У 2000 році на вимогу Ради Європи Україна скасувала смертну кару і замінила вищу міру покарання на довічне ув’язнення. Наразі в Україні існують дві установи (у Вінниці і Житомирі) , в яких відбувають покарання засуджені до довічного позбавлення волі. Про одну із цих установ – Вінницьку тюрму №1 у матеріалі з проекту Радіо “Свобода” “Обличчя української в’язниці”.
Вінницька тюрма №1 належить до режимних об’єктів з підвищеним рівнем безпеки – відеокамери на стінах, ретельний підбір в’язничного персоналу, зйомка і фотографування заборонені. За словами начальника тюрми Сергія Бякіна, крім засуджених до довічного позбавлення волі, в установі також утримуються особи під слідством і засуджені, які перебувають на тюремному ув’язнені. Проте все ж таки основна частина контингенту – це засуджені до вищої міри покарання за найтяжчі злочини – навмисні вбивства. Усього 308 осіб, які відправили на той світ сімсот чотири людини. Найстаршому із “довічників” – вже за вісімдесят. Злочин скоїв вже у похилому віці: убив чотирьох своїх сусідів у будинку престарілих. Усі засуджені до довічного позбавлення волі (згідно з міжнародними нормами) одягнені у яскраво померанчеву уніформу – штани, сорочка, кашкетик. Пересування по коридору у супроводі як мінімум двох охоронців, наручники – обов’язкові.
Чотири десятки сходинок, кільканадцять обертів ключа – ми у камерах, кожна з яких розрахована на дві особи – 14 кв.м. Щільні грати на вікнах, лампочка на стелі, котра не вимикається навіть вночі, стіл, стільці, полиці для особистих речей, є й телевізор. Засуджені до довічного позбавлення волі можуть замовити книгу з в’язничної бібліотеки. Що цікаво, найбільшим попитом користується детективна література. В одній із камер впала в око швейна машинка – засуджені штампують комбінезони. Восьмигодинний сон і восьмигодинний робочий день. Засуджені до довічного позбавлення волі мають два короткострокових побачення на рік по чотири години кожне.
-
“Скоїв вбивство 2 осіб і був засуджений до довічного ув’язнення. Не хочеться про це згадувати, важкі спогади,” - каже 23 –річний Олександр .
Далі до розмови долучається його співкамерник Дмитро: “Мене цікавить життя по той бік грат, тому я постійно дивлюсь новини. Із фільмів дивимося в основному серіали, фільми в яких немає насилля.”
Третій засуджений, який відмовився себе назватися, говорить, що у Вінницькій тюрмі він перебуває з 2002 року за вбивство 3 людей.
Згідно з указом Президента, кожний засуджений до довічного позбавлення волі через 20 років має право подати заяву про помилування. Проте ніхто не гарантує, що його прохання буде задоволено.
Вінницька тюрма №1 належить до режимних об’єктів з підвищеним рівнем безпеки – відеокамери на стінах, ретельний підбір в’язничного персоналу, зйомка і фотографування заборонені. За словами начальника тюрми Сергія Бякіна, крім засуджених до довічного позбавлення волі, в установі також утримуються особи під слідством і засуджені, які перебувають на тюремному ув’язнені. Проте все ж таки основна частина контингенту – це засуджені до вищої міри покарання за найтяжчі злочини – навмисні вбивства. Усього 308 осіб, які відправили на той світ сімсот чотири людини. Найстаршому із “довічників” – вже за вісімдесят. Злочин скоїв вже у похилому віці: убив чотирьох своїх сусідів у будинку престарілих. Усі засуджені до довічного позбавлення волі (згідно з міжнародними нормами) одягнені у яскраво померанчеву уніформу – штани, сорочка, кашкетик. Пересування по коридору у супроводі як мінімум двох охоронців, наручники – обов’язкові.
Чотири десятки сходинок, кільканадцять обертів ключа – ми у камерах, кожна з яких розрахована на дві особи – 14 кв.м. Щільні грати на вікнах, лампочка на стелі, котра не вимикається навіть вночі, стіл, стільці, полиці для особистих речей, є й телевізор. Засуджені до довічного позбавлення волі можуть замовити книгу з в’язничної бібліотеки. Що цікаво, найбільшим попитом користується детективна література. В одній із камер впала в око швейна машинка – засуджені штампують комбінезони. Восьмигодинний сон і восьмигодинний робочий день. Засуджені до довічного позбавлення волі мають два короткострокових побачення на рік по чотири години кожне.
-
“Скоїв вбивство 2 осіб і був засуджений до довічного ув’язнення. Не хочеться про це згадувати, важкі спогади,” - каже 23 –річний Олександр .
Далі до розмови долучається його співкамерник Дмитро: “Мене цікавить життя по той бік грат, тому я постійно дивлюсь новини. Із фільмів дивимося в основному серіали, фільми в яких немає насилля.”
Третій засуджений, який відмовився себе назватися, говорить, що у Вінницькій тюрмі він перебуває з 2002 року за вбивство 3 людей.
Згідно з указом Президента, кожний засуджений до довічного позбавлення волі через 20 років має право подати заяву про помилування. Проте ніхто не гарантує, що його прохання буде задоволено.
