Київ, 13 лютого 2003 – Росія зацікавлена в тому, аби Україна якнайшвидше приєдналась до програми військово-технічної співпраці в рамках СНД. Хоча Україна є лише спостерігачем у цій організації.
Про це кореспондентові Радіо Свобода заявив начальник озброєнь збройних сил Росії – заступник міністра оборони Росії генерал Олексій Московській. У Києві з 12 до 14 лютого проходять переговори представників оборонно-промислових комплексів двох країн та продавців зброї.
У переговорах – які відбувають за зачиненими дверима – беруть участь чільні представники понад 100 українських та російських представників оборонного комплексу. Це ті підприємства, які зберегли коопераційні зв’язки. До зустрічей також залучено керівництво компаній “Укрспецекспорт” та “Рособоронекспорт” – це ті структури, що займаються продажем зброї за кордон. Україна та Росія пропонують схожі зразки озброєнь, які залишилася у спадок від СРСР. Як наслідок – конкуренція на ринках третіх країн. Треба обмежити цю конкуренцію – казали на переговорах. Проте це не є головним, заявив Валерій Шмаров, керівник “Укрспецєкспорту”.
«Я б не хотів, щоб так спрощено розумілась роль “Укрспецєкспорту” і його участь у цій нараді. Нам не байдуже майбутнє оборонного комплексу в цілому,» – обмежився короткою ремаркою Шмаров.
Власне, йдеться про те, що час старої зброї вже минає і треба пропонувати на експорт щось нове. Виробництво нового потребує активізації коопераційних зв’язків між оборонними комплексами. Про це і казали на зустрічі. Серед іншого, йшлося про спільні проекти у галузі розробки та модернізації систем протиповітряної оборони, авіації, окремих проектів у сфері бронетехніки. Начальник озброєнь збройних сил Росії – заступник міністра оборони Росії генерал Олексій Московській заявив, що на сьогодні Україна та Росія мають інтерес до такої співпраці десь в межах 80 відсотків.
В ході переговорів з’ясувався цікавий нюанс. У Києві зустріч з російськими оборонщиками спочатку трактували як засідання підкомісії з питань військово-технічної співпраці в рамках двосторонньої комісії з питань економічного співробітництва. Російська ж сторона на підсумкових засідання називала цю зустріч конференцію. А висновки і рекомендації конференції, звісно, можна легко проігнорувати. Ця хитрість росіян викликало розчарування серед деяких українських представників, хоча привселюдно висловлювати його, вони, звісно не побажали.
Що ж до Росії, то генерал Олексій Московській перспективи двосторонньої співпраці з Україною спромігся перевести в межі СНД.
«З 1996 року за ініціативи військово-технічного комітету СНД розроблялась програма військово-технічної співпраці Міністерств оборони держав Співдружності. Минулого року глави держав СНД розглянули цю програму. Так от президент України, який не брав участі, і хоча України, як суб’єкта, немає у цій програмі, підписав рішення глав держав СНД,, політично приєднуючись до цього документу,» – сказав заступник міністра оборони Росії генерал Олексій Московській. За його словами, в таких умовах ця програма військово-технічної співпраці в рамках СНД буде доопрацьована. І там з’явиться, власне, український розділ, де йтиметься про включення українських підприємств – щонайменше 300 – до реалізації військових проектів в рамках СНД.
«Якщо це станеться, а я думаю, що станеться, то тоді через цю програму у нас з’явиться спрощений механізм співпраці з Україною у цій царині,» – сказав чільний представник Міноборони Росії Олексій Московський.
Ця програма передбачає постачання озброєння з Росії в країни СНД за внутрішніми цінами – проте лише в інтересах збройних сил цих країн, без реекспорту. По-друге, – більші тісні коопераційні зв’язки та проведення спільних науково-дослідних робіт у галузі розробки нових озброєнь.
Звісно, спільні розробки озброєнь – це проекти довгострокові. І вони здатні вплинути на політику – в тому числі і міжнародну. Україна, на відміну від Росії, заявила про своє бажання бути в НАТО. Проте коли Україна хотіла переконати Європу купити літак Ан-70 для своєї військово-транспортної авіації, цього не вдалося. Бо Європа злякалася занадто значної залежності від Росії, яка теж бере участь у цьому проекту. Зараз ситуація міняється з точністю до навпаки. Минулого місця Росія і НАТО підписали угоду, за якою вони починають робити спільні каталоги, які передбачають відповідність тих чи інших деталей чи виробів оборонного комплексу виробам країн-держав альянсу. Україна, яка хоче бути членом НАТО, цього ще не зробила. Так що згодом і у військово-технічній царині Україна буде співпрацювати з НАТО скоріш через Росію, ніж через власні структури.
Про це кореспондентові Радіо Свобода заявив начальник озброєнь збройних сил Росії – заступник міністра оборони Росії генерал Олексій Московській. У Києві з 12 до 14 лютого проходять переговори представників оборонно-промислових комплексів двох країн та продавців зброї.
У переговорах – які відбувають за зачиненими дверима – беруть участь чільні представники понад 100 українських та російських представників оборонного комплексу. Це ті підприємства, які зберегли коопераційні зв’язки. До зустрічей також залучено керівництво компаній “Укрспецекспорт” та “Рособоронекспорт” – це ті структури, що займаються продажем зброї за кордон. Україна та Росія пропонують схожі зразки озброєнь, які залишилася у спадок від СРСР. Як наслідок – конкуренція на ринках третіх країн. Треба обмежити цю конкуренцію – казали на переговорах. Проте це не є головним, заявив Валерій Шмаров, керівник “Укрспецєкспорту”.
«Я б не хотів, щоб так спрощено розумілась роль “Укрспецєкспорту” і його участь у цій нараді. Нам не байдуже майбутнє оборонного комплексу в цілому,» – обмежився короткою ремаркою Шмаров.
Власне, йдеться про те, що час старої зброї вже минає і треба пропонувати на експорт щось нове. Виробництво нового потребує активізації коопераційних зв’язків між оборонними комплексами. Про це і казали на зустрічі. Серед іншого, йшлося про спільні проекти у галузі розробки та модернізації систем протиповітряної оборони, авіації, окремих проектів у сфері бронетехніки. Начальник озброєнь збройних сил Росії – заступник міністра оборони Росії генерал Олексій Московській заявив, що на сьогодні Україна та Росія мають інтерес до такої співпраці десь в межах 80 відсотків.
В ході переговорів з’ясувався цікавий нюанс. У Києві зустріч з російськими оборонщиками спочатку трактували як засідання підкомісії з питань військово-технічної співпраці в рамках двосторонньої комісії з питань економічного співробітництва. Російська ж сторона на підсумкових засідання називала цю зустріч конференцію. А висновки і рекомендації конференції, звісно, можна легко проігнорувати. Ця хитрість росіян викликало розчарування серед деяких українських представників, хоча привселюдно висловлювати його, вони, звісно не побажали.
Що ж до Росії, то генерал Олексій Московській перспективи двосторонньої співпраці з Україною спромігся перевести в межі СНД.
«З 1996 року за ініціативи військово-технічного комітету СНД розроблялась програма військово-технічної співпраці Міністерств оборони держав Співдружності. Минулого року глави держав СНД розглянули цю програму. Так от президент України, який не брав участі, і хоча України, як суб’єкта, немає у цій програмі, підписав рішення глав держав СНД,, політично приєднуючись до цього документу,» – сказав заступник міністра оборони Росії генерал Олексій Московській. За його словами, в таких умовах ця програма військово-технічної співпраці в рамках СНД буде доопрацьована. І там з’явиться, власне, український розділ, де йтиметься про включення українських підприємств – щонайменше 300 – до реалізації військових проектів в рамках СНД.
«Якщо це станеться, а я думаю, що станеться, то тоді через цю програму у нас з’явиться спрощений механізм співпраці з Україною у цій царині,» – сказав чільний представник Міноборони Росії Олексій Московський.
Ця програма передбачає постачання озброєння з Росії в країни СНД за внутрішніми цінами – проте лише в інтересах збройних сил цих країн, без реекспорту. По-друге, – більші тісні коопераційні зв’язки та проведення спільних науково-дослідних робіт у галузі розробки нових озброєнь.
Звісно, спільні розробки озброєнь – це проекти довгострокові. І вони здатні вплинути на політику – в тому числі і міжнародну. Україна, на відміну від Росії, заявила про своє бажання бути в НАТО. Проте коли Україна хотіла переконати Європу купити літак Ан-70 для своєї військово-транспортної авіації, цього не вдалося. Бо Європа злякалася занадто значної залежності від Росії, яка теж бере участь у цьому проекту. Зараз ситуація міняється з точністю до навпаки. Минулого місця Росія і НАТО підписали угоду, за якою вони починають робити спільні каталоги, які передбачають відповідність тих чи інших деталей чи виробів оборонного комплексу виробам країн-держав альянсу. Україна, яка хоче бути членом НАТО, цього ще не зробила. Так що згодом і у військово-технічній царині Україна буде співпрацювати з НАТО скоріш через Росію, ніж через власні структури.
