвропейських фільмів. Цього року це завдання на «Берлінале» було доручено 29-річному Миколі Нікітіну.
Говорить німецький кінокритик Ганс-Йоахім Шлегель, який раніше відповідав за відбір фільмів: “Якщо бути об”єктивним, то можна сказати, що країни Центральної та Східної Європи на “Берлінале” ще ніколи не були так погано представлені, як цього року. За інформацією Шлегеля, відбираючи українські фільми, відповідальний за Східну Європу, навіть, не наважився побувати в Києві, натомість зосередивши свою увагу переважно на Росії”.
Загалом, в тому, що на Заході українському кіно досі приділяють мало уваги винна ціла низка об’єктивних обставин. Як зазначив Ганс-Йоахім Шлегель: “В усіх країнах Східної та Центральної Європи існують фінансові проблеми, що стримує розвиток національного кінематографу.” На думку Шлегеля, Україна опинилася в особливо невигідному становищі також через те, що для багатьох на Заході вона й надалі просто не існує, як країна з власним кіномистецтвом. Чимало людей продовжують говорити тільки про російське кіно. Тут, на думку Ганса-Йоахіма Шлегеля, Україна сама повинна була б докласти зусиль, аби змінити ситуацію, організовуючи хоча б міжнародні семінари або конференції, готуючи різні публікації. Водночас німецький кінокритик застеріг від імітації західного кіно. Адже ніхто не стане купувати копію, якщо можна досить дешево придбати оригінал.
“Я не думаю, що кіномистецтво країн Центральної та Східної Європи отримає шанс набути популярності на Заході, який переповнений американською продукцією. Завдання й не повинно полягати в цьому,” –зауважив Шлегель. Однак національне кіно, на його думку, треба розвивати, оскільки воно відіграє особливу роль для розвитку власної культури. Якщо ж просуватися шляхом комерціалізації, то тоді, прогнозує німецький експерт, нічого іншого не залишиться, як надіти спільну для всіх уніформу. “Щоб цього уникнути, держава й повинна фінансово підтримувати національне мистецтво”, – переконаний кінокритик Ганс-Йоахім Шлегель.
Цього разу в конкурсі кінофестивалю “Берлінале” можна було побачити лише один фільм з України. До того ж, йдеться не про головну конкурсну програму, а про змагання короткометражних фільмів. У зв’язку з цим оглядачі звертають увагу на недостатню присутність українського кіно в Берліні. На їхню думку, не в останню чергу це пов’язано з призначенням нового відповідального за відбір східноєвропейських фільмів. Цього року це завдання на «Берлінале» було доручено 29-річному Миколі Нікітіну.
Говорить німецький кінокритик Ганс-Йоахім Шлегель, який раніше відповідав за відбір фільмів: “Якщо бути об”єктивним, то можна сказати, що країни Центральної та Східної Європи на “Берлінале” ще ніколи не були так погано представлені, як цього року. За інформацією Шлегеля, відбираючи українські фільми, відповідальний за Східну Європу, навіть, не наважився побувати в Києві, натомість зосередивши свою увагу переважно на Росії”.
Загалом, в тому, що на Заході українському кіно досі приділяють мало уваги винна ціла низка об’єктивних обставин. Як зазначив Ганс-Йоахім Шлегель: “В усіх країнах Східної та Центральної Європи існують фінансові проблеми, що стримує розвиток національного кінематографу.” На думку Шлегеля, Україна опинилася в особливо невигідному становищі також через те, що для багатьох на Заході вона й надалі просто не існує, як країна з власним кіномистецтвом. Чимало людей продовжують говорити тільки про російське кіно. Тут, на думку Ганса-Йоахіма Шлегеля, Україна сама повинна була б докласти зусиль, аби змінити ситуацію, організовуючи хоча б міжнародні семінари або конференції, готуючи різні публікації. Водночас німецький кінокритик застеріг від імітації західного кіно. Адже ніхто не стане купувати копію, якщо можна досить дешево придбати оригінал.
“Я не думаю, що кіномистецтво країн Центральної та Східної Європи отримає шанс набути популярності на Заході, який переповнений американською продукцією. Завдання й не повинно полягати в цьому,” –зауважив Шлегель. Однак національне кіно, на його думку, треба розвивати, оскільки воно відіграє особливу роль для розвитку власної культури. Якщо ж просуватися шляхом комерціалізації, то тоді, прогнозує німецький експерт, нічого іншого не залишиться, як надіти спільну для всіх уніформу. “Щоб цього уникнути, держава й повинна фінансово підтримувати національне мистецтво”, – переконаний кінокритик Ганс-Йоахім Шлегель.
