Прага, 3 березня 2003 – Хоча воєнну акцію проти Іраку ще не розпочато, на сторінках західної преси можна зустріти чимало прогнозів – чим може закінчитися ця акція, яких політичних та економічних заходів слід вжити для демократизації майбутнього Іраку, хто повинен перебрати владу у цій країні після удару і тому подібне. Серед інших аналітичних статей і коментарів пропонуємо два відгуки на цю тему.
Коментатор американського тижневика «Бізнес Уік» Стенлі Крок аналізує структуру нової адміністрації в післявоєнному Іраку, яка мала б зайняти місце режиму Саддама Хусейна негайно після закінчення воєнної акції. Перша фаза, як вважає автор, мала б передбачати установлення військової адміністрації, що, на його думку є надзвичайно важливо для відвернення міжусобиць між суперницькими релігійними й етнічними групами, зокрема між сунітами, шиїтами й курдами, а також окремими племенами в боротьбі за владу. Наступна фаза, на думку автора, мала би передбачати поступове передання влади цивільній адміністрації, яка підготувала б нову конституцію і стабільне керівництво. Боротьба за владу, як вважає автор, почалася вже тепер. Так еміграційні угруповання стубавані, що в післявоєнному Іраку залишиться надто багато прихильників партії Саддама Баат. Курдська опозиція підозріває, що Сполучені Штати, домагаючись допомоги в акції з боку Туреччини, віддадуть курдів на поталу туркам. Інші опозиційні групи уже виступили проти присутності в післявоєнному Іраку американської військової адміністрації. Скептики висловлюють сумніви, пише на закінчення автор, чи усвідомлює президент США Буш усі ці проблеми, а також гуманітарну кризу, в якій опиниться населення Іраку унаслідок воєнного удару.
Тим часом британська газета «Гардіян» містить коментар Аднана Пачачі - колишнього міністра закордонних справ Іраку в уряді, який 68-го року став жертвою перевороту Саддама Хусейна. Пачачі теж виклав своє бачення післявоєнного Іраку, в якому він цілковито виключає можливість запровадження в Іраку тимчасової американської військової адміністрації з огляду, за його словами, на іракський націоналізм. Він також висловлює серйозні сумніви щодо імміграційного уряду, який вже нині ділить функції. За словами автора, кожна з опозиційних груп мала би виконувати в перехідний період лише дорадчу роль, а не виконавчу. На відміну від інших оглядачів, Пачачі вважає, що після воєнної акції владу приблизно на наступні два роки повинна перебрати тимчасова цивільна адміністрація, а не військова. До цієї адміністрації, яка діятиме під егідою незалежної міжнародної комісії, мали б увійти кваліфіковані технократи, а не політики. Однак, головне, на його думку, будь яке керівництво, незалежно від його структури, повинно враховувати прагнення й інтереси усіх етнічних і релігійних груп.
Коментатор американського тижневика «Бізнес Уік» Стенлі Крок аналізує структуру нової адміністрації в післявоєнному Іраку, яка мала б зайняти місце режиму Саддама Хусейна негайно після закінчення воєнної акції. Перша фаза, як вважає автор, мала б передбачати установлення військової адміністрації, що, на його думку є надзвичайно важливо для відвернення міжусобиць між суперницькими релігійними й етнічними групами, зокрема між сунітами, шиїтами й курдами, а також окремими племенами в боротьбі за владу. Наступна фаза, на думку автора, мала би передбачати поступове передання влади цивільній адміністрації, яка підготувала б нову конституцію і стабільне керівництво. Боротьба за владу, як вважає автор, почалася вже тепер. Так еміграційні угруповання стубавані, що в післявоєнному Іраку залишиться надто багато прихильників партії Саддама Баат. Курдська опозиція підозріває, що Сполучені Штати, домагаючись допомоги в акції з боку Туреччини, віддадуть курдів на поталу туркам. Інші опозиційні групи уже виступили проти присутності в післявоєнному Іраку американської військової адміністрації. Скептики висловлюють сумніви, пише на закінчення автор, чи усвідомлює президент США Буш усі ці проблеми, а також гуманітарну кризу, в якій опиниться населення Іраку унаслідок воєнного удару.
Тим часом британська газета «Гардіян» містить коментар Аднана Пачачі - колишнього міністра закордонних справ Іраку в уряді, який 68-го року став жертвою перевороту Саддама Хусейна. Пачачі теж виклав своє бачення післявоєнного Іраку, в якому він цілковито виключає можливість запровадження в Іраку тимчасової американської військової адміністрації з огляду, за його словами, на іракський націоналізм. Він також висловлює серйозні сумніви щодо імміграційного уряду, який вже нині ділить функції. За словами автора, кожна з опозиційних груп мала би виконувати в перехідний період лише дорадчу роль, а не виконавчу. На відміну від інших оглядачів, Пачачі вважає, що після воєнної акції владу приблизно на наступні два роки повинна перебрати тимчасова цивільна адміністрація, а не військова. До цієї адміністрації, яка діятиме під егідою незалежної міжнародної комісії, мали б увійти кваліфіковані технократи, а не політики. Однак, головне, на його думку, будь яке керівництво, незалежно від його структури, повинно враховувати прагнення й інтереси усіх етнічних і релігійних груп.
