Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 15:44

Вечірня Свобода: Дружини відомих політиків про роль і місце жінки в суспільстві


Вечірня Свобода: Дружини відомих політиків про роль і місце жінки в суспільстві

Київ-Прага, 14 лютого, 2003 – Добрий вечір. В ефірі “Вечірня Свобода”. Сьогодні серед гостей нашої передачі – тільки жінки. І говоритимемо ми про жінок в Україні, про їхнє життя, про їхню долю. Хтось, може, пам’ятаючи радянські часи і традицію говорити про жінок і з жінками один раз на рік, запитає: а що, вже 8-е березня?

Ні, сьогодні в світі відзначають день святого Валентина, день закоханих. А тому я насамперед щиро вітаю всіх закоханих слухачів Свободи, а кого кохання ще не спіткало, нехай неодмінно спіткає, нехай і ваше серце зазнає цих неповторних мук.

Так ось, користуючись тим, що сьогодні свято, ми вирішили запросити тільки жінок – відомих жінок і жінок відомих людей. Це Марія Драч, вона не просто дружина Івана Драча. Вона вже більше десяти років очолює Міжнародну організацію "Жіноча громада" – це громадська організація, яка має статус спостерігача при ООН.

Ще одна наша гостя телефоном зі Львова – Любов Янків, дружина голови Львівської обласної державної адміністрації, фахівець у космічній галузі. А також – Тетяна Кремешна, президент Громадської жіночої фундації “Олеся”, директор мережі ексклюзивних магазинів “Олеся”, депутат Печерської райради Києва.

А заочною учасницею нашої розмови буде (для рівноваги так би мовити) нікому невідома в Україні Ольга, вона вже чотири роки працює в Мілані на заробітках.

Один факт із недавньої історії: Вігідіс Фіннбагатодір була президентом Ісландії 16 років. Доходило до того, що діти, котрі підростали за її президентства, запитували у своїх батьків: а чи може стати президентом Ісландії мужчина? Що й казати, у скандинавських країнах у виконавчих і законодавчих структурах влади по 40-50 % жінок.

І для порівняння: у Верховній Раді України нинішнього скликання 23 жінки, в попередньому скликанні було 36. Серед керівників найвищих органів влади – жінок 7% . Із 246 українських банків тільки 23 очолюють жінки. Таких і подібних фактів можна наводити безліч.

Всі вони так чи інакше свідчать про те, що говорити про рівноправність прав чоловіків і жінок в Україні не доводиться.

Добре це чи зле – я не знаю. Пригадую слова однієї ще доволі молодої жіночки, яка ледве не кричала: “Я в жодному випадку не хочу бути у своїх правах рівною з чоловіками. Я хочу, щоб мене кохали, оберігали, шанували, цінували... Залиште свою рівноправність для тих, хто цього не бажає.”

Звертаюся до гостей в студії з першим запитанням. На вашу думку, багато в Україні таких жінок, котрі не прагнуть рівноправності з чоловіками ( звісно, якщо ця рівноправність позбавляє їх чогось дуже суттєвого в цьому житті). Пані Драч, Вам перше слово.

Марія Драч

Думаю, таких жінок дуже мало. Якщо перекласти на проценти, це мабуть 99,9%, тому що українські жінки високоосвічені, красиві , роботящі. Думаю, ця жінка просто себе дуже любить, а щоб було повноцінне кохання, треба щоб ти кохав і тебе кохали. І з тою жінкою можна було б вступити в дискусію.

Зиновій Фрис

На жаль, це неможливо, я лише констатую те, що мені довелося якось почути. Пані Тетяно, таке запитання до Вас. Дуже часто доводиться чути, що мовляв, жінки, які займаються бізнесом, великою політикою, втрачають себе, свою чарівність, оскільки їм, мовляв, доводиться часто спілкуватися з чоловіками-начальниками і вони набувають жорстких рис, які не властиві справжній жінці? Що це – міф чи тут є якась правда? Я звертаюся до Вас як до людини, яка займається бізнесом, і, очевидно, такі стереотипи (чи не стереотипи) торкаються і Вас?

Тетяня Кремешна

На жаль, Ви не бачите мене. Я жінка з великими зеленими очима, у мене шостий розмір грудей, невелика талія. І хоч мені трошки більше за сорок, повірте мені, чоловіки повертаються, коли я йду вулицею. Це зовсім не заважає мені бути депутатом чи громадською жінкою. Але хочу додати, Ви називали цифри, які не на користь Україні, у нашій Верховній Раді 4, 5% жінок, в Ірані, наприклад, – 7%. Тому ми, мабуть, на 345 місці у світі по кількості жінок у Верховній Раді. А такого просто не може бути. Так, ніколи в нас не було президента жінки, але був гетьман, в якого була чудова, красива жінка. Вона була ніби “шия” для Гетьмана, яка повертала його голову, і він тоді приймав дуже гарні закони, і Україна жила заможно.

Зиновій Фрис

Ви порушили на початку розмови дуже важливий аспект, порівняли процент жінок в іранському парламенті і українському – і це не на користь Україні навіть у цьому випадку. Власне, становище жінки в суспільстві – це, мабуть, один з важливий індикаторів міжнародного авторитету держави?

Тетяня Кремешна

У мене це просто наболіло. Як можуть ухвалюватися закони на державному рівні без врахування думки жінок? Жінок в Україні –54%, як можуть ухвалюватися закони з питань материнства, дитинства, щодо ветеранів, не враховуючи нашу жіночу думку? Це соромно і це треба міняти. Тому сьогодні я прийшла до Громадянського парламенту жінок України, яку очолює Катерина Ващук. Думаю, ми напевно прийдемо в наступний парламент, може невеликою когортою, але треба щось міняти...

Марія Драч

Хочу сказати також про свою організацію, ми також хочемо, щоб було багато жінок в парламенті, щоб було 50% на 50%.

Тетяна Кремешна

Я проти, це не по-українські....

Зиновій Фрис

Мабуть, це буде не скоро...

Марія Драч

Але повинна бути така мета. І я бачу, що все іде до того. Ви зайдіть у вищі учбові заклади, як багато в нас гарних дівчат, вони готують себе до цього. Є багато молодіжних організацій, які готують молодих політиків, вони вже політично “підковані”, щоб сидіти в парламенті.

Тетяна Кремешна

Я буду писати наукову роботу, захищати ступінь доктора філософії в галузі політології і якраз взяла тему “Жінка в політиці в Україні”. Думаю, якщо в Україні буде приблизно 25-28% жінок в парламенті, це буде нормально. Тоді буде думка жіноцтва врахована.

Марія Драч

Я думаю, це буде на наступних виборах. А ще через вибори в нас буде так, як в цивілізованих державах світу.

Тетяна Кремешна

А в Америці – тільки 17,8% і нормально! Хоч би так...

Зиновій Фрис

Я якось подумав про те, чому в Україні і в інших пост радянських республіках так мало жінок представлені, скажімо, у тому ж парламенті. І я подумав, грішним ділом про таке: ось, на Заході – в Америці, Канаді чи інших країнах – дуже часто одружуються і виходять заміж дівчата нерідко в доволі пізньому віці, коли вони вже вивчилися і зробили якусь кар’єру. В Україні, я знаю, наприклад, з традицій у Львівщині, як тільки починає залицятися перший хлопець до дівчини, так вона має вийти заміж у 18, 19 чи 20 років. Про якусь кар’єру, навчання, університет в такому випадку, як правило, взагалі не мовиться. Ви не бачите в цьому одну з традиційних причин для України?

Марія Драч

Ні, я не бачу такої причини. Є ментальність народу. Я працювала в університеті, і коли мене питали студенти:«Коли виходити заміж?», я їм казала – коли вас беруть. Я, звичайно, жартувала.

Зиновій Фрис

Ви з Волині, а там традиції...

Марія Драч

Я не з Волині, я – зі Львова. Я також дуже рано вийшла заміж...

Зиновій Фрис

За Івана Драча можна було вийти і дуже рано.

Марія Драч

Я виходила за Івана Драча – студента.

Зиновій Фрис

Але не кожній жінці вдається вийти заміж за Івана Драча, свого нехай...

Марія Драч

Мені так вдалося.

Зиновій Фрис

Так, Вам пощастило. А може це Іванові – панові Драчу пощастило. Як Ви думаєте? Бо всі думають, от Іван Драч...

Марія Драч

Я кажу – що мені...

Зиновій Фрис

Ми трохи перервемося, щоб послухати ще одну жінку – Ольгу. Вона родом зі Львова і вже 4 роки працює в Мілані, в Італії, на заробітках серед отих не менше 500 тисяч українців, які заробляють на хліб насущний. Я сьогодні з неї довго спілкувався, десь півгодини, і вибрав кілька фрагментів, щоб запропонувати їх і вам, і слухачам, щоб ми могли продовжити нашу розмову в цьому аспекті. Шановні гості, будь ласка, не ображайтеся, може там трішечки емоційно, гостро мовиться, але жінка говорить те, що вона думає, те, про що /як вона сказала мені/ вона не може не сказати. Я їй сказав, що сьогодні у нас будуть відомі жінки.

Ольга з Мілана /монолог 1/:

«Знаєте, що би хотіла сказати для тих жінок знаменитих, відомих людей? Щоб вони хоч трішечки, ненадовго побували в нашій шкірі, відчули те, що ми відчуваємо на даний час. До мене зараз приїхала колежанка, в неї 2 дітей. Вона зараз без роботи, шукає роботу. Наскільки треба принизитися... Людина, яка не розуміє, що таке приниження, то вони може принижуватися. А ми дуже добре розуміємо, що таке приниження, тому що ми не гіршого рівня, виховання, ніж вони. І приниження для нас щось коштує. Наскільки тут людина принижується, щоб знайти роботу, дякуючи якій, треба вижити.

Те, що наша держава вкрала в нас – той спокій за завтрашній день, то я хотіла б вкрасти того спокою хоч на пару годин в них!...Який вкрала в нас наша держава на роки, мені здається, на ціле майбутнє. Спокою абсолютно немає за завтрашній день...І трошки того спокою вкрасти в них за завтрашній день – як би вони почувалися, ті жінки? Тому що ми абсолютно не гірші від них, маємо таку саму освіту, як вони, і, мені здається, по сумлінню, по совісті, може, навіть, і чесніші, і добродушніші, щиріші.

Можна вкрасти багато, можна фізично вкрасти, обікрасти квартиру, то не так важливо, як обкрадуть твою душу, обкрадуть тобі середину. То є найгірше на світі, якого ти ніколи не знайдеш. І не знайдеш насправді, тому що повернути те зараз дуже тяжко. Навіть, як би не старалися зараз та держава нам те повернути, вона не поверне. Люди розчарувалися в нашій державі, в наших людях цих великих, про яких Ви кажете.

Я також іноді тут сиджу і думаю, що як приїду колись додому, буду вже на пенсії, буду бавити внуків, буду писати книжку про Італію і писати все так, як є. Я в журналістиці, може, багато не розумію, але знайду людину, яка може то зробити, і поясню, як я почувалася тут, скільки я втратила за тих 4 роки, як найшла мало – заробила трошки копійок, виручила своїх дітей, вивчу своїх дітей. То є дуже багато, але водночас дуже мало.

Я втратила набагато більше. Я втратила так багато, що, навіть, не знаю, з чого починати, що я втратила. Я не бачила, як вони в мене подорослішали. Я приїхала додому і не могла повірити, наскільки вони в мене дорослі стали. Вони не повинні бути ще такі дорослі, наскільки вони є. І тільки через вину нашої держави. Я повинна була заглядати їм в очі кожен день і їм допомагати дорослішати, пояснювати, як людина повинна дорослішати, тому що вони мої діти, а я їм того не пояснювала. І дякувати Богові, що вони в мене подорослішали без мене і зрозуміли, що вони не вибрали поганого шляху. Дякуючи тільки Богові і моєму вихованню, яке я їм давала з маленької дитини – пояснювала жоден день, що коштує життя, що добре, а що – погано».

Зиновій Фрис

Ось такий перший монолог Ольги з Мілана. Вона там вже працює 4 роки на заробітках. І, можливо, ви зауважили, в неї в інтонації мелодії італійської мови. Вона вже добре розмовляє по-італійські за 4 роки. Як бачимо, в неї є певний докір людям, яким не треба їхати до Італії на заробітки. І вона хоче, щоб наші сьогоднішні гості, бодай трішечки відчули те, що відчуває вона там упродовж 4 років.

Я думаю, шановні гості, що ви знаєте про долю цих людей, думаю, ви їм співчуваєте, що ви не байдужі до їх доль. Але, очевидно, слухаючи цей монолог, у вас виникли якісь думки і ви їх хочете висловити.

Тетяна Кремешна

Я сама їжджу в Італію раз на місяць мінімум, а інколи два рази, і це буде тяжкі поїздки, і нічого. Але вона звинувачує державу, це зовсім неправильно. Хочу сказати пані Ользі, що те, що я сьогодні маю, що я директор магазинів, що в мене заможне життя, 3 машини, будую квартиру, будинок, дорога собачка – це ніхто мені на блюдечку не приніс. Я теж починала зі студентства, вночі заробляла гроші, десь чергувала і нічого. Якщо пані Ольга каже, що у нас все забрала держава, а в Італії все добре, вона туди їздить, то можу вам точно сказати /бо я дуже люблю Італію, маю багато друзів/ – післявоєнна Італія дуже нагадує сьогоднішню Україну. Вона була така ж бідна, було все розбомблене, не було в людей роботи, і вони їхали на заробітки до Америки. Ці бідні італійці займалися різними професіями – і прибирали будівлі, і в усі такі, скажімо так, будинки для жінок теж їздили італійки...Різне було. І бандитизмом їздили займатися чоловіки. Але вони вижили, повірили, вони оптимісти.

І я дуже хочу побажати пані Ользі бути оптимісткою. Я думаю, що в нашій країні сьогодні можна заробити, але це треба тільки хотіти, а не звинувачувати державу чи когось.

Зиновій Фрис

Пані Ольга якраз зберігає в собі той оптимізм і старається бути оптимісткою. Пані Драч, німецький філософ Гумбольдт сказав: «Моральність народів залежить від поваги до жінки». Один єдиний випадок, про Ольгу ми говоримо. Постає запитання: наскільки моральним є українське суспільство, якщо воно змушує виїжджати за кордон на заробітки мільйони жінок? Це попри те, що пані Тетяна сказала, що державу не треба звинувачувати в тому, що так багато жінок…Пані Маріє, прошу.

Марія Драч

Перший пункт, я хочу поговорити з пані Ольгою. А потім хочу сказати Вам з приводу відношення держави до жінки. Завжди, коли кажуть про відношення держави до жінки, я завжди починаю підскакувати. Але зараз я сиджу спокійно. Хочу сказати пані Ользі, що декілька днів тому я говорила з паном Петром Олером – журналістом, який зараз живе і працює в Італії. І якраз наша організація «Жіноча громада» міжнародна і половина членкінь нашої організації зі Львова – на заробітках в Іспанії, Італії. Ми б хотіли допомогти тим жінкам. Те, що жінки їдуть на роботу, це їхнє право. На жаль, вони їдуть, щоб підтримати свої родини, допомогти вчитися своїм дітям. Ïм треба допомогти. Наша організація випускає медичні журнали, цим жінкам потрібна медична допомога, в них – мовний бар’єр, вони не можуть звернутися до лікарів. Тому ми виступаємо зараз із різними ініціативами, щоб тим жінкам допомогти. Весь світ дбає про своїх громадян. Про своїх громадян не дбає наша Україна. Я вибачаюся перед нею.

Вернуся до другого питання, коли Ви сказали поважають жінку. Ми забули про головне – сьогодні день закоханих, День Святого Валентина, день двох закоханих людей. Ми говоримо по любов і діти народжуються з любові. А ми весь час говоримо – жінка, жінка... Невже у нас діти народжуються з повітря? Чому ми не ставимо коло чоловіка жінку і жінку коло чоловіка? Суспільство, яке поважає жінку... От наше суспільство поважає маму. Ви подивіться, що говорять усі політики:«Ах, мама! Ах, мама!» Від кого вони народилися? Є стосунки між чоловіком і жінкою, є стосунки між батьком і матір’ю. І коли ми весь час говоримо про маму, то де ваш батько?

Наша організація перша в світі /можете перевірити по всіх каналах – немає журналу «Тато»... є секс-журнали, які задовольняють чоловіків/ видала журнал про тата, який називається «Тато», вилада книжку про тата, де українські діти пишуть про свого тата. І тому я звертаюся до вас. Коли ми сьогодні говоримо про ці проблеми, давайте говорити про чоловіка і жінку. Це ганебно, що в селах спиваються чоловіки, покинуті на бабусь і дідусів діти, жінки заробляють в італіях, франціях, по цілому світі...

Тетяна Кремешна

Це вже трошки інша проблема.

Марія Драч

Це та ж сама проблема, тому що нечоловік пані Ольги поїхав, а вона поїхала, тому що Україну врятують такі пані ольги, які заробляють гроші. Вона говорить:«Я заробляю гроші, приношу додолму, щоб вчилися мої діти». Це вертається та ж сама українська традиція. Уся наша еміграція, неграмотні люди, які їхали за океан, про що вони думали? Скидали копійку до копійки щоб вчити своїх дітей. І тому хочу сказати, що четвертий рік наша міжнародна організація «Жіноча громада» бореться за те, щоб в Україні був День батька.

Тетяна Кремешна

Я хочу сказати, що я трошки не згодна. В чому? Я не хочу, щоб звинувачували конкретно державу, я просто проти того, щоб когось взагалі звинувачувати – і державу, і когось. Чому не подивитися на саму себе? Чому не взяти себе в руки, чому не знайти хорошу справу, чому не займатися чимось? Навіщо когось звинувачувати? Це не має значення – жінка це чи чоловік. Якщо жінка хоче, якщо я щось захотіла, я нічого не мала, я мала тільки одні борги, мені було тридцять років, коли я познайомилася зі своїм другим чоловіком, і ми не мали нічого крім боргів. Але ми сіли, подумали, ми почали працювати, ми почали навчатися вечірньо вже по другому разу у вищих учбових закладах, ми почали здобувати досвід і ми почали працювати. А це не має значення!

Марія Драч

Пані Тетяно, просто ви самодостатня жінка, вам пішла отак доля.

Тетяна Кремешна

Я її сама зробила, свою долю, а не пішла доля.

Марія Драч

Доля пішла, і Ви її робили. Ми говоримо про тих жінок, які також себе роблять. Вони ж не мають якісь звинувачення, але вони хочуть, щоб консульські установи до них звернулися, щоб були в Україні центри, щоб шукали їм роботу. Нема в Україні роботи – держава повинна дбати, куди діти цих людей. В нас просто безробіття має жіноче обличчя, всі пишуть про це. А що роблять чоловіки? Чоловіки також безробітні! Те що вони в селах п’ють самогонку...

Тетяна Кремешна

Знаєте, якщо в нас буде більше жінок у Верховній Раді, то я думаю, буде більше сенсу і будуть ухвалені нормальні закони, які б захищали таких жінок, які б надавали їм працю, і я думаю, що будуть зроблені центри, про які Ви мрієте і вони будуть допомагати. Але це знову – треба більше жінок до парламенту, бо чоловіки не хочуть чути нашу жіночу проблему. Але все таки я оптиміст, і я думаю, що все буде добре і якщо кожен з нас хоч трошки зробить хорошого для України, то ми будемо жити багато, заможно і України буде великою красивою державою. Але нам ніхто не принесе це, кожен повинен зробити щось добре для України, тільки тоді буде успіх, тільки тоді. Я така.

Марія Драч

Ці жінки не вимагають нічого.

Тетяна Кремешна

Як же не вимагають? І вона вимагає, щоб їй там допомагали, обслуговували медично. Чому ти не зробила підсобне хазяйство, чому ти не взяла бичків, чому ти їх не виростила, не забила, чому не здала?!

Марія Драч

А ви знаєте, скільки коштує м’ясо? От я сьогодні говорила з жінками з села, скільки коштує трактор, скільки молоко коштує, це ж також треба вивчити, який в нас ринок, які в нас продукти, вона буде працювати – вона не купить дитині книжку!

Тетяна Кремешна

Це як сказати. Якщо захочеш, то можна знайти роботу і можна змінити професію, але тільки треба велике бажання.

Марія Драч

Ці жінки знайшли свою роботу, вони знайшли роботу, вони нічого не вимагають, вони вимагають теплого слова, і про те, що Україна їх любить і чекає.

Зиновій Фрис

Пані Маріє, я Вас перерву трішечки, я хотів сказати, що ми й досі не можемо, на превеликий жаль, додзвонитися до Львова, до дружини голови Львівської обласної держадміністрації Любові Янків, там або не відповідає ніхто, або зайнято. На жаль, на жаль. Це невеличке оголошення, щоб слухачі знали, що ми не забули про Любов Янків, ми не можемо лише додзвонитися до неї. Подобається мені ваша дискусія, і я хотів би тут навести слова драматурга Джонсона, який сказав, що природа нагородила жінку величезною владою, і тому не дивно, що закони цю владу обмежують. В нас в Україні, пані Тетяно, цю владу жінок обмежують свідомо, обмежують зважаючи на якісь традиції, на менталітет, як говорила пані Марія, чи тут щось інше? В чому річ, хто обмежує владу і роль жінки в Україні?

Тетяна Кремешна

Я думаю, що це історично за останні десять років нашої незалежності просто не склалося, і що вже чоловіки наші, політики, вони зрозуміли, що вони не праві. І я думаю, що на наступних виборах все зміниться на краще, і більшість жінок буде допомагати чоловікам. Це просто не склалося. Знаєте, як кажуть, там де три українці, там два гетьмани, от тільки дорвалися ми до незалежності десять років тому, і зразу всі наші чоловіки почали записуватися у гетьмани, двісті партій, і кожен гетьман, і кожен – десять заступників, ну а жінка в цей час заробляла капітал. Отож я думаю, вже прийшли ті часи, коли нас, жінок, будуть брати у верховні установи, і все буде нормально, я знову оптиміст.

Зиновій Фрис

Пані Тетяно, Ви говорите, жінки заробляють гроші, і тут я хотів би пані Марію запитати – справді, я знаю, спілкувався з дуже багатьма жінками, які працюють в Італії, й вони кажуть – наші чоловіки або п’ють, або взагалі інфантильні, не здатні керувати в сім’ї, і ми вимушені їхати. То може жінки якраз і сприяють посиленню оцієї інфантильності чоловіків, які собі тут в Україні п’ють, випивають на гроші, які їхні дружини присилають їм з Італії чи з будь-якої іншої країни?

Марія Драч

Я тут Вас підтримую, що жінки створюють такий дуже м’який клімат для своїх чоловіків, що вони заробляють гроші, а в чоловіків немає ніяких обов’язків, якщо вони тільки п’ють. Але є різні чоловіки. Тому я думаю, що жінки повинні переглянути всі цінності, які у них пріоритети виховання дітей, виховання чоловіків, що вони хочуть. І це страшно, коли вони гублять своє здоров’я, принижуються, заробляють ті копійки, приїжджають сюди, а тут розбита родина, тому що вже з таким чоловіком жити дуже тяжко.

Тетяна Кремешна

Не дуже багато таких випадків. Я не думаю, що це мільйони таких сімей.

Зиновій Фрис

Це не мільйони, але це є, на жаль. Я особисто знаю такі випадки.

Тетяна Кремешна

Але буде все одно краще. Все одно буде краще.

Марія Драч

Я вертаюся ще до Дня Святого Валентина і хочу сказати, що в молодих є свої цінності, є закоханість, і в нас, пенсіонерів, є закоханість.

Зиновій Фрис

Це ж чудово.

Марія Драч

Але коли жінки немає декілька років вдома, або вона й приїжджає, ви просто біологічно подумайте, що може робити жінка, як вона багато років без чоловіка? Без цієї ласки? До кого їй пригорнутися в День Святого Валентина там, далеко за межами нашої України?

Зиновій Фрис

Ну ось я сьогодні телефонував. Вони як правило в таких випадках, коли згадують отакі моменти, плачуть. Це єдине, що їм залишається, і вони там страшенно багато плачуть. Я це знаю з розмов з дуже багатьма жінками, які працюють, зокрема, в Італії. І я повертаюся до цитати, яку я наводив на початку передачі, це слова норвезького драматурга Ібсена, який писав, що жінка є наймогутнішою у світі істотою, і від неї залежить, щоб скерувати мужчину туди, куди його хоче повести Господь Бог. Такі високі слова. Пані Тетяно, що заважає українській жінці вести мужчину туди, куди хоче Бог? Є у Вас думка якась з цього приводу?

Тетяна Кремешна

Я думаю, що все ж таки більшість жінок і чоловіків – це вже успішні українці, принаймні 15 відсотків населення – це приватні підприємці і промисловці. Серед яких і наша сім’я. І в таких сім’ях нормально святкують і 14 лютого, День Святого Валентина, і є любов, і ми даємо працю мільйонам людей, і я цим дуже щаслива. А на моє тверде переконання, жінка повинна залишатися шийкою у того гетьмана. Мені завжди кажуть, от ти депутатка, як у тебе чоловік, напевно, під каблучком. Я кажу – ні, в сім’ї у мене чоловік – цар, тому що я хочу отримувати царські подарунки завжди.

Зиновій Фрис

І Ви їх дістаєте, так? А сьогодні Ви його дістанете, пані Тетяно?

Тетяна Кремешна

Ну а як же! Зараз буквально через 10 хвилин ми йдемо в ресторацію одну з найкращих у Києві, я думаю, що тільки чоловіки, які почувають себе в сім’ї рабами, от тільки такі чоловіки йдуть від жінок. А ті, хто царі, ті не йдуть.

Зиновій Фрис

Пані Маріє, що має робити жінка, аби чоловік все таки більше віддавав їй якусь роль. Чи то в парламенті, чи я не знаю де...

Марія Драч

Про жінок-політиків я не знаю, пані Тетяна – депутат.

Зиновій Фрис

А Ви дружина політика.

Марія Драч

А я як дружина допомагаю своєму чоловікові, стою біля свого чоловіка, і мій чоловік і багато чоловіків наших членкинь є членами нашої організації, переживають за наші справи, і я би сказали, що в нашій організації і в нашій родині гендерна рівність. Ми не йдемо сьогодні ввечері в ресторан, я зараз поїду заберу свого онука, і ми будемо святкувати зі своїм онуком.

Зиновій Драч

А це буде в помешканні Вашому чи десь на дачі, пані Маріє?

Марія Драч

Ми живемо на дачі в Кончі, тому ми забираємо онука і в нас сьогодні буде таке свято.

Зиновій Фрис

То це буде досить пізно, так?

Марія Драч

Молоді люди в чотири роки ще не сплять.

Тетяна Кремешна

Вони просунуті, молоде покоління.

Марія Драч

Він вишив серце в дитячому садочку, і бабуся чекає, що він зараз їй подарує.

Зиновій Фрис

Ну і мабуть на закінчення я вам обом ставлю загальне запитання: як все ж поліпшити долю української жінки, долю – ми можемо такий висновок зробити – не найкращу?

Марія Драч

Чого Ви кажете, що доля наша не найкраща? Завжди можна знайти щось краще.

Зиновій Фрис

Я узагальнюю, я згадую тут одразу наших італійських жінок, там їх сотні тисяч, і мені язик не повертається сказати, що в них все добре.

Марія Драч

Ми мали проекти з італійками, італійки вчили наших жінок, як робити бізнес, ми мали різні проекти, ми як міжнародна організація можемо сказати на цілий світ – ми не гірші і не кращі. Ми такі як жінки всього світу. І в Америці, і Франції, всюди. Просто давайте любити себе, українська жінка повинна себе дуже любити, я бажаю всім любові.

Тетяна Кремешна

А я вам хочу сказати, що ми сьогодні от казали може про бідних жінок, які не знайшли своєї долі, а от у мене в організації багаті жінки. І вони приходять до мене теж зі сльозами на очах і кажуть, Таню, в нас є підприємство, банк чи магазин, але ми хочемо бути сьогодні корисними Україні, допомогти тим, хто потребує нашої турботи. Вони приходять до мене в організацію, і ми вже займаємося благодійними якимись справами. Тобто і в таких жінок така потреба.

Марія Драч

Можна, я скажу в весь ефір, що треба працювати, наша організація зараз починає акцію «Сільська бібліотека, сільська школа, сільська амбулаторія», і ми запрошуємо пані Тетяну бути спонсорами для сільських бібліотек.

Зиновій Фрис

Це буде дуже добре, якщо це станеться. Я вам усім дуже дякую. Ми на жаль не додзвонилися до дружини губернатора Львова Любові Янків. Дякую гостям, дякую слухачам, зі святом вас! До зустрічі, хай вам щастить.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG