Київ, 12 лютого 2003 – “Нашого цвіту – по всьому світу”, “Не цураймося – признаваймося” – ось уже десятиріччя ці приповідки нав’язливим рефреном супроводжують тему зарубіжного українства. На жаль, цим все майже і обмежується. Докорінно змінити ситуацію покликана нормативно-правова база та стратегія співпраці України із закордонним українством. Саме цим питанням був присвячений «круглий стіл», організований Українською всесвітньою координаційною радою та Держкомітетом у справах національностей та міграції. Він торкнувся багатьох питань, пов’язаних із співпрацею історичної батьківщини й діаспори. А проблем, як наголосив голова УВКР Михайло Горинь, в цій царині вистачає. І, на думку пана Михайла, вина тут не лише влади, а й численних політичних та громадських організацій, які долю українців за кордоном розглядають як щось другорядне. Результатом такої неуваги є ігнорування культурно-просвітницьких потреб українців за кордоном, насамперед, – в Росії, в південних регіонах якої нещодавно побувала делегація УВКР на чолі з паном Горинем. Якщо в Польщі, за словами голови УВКР, українська громада має школи, в яких навчається 3200 школярів, то на східному прикордонні до цього часу немає жодної української школи. І таку ситуацію важко вважати нормальною. Як зазначив Михайло Горинь, настав час утворити єдиний центр, який об’єднав би зусилля і УВКР, і Світового конгресу українців, і МЗС України в плані координації роботи з українською діаспорою і утвердження позитивного іміджу України у світі.
На думку заступника держсекретаря МЗС України Наталії Зарудної, справа полягає не в утворенні додаткових структур, а в банальних коштах. Певні ж напрацювання в МЗС вже єсть. Зокрема, налагоджена співпраця з Угорщиною, комісії зі співробітництва будуть незабаром створені з Польщею та Білоруссю, а з Росією буде створена робоча група з питань дотримання прав зарубіжних співвітчизників.
Найголовніше ж, як зазначив голова Держкомітету у справах національностей та міграції Геннадій Москаль – це правова база, яка б визначала статус закордонних українців. Проекти відповідних законів вже створені.
Геннадій Москаль: “Є два законопроекти. Є який сьогодні знаходиться у Верховній Раді, про правовий статус закордонних українців, які вносяться народними депутатами Осташем, Бондаренком і Деркачем. І є другий законопроект, про статус українців, які проживають за межами України, який вноситься депутатами Гірником і Жовтяком. Але Закон України про правовий статус закордонних українців вже прийнятий в першому читанні. Тому сьогодні бажано б почути зауваження та пропозиції, які б могли доповнити цей законопроект і дійсно щоб ми мали такий закон, за який не було б соромно державі”
А щоб сталося саме так, необхідно взяти до уваги європейський досвід співпраці історичної батьківщини із закордонними співвітчизниками. Про це і йшлося у численних виступах під час обговорення.
На думку заступника держсекретаря МЗС України Наталії Зарудної, справа полягає не в утворенні додаткових структур, а в банальних коштах. Певні ж напрацювання в МЗС вже єсть. Зокрема, налагоджена співпраця з Угорщиною, комісії зі співробітництва будуть незабаром створені з Польщею та Білоруссю, а з Росією буде створена робоча група з питань дотримання прав зарубіжних співвітчизників.
Найголовніше ж, як зазначив голова Держкомітету у справах національностей та міграції Геннадій Москаль – це правова база, яка б визначала статус закордонних українців. Проекти відповідних законів вже створені.
Геннадій Москаль: “Є два законопроекти. Є який сьогодні знаходиться у Верховній Раді, про правовий статус закордонних українців, які вносяться народними депутатами Осташем, Бондаренком і Деркачем. І є другий законопроект, про статус українців, які проживають за межами України, який вноситься депутатами Гірником і Жовтяком. Але Закон України про правовий статус закордонних українців вже прийнятий в першому читанні. Тому сьогодні бажано б почути зауваження та пропозиції, які б могли доповнити цей законопроект і дійсно щоб ми мали такий закон, за який не було б соромно державі”
А щоб сталося саме так, необхідно взяти до уваги європейський досвід співпраці історичної батьківщини із закордонними співвітчизниками. Про це і йшлося у численних виступах під час обговорення.
