Прага, 26 березня 2003 – У центі уваги західної преси залишається воєнна акція в Іраку. Оглядачі продовжують аналізувати військові, політичні і правові аспекти цієї війни, а також перспективи швидкого усунення від влади режиму Саддама Гуссейна.
Газета «Нью-Йорк таймс» містить коментар свого оглядача Ніколаса Крістофа, знавця Близького сходу й зокрема Іраку. Коментар передруковує газета «Інтернешанел геральд трібюн». Крістоф порушує передбачення адміністрації США, згідно з якими іракці мали б радо привітати коаліційні сили, які визволять їх від режиму Саддама Гуссейна. Якби так сталося, веде далі автор, то це розвіяло б антагонізми між Америкою, Європою й арабським світом. Проте поки що, за незначними винятками, іракці не виявляють особливого ентузіазму із приходом американських і британських військ. Як вважає автор, вони ,радше, готові стати зі зброєю в руках проти будь-якого окупанта. Сполучені Штати і союзники,які мають достатні збройні сили, щоб здобути перемогу без огляду на громадську думку іракського населення, проте за цих умов, пише на закінчення автор, вони не зможуть утриматися в Іраку тривалий час.
Газета «Чікаґо трібюн» містить коментар Джеймса Гарольда з філософського факультету із Маунт Гоулиоук коледжу, який порушує правовий аспект воєнної акції в Іраку. За словами автора, війну часто оцінюють на підставі правильних розрахунків, збалансованого ризику і дальших вигод. Проте тут упущена надзвичайно важлива річ, підкреслює автор,-принцип законності. Після другої світової війни Захід взяв на себе провідну роль в установленні законності у світі. Головний принцип законності був визначений у хартії ООН: суперечки між країнами у жодному випадку не можуть бути вирішувані за допомогою військової сили, за винятком лише самооборони. Сполучені Штати, веде далі автор, порушили цей принцип, поставивши під загрозу мир і співпрацю між народами. Використовуючи війну у ролі іншої законної стратегії для вирішення конфлікту, пише на закінчення автор, ми підриваємо принцип законності і ми відхиляємося від моральних принципів, на яких законність базується. І цю втрату, за словами автора, обрахувати неможливо, вона стоїть поза будь- якою ціною.
Варто навести іще один коментар на цю тему. Німецька газета «Франкфуртер альґемайне цайтунґ» пише про дві війни в Іраку – військову і політичну. Так, іракський лідер Саддам Гуссейн, не маючи достатнього військового потенціалу, веде політичну війну. Його шанс вижити полягає у тиску на Вашингтон і Лондон, за допомогою перебільшень числа жертв серед цивільного населення і намагань виграти політичну боротьбу. Ця стратегія залежить також від наявності або відсутності в Іраку зброї масового знищення. Поки що Саддам не застосував цієї зброї, у приховуванні якої його звинувачують США і Великобританія. Якби він її використав, підтвердив би підозріння США і таким чином узаконив би воєнний удар. Хоча, як зауважує на закінчення німецька газета, це ще не значить, що багдадський режим не володіє зброєю масового знищення.
Газета «Нью-Йорк таймс» містить коментар свого оглядача Ніколаса Крістофа, знавця Близького сходу й зокрема Іраку. Коментар передруковує газета «Інтернешанел геральд трібюн». Крістоф порушує передбачення адміністрації США, згідно з якими іракці мали б радо привітати коаліційні сили, які визволять їх від режиму Саддама Гуссейна. Якби так сталося, веде далі автор, то це розвіяло б антагонізми між Америкою, Європою й арабським світом. Проте поки що, за незначними винятками, іракці не виявляють особливого ентузіазму із приходом американських і британських військ. Як вважає автор, вони ,радше, готові стати зі зброєю в руках проти будь-якого окупанта. Сполучені Штати і союзники,які мають достатні збройні сили, щоб здобути перемогу без огляду на громадську думку іракського населення, проте за цих умов, пише на закінчення автор, вони не зможуть утриматися в Іраку тривалий час.
Газета «Чікаґо трібюн» містить коментар Джеймса Гарольда з філософського факультету із Маунт Гоулиоук коледжу, який порушує правовий аспект воєнної акції в Іраку. За словами автора, війну часто оцінюють на підставі правильних розрахунків, збалансованого ризику і дальших вигод. Проте тут упущена надзвичайно важлива річ, підкреслює автор,-принцип законності. Після другої світової війни Захід взяв на себе провідну роль в установленні законності у світі. Головний принцип законності був визначений у хартії ООН: суперечки між країнами у жодному випадку не можуть бути вирішувані за допомогою військової сили, за винятком лише самооборони. Сполучені Штати, веде далі автор, порушили цей принцип, поставивши під загрозу мир і співпрацю між народами. Використовуючи війну у ролі іншої законної стратегії для вирішення конфлікту, пише на закінчення автор, ми підриваємо принцип законності і ми відхиляємося від моральних принципів, на яких законність базується. І цю втрату, за словами автора, обрахувати неможливо, вона стоїть поза будь- якою ціною.
Варто навести іще один коментар на цю тему. Німецька газета «Франкфуртер альґемайне цайтунґ» пише про дві війни в Іраку – військову і політичну. Так, іракський лідер Саддам Гуссейн, не маючи достатнього військового потенціалу, веде політичну війну. Його шанс вижити полягає у тиску на Вашингтон і Лондон, за допомогою перебільшень числа жертв серед цивільного населення і намагань виграти політичну боротьбу. Ця стратегія залежить також від наявності або відсутності в Іраку зброї масового знищення. Поки що Саддам не застосував цієї зброї, у приховуванні якої його звинувачують США і Великобританія. Якби він її використав, підтвердив би підозріння США і таким чином узаконив би воєнний удар. Хоча, як зауважує на закінчення німецька газета, це ще не значить, що багдадський режим не володіє зброєю масового знищення.
