Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 18:15

Вечірня Свобода. Пишні святкування ювілею Володимира Щербицького: що за цим ховається


Вечірня Свобода. Пишні святкування ювілею Володимира Щербицького: що за цим ховається

Київ-Прага, 17 лютого 2003 – В ефірі “Вечірня Свобода”. Гості студії: Левко Лук’яненко – народний депутат, колишній політв’язень; Юрій Кармазін – народний депутат України.

«Щербицький – наш моральний зразок», – так вважає Віктор Костянтинович Врублевський – керівник фонду "Інтелект нації". Від першого до останнього дня Врублевський був помічником першого секретаря ЦК компартії України Володимира Щербицького.

Сьогодні виповнилося 85 років від дня його народження. Цю дату в Україні відзначають на державному рівні, відзначають доволі помпезно і широко.

Про те, хто особисто дав ”зелене світло” такому святкуванню розповіла сьогодні Валентина Шевченко, голова Верховної Ради УРСР за часів правління Володимира Щербицького: “Більше 12 років або замовчувалося, або шельмувалося ім’я Володимира Щербицького – видатного державного діяча. Кілька місяців тому ми на особистому прийомі у Леоніда Кучми поставили питання, щоб на державному рівні відзначити ювілей Володимира Щербицького і увічнити його пам’ять”.

У нашій передачі ми спробуємо з’ясувати: що зробив вірний ленінець Володимир Щербицький для незалежної України, аби на державному рівні святкувати його ювілей. І ще: чи означає це святкування реанімацію в Україні цінностей комуністичної доби? Що в майбутньому святкуватимуть в незалежній Україні так само помпезно річниці від дня народження Брежнєва, Сталіна, Леніна та інших комуністичних вождів?

Окрім наших присутніх гостей, ми також запрошували прихильників Щербицького, але всі вони святкують ювілей.

Ніхто не прийшов, але ми маємо достатньо голосів, кілька думок, тому думаю, друга сторона буде представлена повноцінно.

Отже, сьогодні Щербицькому виповнилося б 85. Володимир Щербицький з 1972 по 1989 рік очолював Комуністичну партію УРСР, яка була невід‘ємною складовою КПРС.

Відзначення ювілею Щербицького на державному рівні викликало неоднозначну реакцію в Україні. Націонал-патріотичні організації провели прес-конференцію і оприлюднили низку заяв. А на офіційному рівні відкрито виставку “Володимир Щербицький та його доба”. Про реакцію на ювілей Щербицького розповідає Віктор Міняйло.

Віктор Міняйло

“Що ж ми за народ такий. Який йшов, йшов... і прийшов, від Володимира Великого до Володимира Щербицького?” – запитував у делегатів установчого з‘їзду Народного руху України за перебудову тоді народний депутат Радянського Союзу Володимир Яворівський.

Пройшло понад 10 років, а в Україні так і не з‘явилося якоїсь єдиної думки про передостаннього першого секретаря ЦК Компартії УРСР. Для одних Володимир Щербицький – герой України, для інших – зрадник українського народу.

Неупереджений погляд на цю постать намагалися зробити організатори виставки “Володимир Щербицький та його доба”. У п‘яти розділах представлено свідчення про молоді роки Щербицького, початок його трудової діяльності, роботу на посаді голови Ради Міністрів УРСР, керівництво республіканською компартійною організацією.

Відкрив урочисте зібрання з нагоди ювілею віце-прем‘єр міністр України з гуманітарних питань Дмитро Табачник: “Все своє життя, сили і талант Володимир Щербицький відав служінню українському народу. І сьогодні ми з вдячністю згадуємо добрим словом людину, яка для багатьох була прикладом служіння своїй державі, своєму часові”.

Говорить соратник Володимира Щербицького Петро Тронько: “За роки, які він був на вищій посаді в республіці, дякуючи трудящим України, керівній ролі Комуністичної партії, майже вчетверо зріс економічний потенціал республіки, вдвічі збільшилося виробництво сільськогосподарської продукції. Зросла реальна заробітна плата. Нарешті, в нас у 1990 році стало 50-мільйонне населення”.

На урочистому засіданні виступила і голова Президії Верховної ради Української РСР часів Щербицького Валентина Шевченко: “Більше 12 років або замовчувалося, або шельмувалося ім’я Володимира Щербицького , видатного державного діяча. Кілька місяців тому ми на особистому прийомі у Леоніда Кучми поставили питання, щоб на державному рівні відзначити ювілей Володимира Щербицького і увічнити його пам’ять. Після цього Леонід Данилович підтримав нашу пропозицію, було ухвалено рішення Кабміну і затверджено організаційний комітет”.

А запитання Володимира Яворівського, “що ж ми за народ такий?” так і залишається відкритим. Народний депутат Микола Томенко в заяві щодо святкування ювілею Володимира Щербицького стверджує, що влада не пам‘ятає, звідки походить український народ, проте добре пам‘ятає, звідки походить вона сама. Він заявляє, що люди, які займають ключові посади в державі, – це представники та спадкоємці “команди Щербицького”.

Зиновій Фрис

На 12 році незалежності нашої держави почалася реабілітація лідерів комуністичної України. Пане Лук’яненко, що відбувається?

Левко Лук’яненко

Ми є свідками, що 12 років мало, аби старші люди зрозуміли суть колишньої держави. Вони геть втратити поняття про належність до української нації. В останній період СРСР Суслов та його агітаційна команда пропонували ідею створення нової етнічної спільноти “радянського народу”. Ці люди, які тепер відзначають день народження Щербицького, настільки піддалися цій брехні, що повірили, що можна створити цю нову спільність і намагалися допомагати російські імперії в її комуністичній стадії русифікувати українське населення і перетворити на совєтських людей. Отже, ми бачимо, що люди тужать, на жаль, за тим минулим, вони не розуміють історичні процеси, які відбуваються вже 12 років. Табачник каже, що Щербицький служив своїй державі. Яка держава була до 1991 року? Це була окупаційна адміністрація, і Щербицький був її голова.

І він проявляв в цій службі російській імперії величезну енергію, всі свої здібності поклав на те, щоб вислужуватися перед нею і швидше вбити в Україні наші національні ознаки і прагнення до незалежності. Вбити, знищити, зрівняти. Ось його суть. І хто відзначає його день народження, не розуміє історії, тужать за тим, що було – і відзначають.

Дуже сумно, що це можливо на 12 році незалежності. А сталося це тому, що всі ці 12 років правлять Україною не патріотичні сили, а вихованці комуністичної системи. Маємо дуже сумний факт, коли бачимо, що 300-літня окупація України російською імперією, боротьби проти всього, що носило дух України, дала такі величезні наслідки. Проімперські настрої увійшли просто в кров багатьох людей і вони не розуміють, що відносини між Україною і Росією можуть бути інші. Але можу з гордістю сказати, що за весь цей період окупації Україна породжувала синів і доньок, які боролися за її незалежність. Комуністична Росія переслідувала демократію, свободи не було, а рух за свободу був великий, широкий. Але ця інформація не виходила ані в газети, ані в радіо. Була тотальна цензура, яка глушила радіо, контролювала друковану продукцію.

Тому люди не знали, що діється навколо. Родичів, близьких людей, яких арештовували з боротьбу за національну свободу, викликали в КДБ і примушували написати зобов’язання, що вони не будуть розказувати нікому, що його родича засудили з політичних міркувань.

Зиновій Фрис

Дякую. А зараз хотів би надати слово прихильникам Щербицького. Зокрема, пану Врублевському, який був помічником Щербицького.

Ось що він розповідає про свого колишнього шефа.

Віктор Врублевський

Сьогодні для мене свято, бо я відзначаю 85 років з дня народження Володимира Щербицького, я був його помічником з першого і до останнього дня, коли він був лідером України. Хотів би визначити два моменти. Коли ми підводимо оцінки діяльності Щербицького, прошу, щоб враховували час, який був. З сьогодення не можна давати оцінки. Зараз ставлять високі планки, але час був такий, що він не все міг зробити, що хотів. Друге зауваження. Не буду говорити про зростання економіки.

Хочу підкреслити одне, Щербицький був і залишається для нас моральним зразком честі, любові до батьківщини. Цей моральний образ особливо важливий, бо нам вже не так важливо зараз, коли ми будемо багато жити. Це буде. Але мораль наша, на жаль, на такому рівні, що ми повинні звертатися до таких людей, як Володимир Васильович.

Ганна Стеців

Ви сказали, що Щербицький не все міг зробити, що хотів, а що він такого хотів зробити, що не міг? Ви як його помічник, мабуть, знали цікаві деталі?

Віктор Врублевський

Коротко не скажеш. Я всіх відсилаю до моєї книги, яка була видана в 1993 році. Але він хотів, щоб народ жив заможно і вільно, щоб наша культура розвивалася.

Ганна Стеців

Ви сказали, що, оцінюючи діяльність Щербицького, не можна враховувати тих обставин і часу, в яких він діяв. Але Петро Шелест теж працював в непростий час, але все-таки ці постаті не можуть бути співмірними сьогодні. Як Ви це пояснюєте?

Віталій Врублевський

Я б не проводив би якесь рангування цих діячів, бо вони в багато чому відрізнялися. Коли кажуть, що Петро Шелест був патріотом, можу навести дуже багато прикладів, які це заперечують, починаючи від репресій, які почалися при Шелесті. Не треба казати – той вище, той нижче, той зробив, той – ні. Кожен з них був патріотом, вони не крали, працювали на благо Вітчизни. Історія кожного поставить на своє місце і винесе свій вердикт.

Зиновій Фрис

Отже, головна теза для всіх нас – Володимир Щербицький в наш час аморальності має бути моральним зразком.

Пане Кармазін, Ви припускаєте, що Щербицький може бути для Вас моральним зразком?

Юрій Кармазін

Добрий вечір. Я просто підстрибую зараз, мені моторошно. Я не звик казати про померлих погано, але перевирати факти, робити героя з того, хто героєм для цій держави не був, витрачати гроші, робити помпезні прийняття, вулицю обіцяють назвати ім’я Щербицького... Це просто жахливо. Хочу, сказати, що ніякого морального зразку не було. Кілька фактів. Щербицький достроково “здав” Чорнобиль, Щербицький приховував результати Чорнобильської катастрофи і необхідності евакуації. Кожен 8-й в Україні зараз – інвалід. Саме йому ми цим завдячуємо.

Я так подумав: ми все “здаємо”, готуємо дачі під Москвою, щоб втікати туди, святкування ювілею Щербицького – це все “проба на вшивість” української інтелігенції, ми сьогодні смішимо суспільство.

Я визначив, хто Щербицького – “Московський яничар України”. Все. Факти? Будь ласка. Іван Дзюба – видатна постать, що з ним зробили? 18 місяців ув’язнення, потім сказали – визнай свою помилку.

Онука Франка – теж саме. Теж саме було застосовано проти видатних письменників Гуцала, історика Брайчевського.

Цього мало? Російську мову Щербицький вживав офіційно. Ми цього не бачимо?? Не бачимо, що книга Врублевського була видана російською мовою за часів вільної України?

І таких речей багато – підручники з російської мови називалися “Родная речь” – і це на Україні. З української мови виходили підручники під назвою – “Українська мова”.

І це все було за мій період. Я свідок.

Більшої шкоди, ніж зробив Щербицький... Він зробив політичну чистку після Шелеста! І я чую зараз, що не можна їх ставити поруч.

Дійсно – не можна ставити поруч по багатьох параметрах. Ви тільки подумайте, що було. В 70-х роках була просто розгромлена українська література. Співвідношення російських і українських книжок становило три до одної – це рівень 20 років. В 70-х роках ЮНЕСКО зазначає, що серед 10 найбільших слов’янських націй Україна займає 7 місце щодо кількості виданих книжок.

Це так, як в 2-мільйонній нації словенів. Але там – 2 мільйони, а в нас було 52!

І ми кажемо – видатний герой! Для кого? Для парторга Кучми? Для нього – видатний герой. Для помічника Табачника? Так. Вибачте, але сьогодні при владі – козачки і козачки заслані. І вони жирують за український кошти. І нічого було на цьому святкуванні робити Литвину, який представляє Верховну Раду, хоча б з виходячи з того, скільки загинуло людей від Чорнобильської катастрофи. Я згадую, як по радіо Щербицький “заливався” щодо Чорнобиля – як це добре, що ми достроково здаємо Чорнобиль.

Козачки при владі були тоді і зараз. Інший козачок: коли парламент ухвалював рішення про те, що зараз не можна закривати ЧАЕС (після того, як вимирають люди) указом президента ЧАЕС було урочисто закрито. Ось ці козачки і виправдовують себе. Такі моральні заслуги. І таких фактів можу наводити багато.

Зиновій Фрис

Дякую, пане Кармазін. З Вами, пане Кармазін, і з Вами, пане Лук’яненко, хоче посперечатися колишній секретар ЦК КП України часів Щербицького Яків Петрович Погребняк. Ось що він розповідає про свого колишнього начальника: «Дуже справедливо для історії, що сьогодні ми відмічаємо 85 роковину від дня народження Володимира Васильовича Щербицького. Усією своєю працею, вірним служінням українському народові, високої моральною чистотою ця людина заслужила таку повагу. Володимир Щербицький – це великий політик, організатор, його ім’я назавжди ввійде в історію України і залишиться довго в пам’яті українського народу. У нього була дуже вразлива душа. Він під час Чорнобильської трагедії так переживав, мабуть, аж почорнів, – так він близько прийняв до душі трагедію українського народу. І ніколи не перекреслити його особисто великий вклад в цю справу. Володимир Васильович мав таку добру частину душі своєї як почуття і пошану до віруючих. Він ніколи не критикував релігію, священнослужбовців. Це, мабуть, йшло в нього від матері, яка мала святу християнську душу. Володимир Васильович був непідкупний, чесний працівник і чесна людина. У всіх питаннях, що стосувалися чесності, він завжди казав: «Поводьте себе так, щоб люди про вас добре говорили. А що зараз робиться в цих питаннях? Такого зловживання в історії України, мабуть, починаючи з Київської Русі, ще не було. Усі ті царі, князі, генсеки були якимись бідняками, може, батраками по відношенню до нинішніх олігархів, які зараз є в Україні. Ім’я Щербицького назавжди ввійде в історію України, і хай ще довго, довго люди про нього пам’ятають. Він цього заслуговує. Володимир Васильович поважав українську культуру, мову. Він добився, щоб українська мови ввійшла в Конституцію як основна мова держави. Звичайно, він поважав російську мову, росіян. Треба тут мати на увазі, що російська мова була загальнонаціональною мовою. Радянський Союз був багатонаціональний, і російська мова була мовою спілкування, і не знати її було неможливо».

Зиновій Фрис

Отже, за словами Погребняка, Щербицький був доброю і душевною людиною, і відстоював українську мову, і релігію, і так далі. А я пам’ятаю, це було в сімдесяті роки, в нашому селі змушували вчителів стояти біля церкви і записувати імена учнів, які йшли до церкви або тих, які колядували. Це було в часи Щербицького. Пане Лук’яненко, я думаю, Вам є, що згадати, враховуючи, що Ви відсиділи добряче в радянських таборах, в тому числі і в часи Щербицького.

Левко Лук’яненко

Коли я слухаю такого добродія, який тільки що виступав, то мені здається, що я слухаю не живу людину, а заведену грамофонну пластинку. Людина говорить речі, які абсолютно не мають нічого спільного з дійсністю. Щербицький ішов нагору по трупах, по головах політв’язнів, дисидентів, шістдесятників і так далі. Він вислужувався перед Москвою, давлячи все українське. Шановний добродій каже, що він любив українську мову, то я наведу йому зараз фрагмент зі статті доктора фізико-математичних наук Максима Стріхи – члена Української республіканської партії «Собор»: «Роки Щербицького стали роками навальної русифікації. Число учнів в українських школах скоротилося з понад 60 відсотків до неповних 48».

А тепер власне спостереження: у 77-му році я зустрів жінку з Запорізької області в поїзді, їхала група з Запорізької області. Вона розповідала, що посередині навчального року середню школу перевели на російську мову. Зібралися батьки /біля 100 осіб/ і пішли до секретаря райкому партії і просили не переводити хоча б тепер, хай закінчиться навчальний рік, а вже з нового навчального року переведете на російську мову. Плакали, на коліна ставали. І що ви думаєте зробив Щербицький? Нічого! Так русифікацію і здійснили. І Щербицький розробив точкову систему русифікації України. Яка це система? От русифікують кілька районів Запорізької області повністю, потім у Донецькій області, потім – в іншій області. Не всюди зразу, бо боялися загального бунту. Тому – отакими точками. Це – суцільна русифікаторська робота.

Я ще наведу фрагмент із цієї статті Максима Стріхи: «Коли Кравчук /до його честі/ перед одними зборами запропонував, щоби Щербицький виступив українською мовою, то йому написали текст – російськими буквами українські слова і поставили українські наголоси. Він настільки забув українську мову, що вже не вмів говорити. І це він перевів школи, вузи, всю партійну діяльність, діяльність радянських органів – тієї державної окупаційної адміністрації – на російську мову».

Можу сказати шановному добродію, що 1 грудня 1959 року Щербицький починає підніматися уверх, сам активізуючи діяльність КДБ. Він тоді підписав Постанову про стан та заходи посилення роботи органів державної безпеки УРСР. Таким чином це – глава окупаційної адміністрації в Україні. І він, вислужуючись перед Москвою, робив все для того, щоб душити українську націю.

У серпні 72-го року засудили 89 осіб, із них 41 – у Києві і у Львові. У 73-му році з’явився «Український вісник», і що, ви думаєте, він пропагував екстремізм? Ні! Але людей арештували У 73-му група Гринківа арештована. 9 листопада 76-го року арештували українську Гельсінську групу, яка була чисто правозахисною групою. У 83-му році – Набока. Сотні людей в Україні створювали різні групи, виступали і відстоювали українську мову, культуру. Хтось ішов далі і вимагав незалежності України. Усе це Щербицький давив безбожно, систематично і послідовно.

Зиновій Фрис

Багато розмов зараз, коли святкують річницю Щербицького, – згадують і Шелеста. І запитують, а чому не святкують річницю Шелеста? Чому лише Щербицького? Якраз про Щербицького і Шелеста, про їхню роль в Україні розповідає Євген Сверстюк – філософ, письменник, дисидент, який відсидів 12 років – головно в роки правління Щербицького.

Євген Сверстюк

Візьмімо двох ставлеників Кремля – Шелест, ставленик Хрущова, Щербицький, ставленик Суслова. Палац «Україна», Палац спорту, Палац піонерів, автострада на Бориспіль – все це вибив з бюджету впертий хохол Шелест. А Інститут теоретичної фізики, він став зразковим с СРСР, і очолював його син Шелеста, науковець західного демократичного типу. Будови Щербицького створені задля приїзду до Києва «бровеносця в Потьомках».

Коли я повернувся з заслання і підполковник КДБ хотів показати мені розквіт столиці, то згадав музей Леніна і зам’явся. Говорити «зекові» про пам’ятник Леніну все одно що давати коту хрін. Остаточно зганьбив себе Щербицький в роки перебудови. Він умив руки і дав кадебістам карт-бланш. Київський КДБ відзначався безсоромним прислужництвом, яке навіть в Росії сприймалося з посмішкою. Все було в стилі енкаведиста Леплевського, який перевиконав у 37-му «розстрільний» план і просив затвердити зустрічний план. В епоху застою Щербицький забезпечив застій, в епоху перебудови він зберігав застій, аж поки Горбачов не приїхав до Києва, щоб зняти його і зробити віддушину. Щербицький був освистаний на посту секретаря ЦК, як ніхто більше, і помер в ганьбі. Студенти скандували: «Геть Щербицького, бабу і ярмо на брухт!».

То безпрецедентний випадок, коли з Кремля виходять ліберальні постанови, а провінція просить батога і тримається настанов покійного інквізитора Суслова. Такого нерозуміння історичних змін історія не прощає.

Зиновій Фрис

Шановні гості, скажіть, будь ласка, то колись святкуватимуть річницю Шелеста? Хоча я розумію, це також колишній комуністичний лідер. Але чому так неохоче сприймають, навіть, на слух ім’я Шелеста прибічники Щербицького, пане Кармазін?

Юрій Кармазін

Мені було дуже приємно чути, що пан Сверстюк зробив чудовий аналіз за одну хвилину – те, що я хотів, щоб було згадано, – що робив Шелест. Шелест намагався зробити, щоб в Україні, в Києві, не було другорядності, друговартості українців. Він намагався хоч якісь будівлі побудувати. Йому казали – «Не положено», для хохляндії треба гірший рівень. Не можна такого Палацу спорту. До речі, при наших лідерах 80 мільйонів доларів вклали тільки в реставрацію Палацу спорту. Якби пан Пустовойтенко разом із паном Кучмою /бо там же резиденція пана Кучми на 7-му поверсі/ будували цей Палац спорту, то скільки б вони витратили, якщо тільки на ремонт треба 80 мільйонів американських доларів? А Шелест зміг то зробити. Багато про що можна говорити... Ті ж будинки, рівень готелів... як йому не давали зробити... Це ми все знаємо, але треба відкрити очі.

Нам показують, що у нас сьогодні продовжуються 350 років Росії, нагадують кожну хвилину. І святкування Щербицького – 85-річчя – це продовження і наближення нас до того, щоб ми звикали, що так буде робитись за українські кошти. І мені було приємно, що, навіть, комуністична фракція, комуністична партія не наполягала на цьому, бо вона боялася негативної оцінки, яка могла бути у зв’язку з Чорнобилем, з тим, що робив знищення політичних опонентів, в тому числі і тих, хто колись допомагав Шелестові. Адже пан Щербицький почав із величезної чистки. Цим панам-козачкам пощастило – вони не попали під чистку. Але могли попасти...

Зиновій Фрис

Пане Лук’яненко, святкування річниці Щербицького – це реанімація цінностей комуністичної доби чи це лише фрагмент, коли група прихильників Щербицького на чолі з Валентиною Шевченко прийшла до Кучми, і він сказав: «Добре, святкуйте. Ми вам допоможемо». Як Ви на це дивитеся?

Левко Лук’яненко

Думаю, ця кампанія, бо тут не тільки Щербицького, – вони пробують святкувати різні антиукраїнські дати, наприклад, підписання Переяславської угоди, потім – Івашка і інших достойників комуністичних...або такі речі, як Хмельниччина і приєднання України до Росії – це все спроба розчистити тут ідейну площу, щоби розширювати і посилювати русифікацію нас тепер. Але друга мета – це розколоти правий фланг національно-демократичних сил, бо на цій темі важко комуністам бути з трьома іншими фракціями, тобто тут є спроба загнати клин. Ми поки що в Верховній Раді 4 фракції ідемо одним фронтом із вимогою усунути Кучму та ту владу.

Зиновій Фрис

На жаль, час добігає кінця, і ми змушені закінчувати. Дякую слухачам і гостям.

До зустрічі. Хай вам щастить.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG