Доступність посилання

ТОП новини

Вечірня Свобода: Вірогідна війна проти режиму Саддама Гуссейна, як вона може відгукнутися в Україні?


Вечірня Свобода: Вірогідна війна проти режиму Саддама Гуссейна, як вона може відгукнутися в Україні?

Київ-Прага, 17 березня, 2003 р.

Зиновій Фрис

Вітаємо наших слухачів і гостей в київській студії. Тема у нас сьогодні одна, але аспектів буде чимало. Тема: вірогідна війна проти режиму Саддама Хусейна, як вона може відгукнутися в Україні.

В студії у нас гості: Микола Плав’юк, колишній президент Української Народної республіки в екзилі, голова проводу ОУН, голова правління Фундації ім. О.Ольжича, другий гість – Геннадій Руденко, народний депутат України від СДПУ(о), голова екологічного комітету з природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, третій гість – Георгій Крючков, народний депутат, фракція комуністів, голова комітету з питань національної безпеки та оборони. Дякую нашим гостям за участь у передачі, і сподіваюся на ґрунтовну дискусію.

Про ще більшу вірогідність війни в Іраку, війни проти режиму Саддама Хусейна заговорили після вчорашнього саміту лідери США, Великобританії та Іспанії. Сьогодні спершу прес-секретар Білого дому, а згодом держсекретар США Колін Павелл заявили, що дипломатичні зусилля вичерпані, і що Саддам Хусейн не має іншого способу уникнути війни, крім як покинути Ірак. Якщо війна все ж почнеться, то чого слід очікувати Україні? Як ця війна відгукнеться в Україні – економічно, політично, морально-психологічно? Як може змінитися ставлення українців до США?

Враховуючи, що Україна, щоправда лише теоретично, відіслати до Перської затоки батальйон радіаційного, хімічного та бактеріологічного захисту, виникає інше питання: чи готові в Україні до можливих акцій помсти, зокрема, терактів на ядерних об’єктах? Словом, є дуже багато аспектів, які так чи інакше можуть торкнутися України у випадку, якщо ця війна таки розпочнеться. Сьогодні Президент України Леонід Кучма надіслав листа до парламенту з проханням обговорити питання про відрядження українського батальйону до Кувейту.

Як відомо, Рада з питань національної безпеки та оборони України, а згодом і Президент висловилися за таке відправлення. Тепер справа за найвищим законодавчим органом. В київські студії двоє народних депутатів. Спершу запитання до пана Крючкова. Як голосуватимуть комуністи, чи це питання якось обговорювалося у фракції?

Георгій Крючков

По-перше, я хотів би сказати, що у парламенті немає офіційного подання з проханням схвалити рішення про направлення українського батальйону, як цього вимагає закон. Є звернення Президента, в якому він повідомляє, що кувейтська сторона звернулася до України з проханням направити такий підрозділ, що зараз ведуться переговори і найближчим часом має бути укладена угода у формі обміну між Україною і державою Кувейт. І тільки після цього буде прийняте офіційне рішення про направлення батальйону. Воно буде розглядатися Верховною Радою, а попередньо – двома комітетами: з питань національної безпеки та оборони і комітетом у закордонних справах.

Тут є багато цікавих речей. По-перше, підрозділи можуть направлятися до інших держав у таких випадках лише тимчасово на підставі міжнародних договорів. На міжнародний договір повинна бути згода Верховної Ради. Поки що ми договору не бачили, і тому визначати позицію було б передчасно. Я можу передбачити, що наша фракція навряд чи проголосує у цій ситуації, коли ще не почалися воєнні дії, коли ми не маємо відповіді на дуже багато питань, на які повинні одержати відповідь. Тому навряд чи фракція проголосує за таке рішення. Тим паче, що у суспільстві, а я це можу судити і через контакти з виборцями, і по тих листах, які щодня одержуємо в комітеті, про вкрай негативне ставлення до будь-яких намірів направити батальйон в район Перської затоки.

Зиновій Фрис

Пане Руденко, ви як представник СДПУ(о) і як особисто – як ви оцінюєте шанси на ухвалення документу, після усіх тих процедур, про які щойно говорив пан Крючков?

Геннадій Руденко

Я скажу як представник мажоритарного округу, пацифістського такого, що в Полтавської області. В принципі, я проти війни. Щодо питання – яка позиція фракції в цілому – ми завтра обговорюватимемо це питання. На даний час я спілкувався з багатьма своїми колегами, у нас з багатьох питань є таке поняття, як вільне голосування. На даний час, рівень тієї інформації, яку я маю з цього питання, дозволяє мені сказати, що особисто я буду голосувати проти. Щодо фракції взагалі, то, повторюю, завтра буде це питання вирішуватися в кінці дня.

Зиновій Фрис

Запитання до пана Плав’юка. Скажіть, будь-ласка, а чи потрібно Україні взагалі посилати кудись свої військові контингенти?

Микола Плав’юк

На це питання не можна відповідати абстрактно. Мені здається, що краще говорити про специфічну ситуацію, яка існувала. Мені здається, що факт правдоподібної висилки того батальйону спеціалістів у Перську затоку є тільки одним з елементів, за яким криються багато інших моментів, і які треба брати до уваги. Тому, практично, мова йде про оформлення взаємин між Україною та США й іншими союзниками, які вирішили брати участь у війні з режимом сучасної Іракської держави. І це знайдена форма таких взаємин, яка би відповідала правдоподібно існуючій політичній ситуації в Україні.

Я глибоко переконаний, що з огляду на те, яка під сучасну пору є публічна “опінія” (думка) у населення України, остаточно ми знайдемо у Верховній Раді розв‘язку після поладнання цілої низки справ. Що більшість в Верховній Раді проголосує за те, щоби той батальйон був висланий у Перську затоку я глибоко переконаний на основі того, що я слідкую за пресою в Україні, за ЗМІ, що далеко не повна картина існуючої ситуації, як в Іраку, так і у взаєминах різних сил, існують серед суспільства в Україні. Події, які можуть розвернутися найближчими днями, можуть кинути жмут світла на цілу низку невідомих справ.

Наприклад. Дискусія іде: має чи не має Ірак зброю масового знищення. Тепер не довели, що він має. Але якщо б унаслідок воєнних операцій поза всяким сумнівом було доказано, що та зброя існує, то це матиме вплив на публічну “опінію” в Україні. І навпаки. Коли виявиться інша ситуація – це також матиме той чи інший вплив. Тому я глибоко переконаний, що у ці хвилини ще передчасно говорити, яке буде остаточне рішення. Хоча я передбачаю, що більшість у парламенті таки проголосує, щоб висилкою батальйону поправити взаємини між Українською державою і великою частиною західноєвропейських країн, тут я не згадую про Францію, зокрема, і Сполученими Штатами Америки.

Зиновій Фрис

Дякую, пане Плав‘юк. Знову повернемося до можливих наслідків для України військової акції США та Великобританії в Іраку. Ви, пане Крючков, відповідаєте в парламенті за питання національної безпеки та оборони. Ви, пане Руденко, очолюєте екологічний комітет. Якщо би хтось з недругів України на знак помсти за допомогу Сполученим Штатам у цій війні спробував якось, щось вчинити проти ядерних об‘єктів. Чи готова до цього Україна? Чи ставилося якось питання у Верховній Раді щодо можливих дій української влади у таких випадках? Пане Крючков.

Георгій Крючков

Відносно можливих наслідків. На сьогодні, мабуть, все ми не можемо передбачити. Ми можемо передбачити реакцію на різних зрізах нашого суспільства. Що стосується охорони ядерних об‘єктів, це можна більш-менш забезпечити і можете бути переконані, що в цьому відношенні ніхто не дрімає. Є гірші можливості і дуже небезпечні. Це застосування біологічної зброї. Це настільки велика небезпека, яку ще не всі усвідомили. Яку попередити і нейтралізувати набагато важче, ніж уберегти наші ядерні об‘єкти.

Якщо, не дай Боже, нам доведеться якось увійти в цю страшенну ситуацію і це буде сприйнято і в нашому суспільстві, і в світовій спільноті, як наша солідаризація з діями Сполучених Штатів Америки, які по суті розкололи світ. Які, по суті, знищили ООН, як інструмент миру і безпеки, який погано, чи добре, але працював. Це може викликати серйозні наслідки для нашого суспільства. Можна не сумніватися, що антиамериканські настрої посиляться в суспільстві. Буде негативне ставлення. Тим паче, сама постановка питання, що такою ціною, як кажуть, ми хочемо здобути милість США, які безпідставно звинувачують Україну у поставці “Кольчуг”, інших речах. Це викличе величезні дискусії у суспільстві і вони безслідно не минуть.

Зиновій Фрис

Пане Руденко, ви, як голова екологічного комітету, які ви бачите небезпеки, і як можна попередити, якщо, не дай Боже, щось трапиться?

Геннадій Руденко

Перш за все, не накликайте, пане Зиновію. Ми так довго утримували нейтралітет, щоб сьогодні накликати на себе ті чи інші негаразди. Я не маю прикладу багатьох своїх більш досвідчених колег, опонентів на зустрічі. Я жив і живу в мирний час. Можливо, в тій чи іншій мірі я застав останні часи Радянського Союзу. Зараз намагаюся активно впроваджувати в життя іншу політичну модель в Україні, і звичайно, для мене не байдужа ситуація, як вона буде розвиватися в Україні: в які ми союзи входитимемо, яка зовнішня і внутрішня доктрина.

Чесно кажучи, якщо фахово ставити питання, то щодо ядерних об‘єктів, я підтверджую слова Георгія Корнійовича – це не така вже велика проблема сьогодні в Україні. Там рівень захисту достатньо серйозний. В нас було останнє виїзне засідання комітету. Я впевнився, що дійсно рівень захисту досить серйозний, але при цьому дійсно існує в Україні багато інших проблем, які для багатьох людей не усвідомлюються, які можуть носити локально набагато серйозніші наслідки. Тому я хочу просто закликати себе і суспільство до того, що нам, звичайно, не потрібно брати активні ролі в тих чи інших конфліктах.

Коли нас попросять допомогти, ми можемо допомогти, але це зовсім різні речі. За це помсти не буде. Тому що це допомога. Ми не приймаємо участі, як активна сторона того чи іншого конфлікту. Ми бачили десятки років, яким складним був шлях до утримування локальних конфліктів. І сьогодні ми стоїмо на порозі можливого глобального конфлікту. Політикам тут, звичайно, потрібно, і нам, і Верховній Раді... Хоча, з моєї точки зору, від нас тут мало чого залежить подумати про майбутнє покоління.

Зиновій Фрис

Я попросив колегу з Києва Майю Нагорняк взяти інтерв‘ю у лідера партії “Яблуко” Михайла Бродського. Пан Бродський категорично виступає за війну в Іраку, за війну проти режиму Саддама Хусейна.

Майя Нагорняк

Отже Ви виступаєте за війну в Іраку, скажіть, чим Ви аргументуєте таку свою позицію?

Михайло Бродський

Всі ми пам’ятаємо, як на теренах Європи проростав пан Гітлер з його новогерманськими настроями, і всі ми пам’ятаємо, як спочатку він грався в війну, потім він захопив Судети, потім він провів аншлюз в Австрії. Всі на це дивилися і казали: ну нічого, нічого, головне, щоб він не розпочав війну. Він підріс після Версальського договору і напав 1 вересня (всі пам’ятають) 1939 року на Польщу, почалася Друга світова війна, яка призвела до десятків мільйонів загиблих. Я думаю, що всі зараз це пам’ятають і задають цільове питання: чому великі держави, США, Англія, Росія, Франція на той час мовчали. Чому вони не зупинили Гітлера ще на початку? Я певен, що те, що зараз діється в Хусейна, те, що він вбив уже сьогодні десь три мільйони людей у себе в країні, і продовжує якраз ті методи, які відпрацьовував Гітлер у своїй країні, призведе до того, що він обов’язково буде застосовувати зброю масового знищення, яка в нього вже є. І я певен, що треба його зупиняти.

Майя Нагорняк

Пане Бродський, але ж Ірак з дня у день поступово відмовляється від різних видів зброї масового знищення. Може варто Штатам на це зважити?

Михайло Бродський

Десять років його просили це робити, і тільки тоді, коли Хусейн зрозумів, що все, він почав робити вигляд, що він зміщує свою зброю. Я впевнений, що до мети він дійде, і не буде знищувати ту зброю, яка в нього є. Ну зараз він знищить щось, знову відійдуть, завтра переоберуть Буша, і в нього ця зброя через три роки знову буде. Ви пам’ятаєте війну в Кувейті. це ж була спроба така, яку Гітлер робив у Судетах, в Чехії. 100 відсотків, що на теренах Іраку проходять підготовку вояки Аль-Каеди. Хтось у світі повинен брати на себе відповідальність.

Зиновій Фрис

Ось така точка зору голови партії «Яблуко» Михайла Бродського. Хтось у світі мусить брати на себе відповідальність, каже він. Пане Плав’юк, Ви з такою тезою погоджуєтеся і взагалі які думки у Вас виникають?

Микола Плав’юк

Дозвольте перед тим, як коментувати інтерв’ю, я хотів би нав’язати до слів попередників. Бачите, мені здається,що дискусія в площині небезпеки для України, у площині помсти каже нам зупинитися над тою справою, бо ми не повинні реагувати тільки в зв’язку з можливістю помсти. Чи справді існує сьогодні небезпека - і від кого - бактеріологічної чи хімічної війни, не важливо проти кого. В даному випадку, очевидно, нас заторкає, якщо б це заторкало Україну, хоч теоретично мала ймовірність, якщо би режим Іраку чи їхні союзники реагували на ту справу, що вибір впаде в першу чергу на Україну. Але сам факт бактеріологічної чи хімічної війни вимагає засудження, і цей момент треба собі усвідомити, коли ходить про те. І саме побоювання, що режим Іраку є здібний на того роду справи, турбує світове суспільство. Скажімо відкрито, всі в об’єднаних націях - і Франція, і Німеччина, і Росія, менше про це говорив Китай – засудити, і твердять про те, що треба розправитись з Іраком. Питання є про методи розправи. Частина вважає, що ці речі можна осягнути шляхом інспекцій, а частина вважає, що пора інспекції закінчити і піти на мілітарний шлях здійснення тих порахунків. І тут ми приходимо до дуже складного питання, бо практично дотепер вийшла ситуація доволі складна в Об’єднаних націях. Резолюція, яка була ухвалена 15-ма членами Ради Безпеки, недвозначно було оформлено а такий спосіб, що одна і друга сторона по-своєму тепер інтерпретує. Сполучені Штати інтерпретують в той спосіб, що коли не виконана та справ, вони мають право вживати мілітарну силу. Франція, яка голосувала за ту резолюцію, сьогодні інакше інтерпретує, але факт залишається фактом, що дотепер всі згідні з тим, що нинішня ситуація в Іраку не може бути толерована, її треба розв’язати. У зв’язку з тим мені здається, що треба передбачити той факт, що мілітарними заходами Сполучених Штатів Америки і їхніх союзників та справа буде розв’язана. Якщо та мілітарна акція буде швидка і успішна, то я передбачую, що багато з тих, які критикують сьогодні, долучаться до тої справи і погодяться з тим фактом. Якщо та акція буде важка, неуспішна, багато жертв, то будуть критикувати Сполучені Штати Америки. Я прислухався сьогодні до інтерв’ю у Москві з керівниками міністерства закордонних справ Росії, які вказують вже сьогодні, що вони фактично вважають це за помилку. А це дуже лагідне твердження тої ситуації, це вказує мені, що наприклад Росія шукає на відміну від Франції, яка дуже категорично до тої справи ставляться, Росія шукає за виходом з тої ситуації, бо Франція не називає це помилкою, Франція називає набагато різкіше, Росія називає, що війна тільки є помилкою. Чому? Бо вони передбачують наслідки для себе дуже і дуже небезпечні, коли вони будуть діяти проти Сполучених Штатів і їхніх союзників. Я підозрюю, що сьогодні дискусія є затемнена саме тим моментом, що не тільки справи Іраку, але конкуренція між Сполученими Штатами Америки і Францією та Німеччиною перейшла у зовсім іншу площину, а ситуація в Іраку використовується тільки для порахунків. Тому я схильний до того, що коли дотеперішні заходи не дали бажаних наслідків, дотепер не маємо іншої можливості, як тільки мілітарним шляхом розв’язати ту болючу і прикру проблему, яка огрожує безпеку багатьох країн світу, але яка неминуче мусить до такої розв’язки довести.

Зиновій Фрис

Пане Плав’юк, Ви відповіли одночасно і на те запитання, яке я ставив ще до інтерв’ю Бродського. Пане Крючков, я думаю, що Ви мабуть дотримуєтеся іншої точки зору порівняно з паном Плав’юком. Що Ви скажете на це?

Георгій Крючков

По-перше, я перед тим, як пішов сюди до студії, прослухав заяву російського президента. Російський президент однозначно висловився за вирішення проблеми мирним шляхом. Тобто він солідаризувався з позицією Франції. Є у російських колах різні погляди, я слухав сьогодні Свободу, там передавали різні погляди, але офіційна позиція саме така. По-друге, звичайно, легко так розмірковувати, тут сидячи, спокійно, що там і те, і інше, і третє. Пан Бродський ніби там побував - і все побачив, я не можу з ним абсолютно погодитись. Я хотів би сказати, що ніхто з нас не виправдовує режим Саддама Хусейна. Мабуть у нас, у комуністів, ще більше є підстав бути незадоволеним цим режимом, оскільки цей режим знищив компартію, знищив членів партії, як кажуть, аж до третього коліна. Але є різні речі. Це іракському народу судити і вирішувати, хто там повинен бути. Розумієте, що в той час, коли світова громадськість, коли ООН домоглася того, що вона по суті примусила Хусейна роззброюватись, коли цей процес (як класик сказав) пішов, у цей час ми вдаємося, як висловлюється шановний пан Плав’юк, до мілітарних засобів. То чому ж не попрацювати? Ми діємо за тим правилом, що коли на сцені висить рушниця в першому акті, то в останньому вона повинна вистрілити. Це було давно зрозуміло, бо треба і питання нафти вирішити, потрібно і новітні види озброєння випробувати, все це потрібно, це Штатам потрібно, і авторитет свій можливо декому зміцнити. Але це ж робиться на порушення рішення Організації Об’єднаних Націй. Ви ж дивіться, сьогодні Штати, Британія і Іспанія зняли свою резолюцію, оскільки вони не змогли домогтися більшості у дев’ять голосів, незважаючи навіть на питання про вето. Не змогли цього досягти! Тобто спільнота в більшості своїй висловилася проти цього, спільнота хоче вирішити цю ж проблему роззброєння, не знищення Іраку, а роззброєння Іраку, ось чого домагається - мирним шляхом. Відкрилася можливість, може, вперше в повоєнній історії цього домогтися, ні, ми давайте буде підбурювати, хай бомби летять. І ще одне, що пан Бродський й інші кажуть, що мовляв нам треба відійти від того, що це мовляв не українське питання. Звісно, Ви, Зиновій правильно поставили питання, чого ми очікуємо для себе? Ми живемо в Україні, нас тут 48 мільйонів, і ми за них відповідаємо, нам ухвалювати рішення, ми з колегою будемо голосувати, і не дай боже, ми неправильно вирішимо, проклянуть нас до десятого коліна. І тому ми дуже зважено підходимо до цього, абсолютно не розходячись з тим, що є режим. Вчора був непідходящий режим Кучми для Штатів, ми це бачили, але ж чому Штати взяли на себе місію визначати, який режим хороший, який поганий. Це справа наша, давайте ми будемо вирішувати. Я мабуть є найбільш системним критиком нинішнього режиму. Але я не хочу, щоб це питання вирішувалось кимсь, я хочу, щоб це вирішував мій народ.

Зиновій Фрис

Пане Руденко, і до Вас запитання. Кажуть, що Саддам Хусейн все ж таки має і біологічну, і хімічну зброю, але він її так надійно сховав, що ще й 50 років інспекцій нічого не з’ясують, що ці арсенали озброєння можуть бути добре сховані не лише в Іраку, а й у сусідніх країнах, то може Сполучені Штати, пане Руденко, мають рацію, коли кажуть, що Хусейн водить світову громадськість за ніс ось уже 12 років, і врешті-решт йому сказали: досить, гра скінчилася. Як Ви дивитеся на такі аргументи, на таку позицію США і деяких їхніх союзників, пане Руденко?

Геннадій Руденко

Я вважаю, що поняття «презумпція невинності», якими нас намагалися переконувати впродовж років уже демократичної влади в Україні, показували приклад західних країн, де справді існує, з моєї точки зору, нормально працює судова система, і елементи громадського контролю за судовими рішеннями. Це для нас був приклад, до чого потрібно було прийти. Дійсно. в Україні існували випадки, коли волевиявлення одної чи іншої людини могло навіть програшну справу привести до перемоги. Це якщо казати про економічні моменти. Я вважаю, що сьогодні сильні країни, в тому числі Америка, показують, що можна нехтувати елементами переконувати когось. Тобто, на мою думку, нас не потрібно в чомусь там звинувачувати чи зобов’язувати, нас потрібно переконувати. Тому були закриті засідання, на яких спочатку Америка переконала Великобританію, потім були мабуть інші консультації, можливо, до нас ще черга не дійшла, але нас сьогодні ще не переконали в тому, що є факт. Тобто є інсинуації, є імітації, я вважаю, що дійсно, режим Хусейна тоталітарний, я вважаю, що він як керівник не усвідомлює моє бачення нормального керівника нормальної країни. Але він обраний, він працює. Америка - це країна адвокатів, юристів, дайте будь ласка нам конкретні факти, я впевнений, що ми проголосуємо. Сьогодні таких фактів ще немає.

Зиновій Фрис

Пане Плав’юк, то все ж таки, на Вашу думку, був отой шанс, чи залишається отой шанс мирно вирішити іракську проблему, без спеціальної військової операції?

Микола Плав’юк

Я думаю, що шанс існував упродовж 12 років. Але будьмо відверті, називаймо справи своїми іменами. Ми всі тут згідні з тим, що режим Саддама Хусейна не відповідає нормам не лише супроти світу, а й супроти власного населення. Бо принаймні як він трактує курдів 15 років тому, як трактує ситуацію інших віровизнань - є відомі факти. Питання зводиться до чогось іншого – чи спосіб ліквідації тієї проблеми є правильний чи не правильний. І тут я мушу дуже відкрито висловити свої застереження до цинізму Франції. Сьогодні так би мовити, покликатися Франції на дуже багато гуманних справ не дуже-то личить. Франція не звертала увагу на рішення ООН тоді, коли разом із державами НАТО почали бомбити Сербію, коли ходить про те. І тоді ці речі були в порядку. Але сьогодні заіснували гострі конфлікти інтересів усіляких - між Францією, між Сполученими Штатами Америки, і ці речі пішли на те, щоби одна другій стороні пробувала довести, що вона може мати більші впливи. До речі, будьмо свідомі того, що значить сьогодні більшість Ради Безпеки. Покликатися можна одночасно з тим, що більшість країн європейських - з 26-ти 18 пішло «з Америкою» - ідуть розігри зовсім іншого порядку, факт лишається фактом, що ані Об’єднані Нації, ані Франція і ті, які за мирний спосіб, не зуміли переконати Хусейна, щоби він доказав, що немає в нього тої зброї і що та зброя, яка була, і було доведено, що вона існувала, була знищена. Не збираюся боронити Америку, я свідомий того, що американці наробили цілу низку помилок, але я хочу, щоби ми всі зрозуміли одне – як би реагувала Франція, коли би ці удари, які пішли по США у вересні, були у Парижі чи в Берліні? Міжнародний тероризм – це сьогодні складна проблема, я знаю, що це поняття треба уточнити, бо для одних є терористи, для других є герої. Але треба зрозуміти знову ж ту ситуацію, що в Сполучених Штатах Америки є підозріння серйозні, що саме такі держави як Ірак, є здатні продукувати зброю масового знищення, яка може бути використана різними політичними силами, чи терористичними силами, чи опозиційними силами для нанесення ударів такій могутній як Сполучені Штати Америки. І саме загроза бактеріологічної, хімічної війни є колосальна небезпека, і тому в тому відношенні треба розуміти той колосальний тиск. Чому різниться публічна позиція Сполучених Штатів супроти Франції чи Німеччини? Бо народ пережив наслідки того, що сталося у вересні, і тому ситуація американців є дещо інша. Я не збираюся виправдувати всякі дипломатичні помилки, які були зроблені, є, певно, речі, які можна було легше поладнати Сполученим Штатам, але пам’ятаймо про одну історію. Коли доводилось вдаватися до певних рішучих кроків, і західні європейські країни самі не були в силі те зробити, то вони звернулися до Америки і американської сили і в Боснії, і в Косово. Тоді вони не говорили нічого що американці погані, що американці терористи, що американці не дотримуються міжнародних норма. А сьогодні враз про ці речі говорять. Себто стратегічні інтереси різних країн різняться, і тому тепер аргументація є інша.

Зиновій Фрис

Пане Плав’юк, панове, взагалі як розцінювати таку ситуацію, скажімо, у Великій Британії абсолютна більшість населення проти війни в Іраку, проти того, щоби війська Британії брали участь у військовій акції проти Іраку. Втім, пан Блер підтримує позицію Сполучених Штатів Америки. Як тут бути з тим, чого не хоче народ і що хоче Блер? Це в продовження, пане Плав’юк, того, що Ви говорили.

Микола Плав’юк

Пан Блер зробив рішення, за яке він буде відповідати, він як керівник держави вважає, що нині національний інтерес Великої Британії змушує його робити ці рішення. Народ вирішить у наступних виборах, чи він підтримає його чи не підтримає. Але він зробив таке рішення, і за це він буде нести відповідальність. Я глибоко пересвідчений, що він це зробив з внутрішнього переконання, і побачимо чи він понесе політичні втрати, чи не понесе.

Зиновій Фрис

Дякую, пане Крючков, у Вас є якась особлива думка?

Георгій Крючков

По-перше, я хотів би сказати, що я дуже пильно стежу за процесом, і я не чув від високих посадовців у Штатах, щоб звинувачували Ірак і Хусейна особисто у доведеній причетності до подій 11 вересня. Це припущення, може припущення, що у них є зброя, це все припущення. Я підтримую свого колегу, що є презумпція невинності. Мабуть, і про Штати не можна говорити як про якусь монолітну силу, ми бачили, які там демонстрації йшли, я думав як представник опозиції - дай боже, якби у нас були такі. У нас таких, на жаль, немає. Ми бачили, що і Блеру не дуже добре зараз, коли побігли міністри з уряду, коли 200 лейбористів-депутатів заявили про те, що вони не підтримують. Ми бачимо, що політичне керівництво Штатів зайняло таку позицію: ми не будемо звертати увагу ні на ООН, ні на думку світової спільноти, ні на те, що і НАТО виявилось не монолітним. Ми вирішили завдати удар, провчити всіх, і ми це зробимо. А я думаю весь час про Україну, я думаю про свій народ, як це воно для нас, чим воно окошиться для нас. Ми ж не знаємо, яка ще там зброя буде застосована, а ми не далеко від Іраку, і я не можу на це не зважати, бо мені завтра доведеться розглядати це питання в комітеті, і я повинен дати відповіді своєму народу, я повинен вийти на трибуну Верховної Ради і сказати - ми перевірили все, оце такі плюси, такі мінуси, отакі є загрози. А ви, народні депутати, вирішуйте, наша позиція була така, і народ має нас зрозуміти. Ми не можемо абстрагуватись від цього. Хоча як політик я думаю - а що станеться з нашою світовою системою взагалі, коли ми по суті підірвемо роль Організації Об’єднаних Націй, коли ми розтопчемо все святе і те, чого не можна топтати? Що далі буде? І це дуже серйозні проблеми.

Зиновій Фрис

Пане Руденко, спробуймо підсумувати: можлива війна в Іраку і наслідки для України.

Геннадій Руденко

Найцікавіше, що можлива війна в Іраку – це не наша, на жаль, гра. В нас немає там економічних глобальних інтересів. Це проблема, яка існує в Росії. Ми сьогодні не відіграємо якоїсь активної ролі. Все вирішиться, повірте мені, без нас, чи буде війна, чи не буде війни. Найцікавіше, що я маю таку невеличку фантастичну ідею, що війни можливо й не буде. Сьогодні є інформація про те, що ціна на нафту на нафтових ринках знизилась на п’ять відсотків. Я знаю інформацію про те, що 50-60 мільярдів доларів уже заробили на нафтовій кризі за останній час. Тому я маю таку фантастичну ідею, що війни може й не буде, що це все економіка, я знаю Америку, Британію як нормальні, прагматичні країни, там все можливо.

Зиновій Фрис

Дякую. Закінчимо Вашими словами про те, що війни може і не бути.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG