Нью-Йорк, 4 квітня 2003 - Нині, коли американські та союзні війська вже вступили до іракської столиці і всім ясно, що дні режиму Саддама Гуссейна полічено, у Сполучених Штатах жваво дискутується питання про впровадження демократичного ладу в Іраку після війни. Наш нью-йоркський кореспондент розповідає.
Американцям ідеться про серйозну проблему, адже в арабському світі Близького Сходу досі нема жодної демократичної країни – самі монархії, диктатури, напівдиктатури, авторитарні режими. Тож Вашингтон сподівається, що народоправство в Іраку, звільненому з-під ярма диктатури, може стати прикладом для інших мусульманських країн регіону. Як повідомляє Дайвід Уеллис, репортер журналу ”Нью-Йорк Таймс Мегезін”, нині у Білому домі читають дослідження історика Джона Дауера під назвою: “Погоджуючись із поразкою: Японія після Другої світової війни”. Там йдеться про діяльність генерала Дагласа Макартура, уславленого американського полководця, який 1945 року підписав капітуляцію японських військ. Макартур став фактичним правителем окупованої Японії у перші післявоєнні роки. Це йому Японія завдячує своїм нинішнім демократичним устроєм. Макартур, враховуючи японські традиції, залишив японцям імператора, але дав країні, яка за всю свою історію не знала демократії, конституцію на зразок американської. І це при тому, що багато хто серед західних політиків і консервативних японських діячів не вірив тоді у можливість існування демократії в Японії.
Можливо, кажуть оглядачі, генерал Томмі Френкс, який нині командує американськими військами на Близькому Сході, а після війни може стати, так би мовити, іракським Макартуром, здатний відіграти роль упроваджувача демократії в Іраку. Але дехто вказує на відмінність тодішньої ситуації в Японії від нинішньої в Іраку. Тоді від американців ніхто не вимагав швидких зрушень, ніхто не підштовхував, бо не лише Японія, а й півсвіту лежало в руїнах. Тож Макартур, як підкреслює історик Дауер, протягом двох років мав у Японії вільну руку для проведення реформ. Нині ж увесь світ пильно стежить за розвитком подій в Іраку, до того ж, багато держав скептично оцінюють мету війни - повалення режиму Саддама Гуссейна. Американці, як наголошує Дауер в інтерв”ю ” Нью-Йорк Таймс Мегезін”, повинні довести скептикам, що вони несуть іракському народові свободу й демократію, не гаючи часу, впровадити демократичні інститути, розробити адміністративні структури за допомогою демократичної іракської опозиції, організувати надання широкої гуманітарної допомоги населенню.
Але все це – попереду. Поки що війна триває.
Американцям ідеться про серйозну проблему, адже в арабському світі Близького Сходу досі нема жодної демократичної країни – самі монархії, диктатури, напівдиктатури, авторитарні режими. Тож Вашингтон сподівається, що народоправство в Іраку, звільненому з-під ярма диктатури, може стати прикладом для інших мусульманських країн регіону. Як повідомляє Дайвід Уеллис, репортер журналу ”Нью-Йорк Таймс Мегезін”, нині у Білому домі читають дослідження історика Джона Дауера під назвою: “Погоджуючись із поразкою: Японія після Другої світової війни”. Там йдеться про діяльність генерала Дагласа Макартура, уславленого американського полководця, який 1945 року підписав капітуляцію японських військ. Макартур став фактичним правителем окупованої Японії у перші післявоєнні роки. Це йому Японія завдячує своїм нинішнім демократичним устроєм. Макартур, враховуючи японські традиції, залишив японцям імператора, але дав країні, яка за всю свою історію не знала демократії, конституцію на зразок американської. І це при тому, що багато хто серед західних політиків і консервативних японських діячів не вірив тоді у можливість існування демократії в Японії.
Можливо, кажуть оглядачі, генерал Томмі Френкс, який нині командує американськими військами на Близькому Сході, а після війни може стати, так би мовити, іракським Макартуром, здатний відіграти роль упроваджувача демократії в Іраку. Але дехто вказує на відмінність тодішньої ситуації в Японії від нинішньої в Іраку. Тоді від американців ніхто не вимагав швидких зрушень, ніхто не підштовхував, бо не лише Японія, а й півсвіту лежало в руїнах. Тож Макартур, як підкреслює історик Дауер, протягом двох років мав у Японії вільну руку для проведення реформ. Нині ж увесь світ пильно стежить за розвитком подій в Іраку, до того ж, багато держав скептично оцінюють мету війни - повалення режиму Саддама Гуссейна. Американці, як наголошує Дауер в інтерв”ю ” Нью-Йорк Таймс Мегезін”, повинні довести скептикам, що вони несуть іракському народові свободу й демократію, не гаючи часу, впровадити демократичні інститути, розробити адміністративні структури за допомогою демократичної іракської опозиції, організувати надання широкої гуманітарної допомоги населенню.
Але все це – попереду. Поки що війна триває.
