25 березня 2003 - Відрядження українського батальйону хімічного захисту до Перської затоки в Німеччині пройшло, практично, непоміченим. У новинах ніхто навіть і не згадав про такий жест Києва, який, фактично, втягує Україну в збройне протистояння в Перській затоці. Експерти, що займаються Східною Європою, вбачають у цьому виключно спробу президента України Леоніда Кучми відновити свій власний імідж на Заході і передусім покращити стосунки з Вашингтоном після скандалу навколо можливого продажу Іраку радарних систем “Кольчуга”. Такої думки дотримується, зокрема, співробітник Міжнародного центру конверсії в Бонні Андреас Гайнеманн-Грюдер.
Відсутність уваги з боку Німеччини до українського батальйону хімзахисту, ймовірно, пов’язана також з тим, що німців цими днями більше цікавить питання подальшої долі власних солдатів, які нині дислоковані в районі Перської затоки. Понад рік тому в рамках міжнародної боротьби з тероризмом до Кувейту був направлений німецький підрозділ хімзахисту. До його складу тоді увійшли близько 60 осіб та шість бронетранспортерів “Фукс”, які здатні вести хімічну розвідку. Впродовж останніх тижнів цей підрозділ був поповнений ще 140 солдатами. Оскільки Німеччина виступає проти війни в Іраку канцлер Герхард Шредер змушений постійно нагадувати: “Завдання німецького підрозділу хімзахисту чітко обмежені. Він діє згідно з рішенням бундестагу, який підтримав участь бундесверу в міжнародній антитерористичній операції “Enduring Freedom“.” Цей мандат, продовжив Шредер, не дозволяє німецьким солдатам брати участь у війні проти Іраку. Напочатку грудня представники партії “Союз 90/Зелені”, які входять до коаліційного уряду Німеччини, виступили з вимогою, щоб у разі війни з Іраком вивести з Кувейту бронетранспортери “Фукс” і повернути їх до Німеччини. Міністр оборони, соціал-демократ Петер Штрук застеріг, що це може мати “фатальні зовнішньополітичні” наслідки. Отже, німецькі солдати й надалі залишаються в районі Перської затоки. Оскільки вони не беруть участь у воєнних діях, то й реакція населення - відповідна. Згідно з опитуванням, проведеним телеканалом n-tv, половина респондентів нічого не має проти перебування німецького підрозділу хімічного захисту в Кувейті. Дещо іншим є ставлення до подальшого перебування німецьких військовослужбовців у Туреччині. Вони літають на розвідувальних літаках AWACS, які Північноатлантичний альянс надав Анкарі з оборонною метою. Після того, як пролунало побоювання, що Туреччина може втрутися у війну проти Іраку, майже 70 відсотків німців виступили за повернення солдатів бундесверу додому. Тим часом, уряд Німеччини теж дав зрозуміти, що у випадку участі Туреччини у війні проти Іраку він наполягатиме в НАТО на відкликанні з цієї країни розвідувальних літаків, а значить, і німецьких військовослужбоців.
Відсутність уваги з боку Німеччини до українського батальйону хімзахисту, ймовірно, пов’язана також з тим, що німців цими днями більше цікавить питання подальшої долі власних солдатів, які нині дислоковані в районі Перської затоки. Понад рік тому в рамках міжнародної боротьби з тероризмом до Кувейту був направлений німецький підрозділ хімзахисту. До його складу тоді увійшли близько 60 осіб та шість бронетранспортерів “Фукс”, які здатні вести хімічну розвідку. Впродовж останніх тижнів цей підрозділ був поповнений ще 140 солдатами. Оскільки Німеччина виступає проти війни в Іраку канцлер Герхард Шредер змушений постійно нагадувати: “Завдання німецького підрозділу хімзахисту чітко обмежені. Він діє згідно з рішенням бундестагу, який підтримав участь бундесверу в міжнародній антитерористичній операції “Enduring Freedom“.” Цей мандат, продовжив Шредер, не дозволяє німецьким солдатам брати участь у війні проти Іраку. Напочатку грудня представники партії “Союз 90/Зелені”, які входять до коаліційного уряду Німеччини, виступили з вимогою, щоб у разі війни з Іраком вивести з Кувейту бронетранспортери “Фукс” і повернути їх до Німеччини. Міністр оборони, соціал-демократ Петер Штрук застеріг, що це може мати “фатальні зовнішньополітичні” наслідки. Отже, німецькі солдати й надалі залишаються в районі Перської затоки. Оскільки вони не беруть участь у воєнних діях, то й реакція населення - відповідна. Згідно з опитуванням, проведеним телеканалом n-tv, половина респондентів нічого не має проти перебування німецького підрозділу хімічного захисту в Кувейті. Дещо іншим є ставлення до подальшого перебування німецьких військовослужбовців у Туреччині. Вони літають на розвідувальних літаках AWACS, які Північноатлантичний альянс надав Анкарі з оборонною метою. Після того, як пролунало побоювання, що Туреччина може втрутися у війну проти Іраку, майже 70 відсотків німців виступили за повернення солдатів бундесверу додому. Тим часом, уряд Німеччини теж дав зрозуміти, що у випадку участі Туреччини у війні проти Іраку він наполягатиме в НАТО на відкликанні з цієї країни розвідувальних літаків, а значить, і німецьких військовослужбоців.
