Прага, 27 лютого 2003 – У центрі уваги західної преси залишається підготовка до воєнної акції в Іраку, а також протести й дальші дискусії навколо доцільності такої акції. Оглядачі продовжують коментувати також становище в Афганістані у зв’язку із дальшими міжусобицями і порушеннями прав людини.
У рамках дискусій навколо воєнного удару по Іраку європейська й зокрема британська преса коментує вчорашні дебати у британському парламенті у справі підтримки й участі у воєнній акції, у яких голоси британських законодавців знову поділилися. За словами газети «Ґардіян», навіть правляча лейбористська партія Тоні Блера зазнала найбільшого за свою історію бунту, коли понад 120 лейбористів – членів парламенту проголосували проти воєнної акції в Іраку. Проте значна частина парламентарів підтримала заклики Тоні Блера у справі участі в акції. На думку газети, у майбутньому Великобританія, як видно з усього, серйозно розкаюватиметься у цій підтримці.
Інша британська газета «Дейлі телеґраф» у коментарі на цю ж тему вважає, що нинішні дебати у британському парламенті є, можливо, останнім шансом ухвалити відповідне рішення перед надісланням британських солдатів у район Перської затоки. За словами газети, заклики Тоні Блера попри жорстку опозицію отримали значну підтримку. Тепер, як підкреслює газета, лише успішна і швидка воєнна акція може врятувати репутацію Блера в очах народу і нинішньої парламентської опозиції.
Газета «Вашингтон пост» тим часом містить коментар Феліції Ґаєр - представниці комісії США у справах свободи релігії і Майкла Янґа – професора права в Джорджтаунському університеті у Вашингтоні про деякі юридичні і релігійні аспекти порушення прав людини в Афганістані. Хоча режим талібан вигнано, ісламське право, тобто так звані закони шаріату, як вважають автори, і далі зобов’язують у цій країні. Ба більше, нині в них можна простежити погіршення дискримінації особливо проти жінок і дівчат, а також розширення повноважень поліції і судів, які і далі застосовують ампутацію рук та інші фізичні покарання. Особливо радо ці покарання застосовує релігійна поліція, яку так і не скасовано від часів талібану. Жінки й дівчата і далі змушені носити покривала, які цілковито закривають тіло з головою, залишаючи невеличке віконце з густою сіткою для очей. Примус, пов’язаний з релігійними обмеженнями й вимогами, часто підтримують провінційні ватажки. Автори висловлюють серйозні побоювання, що у новій конституції Афганістану, проект якої буде представлено на обговорення наступного місяця, релігійні, людські й етнічні права знову буде зігноровано.
У рамках дискусій навколо воєнного удару по Іраку європейська й зокрема британська преса коментує вчорашні дебати у британському парламенті у справі підтримки й участі у воєнній акції, у яких голоси британських законодавців знову поділилися. За словами газети «Ґардіян», навіть правляча лейбористська партія Тоні Блера зазнала найбільшого за свою історію бунту, коли понад 120 лейбористів – членів парламенту проголосували проти воєнної акції в Іраку. Проте значна частина парламентарів підтримала заклики Тоні Блера у справі участі в акції. На думку газети, у майбутньому Великобританія, як видно з усього, серйозно розкаюватиметься у цій підтримці.
Інша британська газета «Дейлі телеґраф» у коментарі на цю ж тему вважає, що нинішні дебати у британському парламенті є, можливо, останнім шансом ухвалити відповідне рішення перед надісланням британських солдатів у район Перської затоки. За словами газети, заклики Тоні Блера попри жорстку опозицію отримали значну підтримку. Тепер, як підкреслює газета, лише успішна і швидка воєнна акція може врятувати репутацію Блера в очах народу і нинішньої парламентської опозиції.
Газета «Вашингтон пост» тим часом містить коментар Феліції Ґаєр - представниці комісії США у справах свободи релігії і Майкла Янґа – професора права в Джорджтаунському університеті у Вашингтоні про деякі юридичні і релігійні аспекти порушення прав людини в Афганістані. Хоча режим талібан вигнано, ісламське право, тобто так звані закони шаріату, як вважають автори, і далі зобов’язують у цій країні. Ба більше, нині в них можна простежити погіршення дискримінації особливо проти жінок і дівчат, а також розширення повноважень поліції і судів, які і далі застосовують ампутацію рук та інші фізичні покарання. Особливо радо ці покарання застосовує релігійна поліція, яку так і не скасовано від часів талібану. Жінки й дівчата і далі змушені носити покривала, які цілковито закривають тіло з головою, залишаючи невеличке віконце з густою сіткою для очей. Примус, пов’язаний з релігійними обмеженнями й вимогами, часто підтримують провінційні ватажки. Автори висловлюють серйозні побоювання, що у новій конституції Афганістану, проект якої буде представлено на обговорення наступного місяця, релігійні, людські й етнічні права знову буде зігноровано.
