Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 07:28

Огляд головних міжнародних подій за тиждень


Огляд головних міжнародних подій за тиждень

Підготовка до воєнного удару по Іраку і дальші дискусії навколо цієї справи. Північно-корейська ядерна програма. Афганські проблеми. Новий уряд Ізраїлю та інше.

Прага, 28 лютого 2003 – У сьогоднішньому огляді головних міжнародних подій минулого тижня ми зупинимося передусім на підготовці США до воєнної акції в Іраку і на дальших протестах і дискусіях у справі доцільності такої акції. Далі, ми коротко згадаємо про розвиток подій після оголошення Пхеньяном про відновлення праці ядерного реактора, на якому можна виробляти збагачений плутоній для ядерної зброї, згадаємо про відновлення переговорів на рівні ООН у справі Кіпру, про новий коаліційний уряд Ізраїлю, а також про дальший політичний неспокій та економічний колапс в Афганістані.

Якщо протягом останнього місяця-двох дискусії навколо можливого воєнного удару по Іраку ще залишали сподівання врегулювати кризу мирними засобами, зокрема шляхом продовження терміну міжнародної інспекції, то останній тиждень пройшов під знаком підготовки до воєнної акції, метою якої є усунення від влади режиму Саддама Хусейна і створення в післявоєнному Іраку умов для побудови демократичного суспільства, хоча протести проти воєнної акції протягом тижня тривали як у самих Сполучених Штатах, так і поза їхніми межами. Найгостріші суперечки розгорілися під час четвергового засідання Ради безпеки, яке проходило за зачиненими дверима, у справі проекту нової резолюції, запропонованої США, Великобританією й Іспанією. Нова резолюція передбачає по суті автоматичну воєнну акцію за невиконання Іраком попередньої резолюції 1441. Після кількагодинних дебатів представник Франції знову заявив, що більшість членів Ради безпеки ООН впевнені у можливості вирішити конфлікт мирними засобами. Тим часом військові інспектори ООН, хоча зібрали досить обмежені дані про іракські озброєння, і далі вважають, що Багдад не співпрацює з інспекцією належним чином. Щоправда, під загрозою воєнного удару іракські власті погодилися знищити ракети Аль-Самуд-2, які згідно з вимогою ООН, Багдад мав знищити до 1 березня. Тим часом протягом тижня адміністрація США продовжувала інтенсивні зусилля переконати постійних членів Ради безпеки не блокувати нову резолюцію. Виступаючи у Вашингтоні, президент Буш заявив, що зміна керівництва в Іраку дала б поштовх для демократичного руху на всьому Близькому сході. За його словами, США готові докласти зусиль, щоб на місце Саддама не прийшов інший диктатор, щоб гарантувати територіальну цілість цієї країни і її безпеку. Позицію президента Буша, як і раніше, цілковито підтримує британський прем’єр Тоні Блер. У середу, під час дебатів у британському парламенті у справі участі британських військ у воєнній акції, більшість членів парламенту підтримала заклики Блера. Проте, крім Франції, Росія і Німеччина теж активно виступають проти воєнної акції в Іраку. Під час переговорів у Москві, у середу російський керівник Путін і канцлер Німеччини Шредер теж заявили, що вони не підтримають нової резолюції ООН, яка означала б автоматичний удар по Іраку. За словами міністра закордонних справ Росії Іванова, Москва має намір скористатися правом вето під час голосувань у справі нової резолюції. Тут варто навести й інші події, які супроводжують нинішні приготування до воєнної акції в Іраку. Цього тижня Вашингтон і Анкара досягли домовленості у справі використання турецьких військових баз на час воєнної акції. На цих базах терміново буде розміщено 62 тисячі американських і британських військовослужбовців. Хоча турецький парламент відсував голосування у цій справі з дня на день, оглядачі завчасу передбачили позитивне вирішення пропозиції США. Варто також згадати про побоювання іракських курдів на півночі Іраку. Як союзник США, Туреччина, яка виступає проти незалежності або автономії курдів, може ввести свої війська в північні райони Іраку, де курди теж домагаються принаймні автономії, і після війни відмовитися вивести їх звідти. Лідер курдської опозиції, яка виступає проти режиму Саддама Хусейна, тобто на боці США, до початку воєнної акції домагається термінових тристоронніх американо-турецько-курдских переговорів. Тим часом на півночі Іраку, де війська Саддама не мають доступу, вже розміщено дві тисячі турецьких військовослужбовців. Тут варто згадати також про протести проти воєнного удару по Іраку і в самих Сполучених Штатах. У четвер противники воєнної акції провели так званий віртуальний марш на Білий дім. Протягом кількох годин своїми телефонними дзвінками й електронною поштою вони заблокували зв’язки Білого дому і конгресу із зовнішнім світом. Цю акцію організувала група «Перемога без війни», яку очолює колишній сенатор Том Ендрюс. І врешті варто згадати про перші наслідки ще не початої в Іраку воєнної акції. Ціни на нафту на світових ринках підскочили до рекордного рівня – 40-а доларів за барель, тобто приблизно за 159 літрів сирої нафти. Звичайно, причиною цього послужив також тотальний страйк у нафтовидобувній промисловості Венесуели, а також сувора зима і збільшення споживання нафтопродуктів у Сполучених Штатах.

Далі коротко ми наведемо розвиток подій навколо північно-корейської ядерної програми. Не домігшись відновлення переговорів зі США у справі компенсації і допомоги у відбудові енергетичного сектора, у середу Пхеньян відновив роботу ядерного реактора неподалік від столиці, на якому можна виробляти збагачений плутоній для ядерної зброї. Цей ядерний об’єкт Пхеньян опечатав 94-го року за обіцянки тодішнього президента США Клінтона надати Північній Кореї допомогу в розробці альтернативних джерел енергії. Міжнародне агентство з питань атомної енергетики, ООН і західні лідери висловили жаль із цього приводу, проте особливої паніки у зв’язку з цим не постало, бо усім відомо, що північно-корейським керівникам ідеться передусім про те, щоб за свою відмову від ядерної програми отримати від Сполучених Штатів і Південної Кореї якомога більші суми компенсацій. Особливо стурбована згаданим кроком Пхеньяна Південна Корея, де в четвер сформовано новий уряд. Оглядачі підкреслюють, що нові керівники не мають особливого досвіду переговорів із Пхеньяном. Міністерство закордонних справ очолив університетський професор, а міністерство юстиції – жінка-адвокат. Журналісти цитують, приміром, відповідь нового президента на запитання – чи вважає Сеул за доцільне вжити військової сили проти Північної Кореї у випадку відмови припинити ядерні дослідження? Той категорично виключив таку можливість. Наслідки будь якого конфлікту передбачити неможливо, тому, на думку президента Південної Кореї, слід шукати діалогу із Пхеньяном.

Серед інших джерел неспокою слід згадати Афганістан, де впливи талібів, особливо в південних пуштунських провінціях і далі залишаються вирішальними. Провінційні ватажки посідають свої озброєні формування, сточують між собою міжусобні війни і фактично не підкоряються центральному урядові в Кабулі. Минулої середи, виступаючи у сенаті США, афганський керівник Карзай перестеріг, що його країна знову може стати базою для терористів, якщо Вашингтон і загалом Захід не нададуть достатньої допомоги у викоріненні решок режиму талібан, терористичної мережі Аль-Кайда і в економічній відбудові країни.

Минулого тижня склав присягу новий коаліційний уряд Ізраїлю, до складу якого увійшли представники партії лікуд, національної релігійної партії, яка виступає за розширення єврейських поселень на палестинських територіях, право-центристської партії Шинуй, також блоку крайньо правих партій, які категорично виступають проти створення палестинської держави. Оглядачі з відкритим скептицизмом коментують перспективу відновлення в недалекому майбутньому близькосхідного мирного процесу. Сам прем’єр-міністр Шарон заявив після сформування нового уряду, що мирні переговори з палестинцями буде відновлено лише після радикальних реформ у керівництві палестинської автономії.

Серед інших важливих подій минулого тижня згадаймо також про відновлення переговорів між грецькою і турецькою громадами Кіпру у справі об’єднання острова. Генеральний секретар ООН Кофі Аннан, який спеціально прибув на Кіпр для проведення прикінцевого етапу переговорів, представив лідерам обох частин острова остаточний варіант міжнародного плану у справі Кіпру. Як повідомляють журналісти, план знову по суті відкинули обидві сторони. Турецький лідер Кіпру Денкташ назвав план нереалістичним і спробою обману. Хоча, як підкреслюють журналісти, турецьке населення острова бажає об’єднання, яке є передумовою вступу Кіпру до Європейського союзу.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG