Доступність посилання

ТОП новини

Інтернет-майдан, 17 лютого 2003


Інтернет-майдан, 17 лютого 2003

Київ, 17 лютого 2003 – Почнемо з того, з чого почати й годиться. Себто, з неординарного і незвичайного. “Кореспондент нет” розповідає нам про неймовірну подію. Він пише, що за повідомленням індійської газети «Дейлі Прагатіваді» у одного з індійських фермерів півень зненацька почав нести яйця. Незвичайний птах належить пану Дібакара Джена із села Тіканапура в Оріссі. Чотири дні на минулому тижні півень відкладав яйця. Цей випадок дуже зацікавив місцевих жителів. Подивитись на чудо природи вирушив глава ветеринарної служби району Кендрапада доктор Лаксхман Бехера. Він, однак, як зазначає “Ананова”, не зміг прокоментувати поведінку півня. Після відвідин ферми доктор заявив, що півень, поки що, буде залишатись під наглядом. До українських поточних справ усе це має хіба що абстрактний стосунок. Щось у межах фрази – український півень теж відкладає яйця у вигляді якихось там компроматних листів на політичного конкурента. Поведінка нормальна. Півень, як півень. Ну а що там насправді сталося у своєму огляді віртуальної преси намагається розповісти нам Надія Шерстюк.

Надія Шерстюк

“Наша Україна” оголосила про зусилля політичних конкурентів підірвати репутацію блоку Ющенка. У шести областях Західної України, - розповідає “Українська правда”, - поширюються самозвані листи від імені цього політика. Прес-служба блоку кваліфікувала їх, як “фальшивку” та “черговий зразок брудних технологій. Подібне відбувається не лише в регіонах, але й у Києві. Про це повідомляє “Майдан. орг” і подає цитату з листівки: “Мені, визнаному Символу і Надії нації було б непристойно самому порпатися у брудних розбірках наших доморощених олігархів”. Після цього самозакоханого пасажу лжеЮщенко кинувся викривати антидержавну діяльність Тимошенко під час роботи в уряді, яка там “займалася виключно творенням свого політичного іміджу”. Закінчується листівка страшно і сильно: “Мавра зробила своє діло, Мавра повинна піти”... Кінець цитати.

Минулого тижня, - повідомляє та ж таки “Українська правда”, - Кучма буквально благословив акції опозиції. Гарант сказав: “Добре, що вона існує, - і тут же додав “Я вже стільки пережив цих мітингів...”. Далі інтернет-часопис наводить дані про систему контролю за опозицією. Виявляється, силовикам і чиновникам влада доручає збирати бази даних на учасників антипрезидентських виступів. При цьому гасла Конституції про невтручання у приватне життя, свободу слова та інші дрібниці на деякий час забуваються.

Сайт “Громадського радіо” повідомляє, що Іван Драч вважає ситуацію довкола плівок майора Мельниченка вартою того, щоб її увічнили у виставі. Роль Леоніда Даниловича, - на думку поета, - має виконати відомий актор і екс міністр культури Богдан Ступка.

Віртуальне видання “Главред інфо” аналізує шанси колишнього прем’єра Анатолія Кінаха стати наступним президентом. На його думку, це політик у розквіті сил. Самий час претендувати на високу посаду. До того ж, вважає “Главред”, влада не встигла його, себто Кінаха, сильно зіпсувати. На думку видання, Анатолій Кінах за своєю популярністю поступається лише Вікторові Ющенку.

“Про юей ком” пропонує своїм читачам інтерв’ю директора інституту країн СНД Костянтина Затуліна, котрий бідкається з приводу того, що “росіян в Україні стає все менше”. Аналізуючи результати року України в Росії, пан Затулін вважає, що це був рік чергових поступок Росії на користь України і подальших втрат впливу російського фактора”. Затулін має сумніви щодо покращення українсько-російських стосунків: “Якщо наші стосунки настільки чудові, то чому кількість росіян з 1989 року зменшилась там на чверть”.

“Майдан орг” з посиланням на депутата Миколу Томенка повідомляє, що голова адміністрації Президента Віктор Медведчук фактично саботував указ про оголошення 2003 року роком культури в Україні. Натомість виявив неабияку активність в організації та проведенні року Росії в Україні.

Андрій Охрімович

В Інтернет-світі України знову, ніби-то, скандал. Не перший, але, мабуть, не останній. З якогось дива, знову у фокусі – незалежний проект, який дозволив собі об‘єктивні і водночас критичні щодо влади аналітичні розвідки. Проект має назву Центр політичного прогнозування імені Гонгадзе. Чи не тут усе то те закопано. Розповідає Сергій Грабовський.

Сергій Грабовський

Торік у Києві був створений Центр політичного прогнозування імені Георгія Ґонґадзе. Його очолив Олександр Божко. Практично одразу – у червні – в Інтернеті з‘явився і сайт цього центру.

Сайт мав оперативно доносити оцінки і прогнози експертів Центру до широкого кола Інтернет-користувачів. І це йому немалою мірою вдалося. Але у січні цього року з сайтом почався якийсь електронний полтергейст. З якогось дива – саме тоді, експерти Центру імені Ґонґадзе підготували кілька критичних щодо чинної влади матеріалів.

Олександр Божко не здається. Він каже, що намагатиметься відновити сайт Центру імені Георгія Ґонґадзе. Але поки що незалежний аналітичний центр, матеріали якого, за конфіденційною інформацією, уважно читали в президентській адміністрації, позбавлений виходу в Інтернет.

Андрій Охрімович

Світ хоче загрузнути у війні. Од вусів Хусейна здригаються не тільки діти. У підстриженому варіанті вони нагадують вуса Шікельгрубера, або ж, жорсткі щурячі щіточки Джугашвілі, або, знову ж таки гітлероподібні пасемця Берії; про вуса Будьонного говорити не будемо. Вони ще за життя отамана стали анахронізмом. Чи були вуса у Махна – не пам’ятаю. Коли дивлюсь на власні вуса, думаю – не зреалізований диктатор. І здригаюсь. Але до чого тут мусульманський світ і до чого тут я? Очевидно арабська криза на часі. Тут навіть сайт спеціалізований запрацював. Ну а розповідає про нього Богдана Костюк.

Богдана Костюк

Адреса сайту - www.arab.net. Користувачі називають його “Тисяча й однією інформацією про арабський світ”, або “Шахерезадою двадцять першого століття”. На сайті містяться історичні нариси, науково-популярні публікації, інформаційні повідомлення про мусульманський світ, мусульманські країни, його “гарячі точки”, палестинсько-ізраїльський конфлікт, ситуацію в Іраку і навколо. На дискусійному форумі юзери обговорюють актуальні питання ісламу, поглиблення протиріччя між Ізраїлем і Палестиною та нагнітання істерії довкола можливих терактів у країнах Заходу. Один з користувачів сайту нагадує, що “мусульмани завжди співіснували з християнами та іудеями, воювати не хоче жодна сторона – просто це вигідно окремим політикам” (кінець цитати). Алі, студент Гарвардського університету, пише, що Бог створив усіх рівними, немає хороших чи поганих релігій, не існує хороших чи поганих народів – існують хороші або погані люди, які намагаються розділити світ на своїх і чужих.

Журналісти – дописувачі на сайт arab.net – оновлюють інформаційний блок щогодини, використовуючи повідомлення своїх колег з різних засобів масової інформації: від CNN – до Al Jazeera, від російського НТВ до алжирського державного телебачення. Так що користувачі мають змогу відстежувати усі події, що відбуваються у мусульманському світі. Але хотілось би, щоб серед новин домінували не стільки цифри про кількість американських та британських вояків у зоні Перської затоки, скільки щось барвисте про туристів, які відвідують Святу Землю або вчаться підводному плаванню у Червоному морі.

Андрій Охрімович

Кожний чоловік в душі насправді залишається дитиною. І прояви отого дитячого захоплення у сильної половини людства найбільш помітні, коли йдеться про зброю, або про усілякі інші прояви мілітарності. Всесвітня павутиння - або Інтернет - здається, теж відчув навалу пазюрчиків мілітарних діток і поволі заповнюється сайтами войовничого змісту. Про деякі особливості українського інтернету кольору хакі розповідає наш військовий оглядач Сергій Згурець.

Сергій Згурець

Кажуть, що український інтернет є блідою копією російського. В чомусь це правда. Якщо подивитися на кількість так званих мілітарних сайтів різного гатунку, то російська шеренга в категорії “армія та зброя” охоплює 655 інтернет-продуктів.

Мілітарні позиції України у веб-просторі не настільки потужні, як у східної сусідки. Українські пошукові системи подають лише 30 веб-національних сайтів військового спрямування. Звісно, можна сказати, що українці не такі войовничі як росіяни, у яких або друга світова, або Афганістан, або Чечня. І звичною є ідеологія – “хочеш миру – готуйся до війни”.

Але насправді і український інтернет часом демонструє вражаючі прояви войовничості – як от сайт під своєрідною назвою “БМРУ-Бум”. Як розшифрувати – не спромігся. Проте там є емблема УНА-УНСО, та цікаві рубрики – як самому зробити вибухівку потужну і вибухівку слабку. А ще написано, що треба рятувати Україну і бити відомо кого.

Про москалів згадують і на досить серйозному сайті, з назвою “українська зброя” і цитатою Романа Шухевича “тільки зброя дасть нам волю”. Сайт присвячено історії українського війська від початків до останніх часів, а відкрито його було до 60 річчя УПА. Так от – про москалів від сайту “українська зброя”.

Чорним морем пливе американський есмінець. Аж перед есмінцем виринає субмарина з жовто-блакитним прапором. Поки американці заходяться шукати по довідниках чий же це прапор, що за держава, з підводного човна пускають дві торпеди й топлять есмінець. Субмарина занурюється на перископну глибину та в капітанській рубці відбувається розмова:

- Петре, а ти впевнений, що то були москалі?

- Авжеж, бачив скільки зірок на прапорi!

А іноді для інтернет-самореалізації достатньо лише одного бажання і однієї сторінки у веб-просторі під назвою “Не хочу в армію”. Той хлопчина, що є власником сайту, в армію не хоче сам і дає порадити, як не потрапити туди іншим. Бо там, як він пише, немає ні дівчат, ні пива, ні халявного інтернету. Сторінка є більш-менш популярною, що дивно – бо жодного разу з часу створення вона так і не оновилася. Напевно тому, що її винахідник уже забув про особисту армійську загрозу. Або навпаки – саме тому, що вже в армії.

Які ж українські мілітарні сайти найчастіше відвідують ті, хто блукає у інтернет-павутинні? Лідером відвідувань є сайт Defense Express – власне, це віртуальне інформаційне інтернет агентство, яке створене задля інформування українського та закордонного загалу про життя української армії, інших силових відомств. За статистикою Pingy, на Defensі побувало 109 тисяч відвідувачів. Було б і більше, який цей сайт не був комерційним і не вимагав від кожного відвідувача заплатити гроші за передплату.

Всі інші українські хакі-сайти є відкритими і серед них лідером є такий собі “Вільний стрілок”. Це назва сайту, що присвячений пневматичній зброї, де деталі її застосування і купівлі з’ясовували 106 тисяч відвідувачів. Бо якщо не можна взяти справжнього автомата чи пістолета – жагу до гострих почуттів трохи вгамує пневматична пукавка. Це як з віртуальними іграми – де знищивши вщент три сотні озброєних до зубів ворогів, нарешті відлипаєш від монітора і, протираючи очі, ідеш на кухню готувати собі чергову порцію кави. Отакі ми – інтернет-мілітаристи.

Андрій Охрімович

Виходить на те, що чинним фактором найновітнішої української історії стає вантажівка. Наприклад, “МАЗ”, як у випадку з колишнім народним депутатом, головою депутатського об’єднання “Антимафія” Анатолієм Єрмаком. Хоча, в принципі, можливі варіанти. Єрмак, котрого сайт “Кріпо. Ком.Юей” називає рекордсменом за числом оприлюднених злочинів влади, загинув у ДТП неподалік свого рідного села Кінські Роздори Запорізької області. В офіційних версіях йдеться про ожеледь і порушення правил дорожнього руху з боку водія “Жигулів”, в яких їхав Єрмак. Але питання все ж таки залишаються, особливо після відвідин сайту “Обком”, який дає перелік “героїв” найгучніших розслідувань Анатолія Єрмака. Поцікавтеся на дозвіллі. Далі Павло Вольвач. Рубрика “Екстрема в павутині”.

Павло Вольвач

Кращі сини Степу гинуть на слизьких дорогах, а тим часом занепадають і плюндруються місця, що є уособленням того Степу, та й, зрештою, всієї України. Про долю козацької Хортиці йдеться на сайті “Міг.ньюс.ком.Юей”. “Мудрого німця”, що садив там “картопельку”, змінив сучасний “соотєчєствєннік”, новий малоруський, а в нього, певна річ, розмах у всьому, так що скоро від козацької твердині можуть лишитися самі спогади...

Якщо, звісно, не втрутиться влада. Втім, їй, сердешній, ніколи – триває марнославна гра з розкішними мантіями і орденами, наразі – св. Станіслава. “Масони”, “шевальє”, “високопревосходительства” – одним словом, шкандаль. Втім, досить дешевенький, особливо враховуючи те, що названим орденом в царській Росії нагороджували чиновників найнижчого рангу. Про це йдеться на сторінках “Форум.Юей.ком”. Так що вітаннячко вітчизняній “еліті” від незабутнього Акакія Акакієвича...

Натомість арабській еліті передав привіт Бен Ладен, котрий пригрозив вважати кожного лідера арабської країни відступником, в разі, якщо той підтримає дії США проти Іраку. Про це повідомляє “Тероризм.Ру”. У керівництва ж Росії і Грузії свої проблеми. За повідомленнями “Нєзавісімой газєти”, вони збираються по весні спіймати чеченського польового командира Руслана Гелаєва... Авжеж, адже місце в “Бєлом лєбєдє”, де сидів Салман Радуєв, наразі вакантне...

Андрій Охрімович

І на завершення програми пара слів від Тараса Григоровича. “Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть. Плугатарі з плугами йдуть. Співають ідучи дівчата. А матері вечерять ждуть. Сім’я, вечеря коло хати, вечірня зіронька встає, а мати хоче научати, так соловейко не дає...”. Ех! Невже усе то те минулося назавжди... Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG