Прага, 7 квітня, 2003– Бельгійський парламент ухвалив зміни до закону, що дозволяв судити іноземців за звинуваченням у злочинах проти людяності та воєнних злочинах. Таким чином, позови проти ізраїльського прем’єра Аріеля Шарона та проти американського президента Джорджа Буша так і залишаться без відповіді. Закон, відомий під назвою «універсальна справедливість», мав символічний характер, але він створював значні проблеми для Бельгії на міжнародній арені. Тему продовжує Марія Щур.
Лише у Бельгії можна було подати в суд на людину, звинувачувану у тяжких злочинах проти людяності, незалежно від її громадянства. Цей закон, ухвалений у 1993 році, мав правити за символ «універсальної справедливості», який надавав бельгійським судам можливість переслідувати людей, ніяк не пов’язаних із Бельгією.
Проте за кордоном він викликав лише глузування і проблеми на дипломатичному рівні. Адже бельгійським дипломатам було складно пояснити, як в їхній країні збираються судити ізраїльського прем’єра Аріеля Шарона, чи зовсім нещодавно, американського президента Джорджа Буша старшого. Останнього група іракців звинувачує в убивстві 403 багдадців під час бомбардування міста в період першої війни у Перській Затоці. Останнім часом кількість позовів збільшувалась, і уряд прем’єр- міністра Бельгії Гі Фергофштата лихоманково шукав можливості змінити закон і налагодити стосунки із Вашинґтоном та Єрусалимом.
Навіть один із гарячих прихильників закону у його старому варіанті, сенатор Ален Дестексе був змушений визнати, що ситуація вийшла з-під контролю. «Не було задумано, що закон використовуватиметься проти демократичних країн», - сказав бельгійський сенатор в інтерв’ю американській газеті Wall Street Journal. Вперше закон було застосовано через рік після його ухвалення проти чотирьох руандців, яких звинувачували у геноциді на їхній батьківщині і засудили до 15 років позбавлення волі. З того часу бельгійські суди завалили позовами. Всього у бельгійських судах нині розглядається 30 судових позовів. Серед звинувачуваних, крім уже названих ізраїльського прем’єра та колишнього американського президента, ніби для балансу, палестинський лідер Ясир Арафат, іракський президент Саддам Гуссейн та кубинський президент Фідель Кастро.
Однак тепер усі ці справи відійдуть в історію, бо у суботу Сенат, верхня палата бельгійського парламенту, проголосувала за зміни до контроверсійного закону. Вони передбачають, що бельгійські суди зможуть відмовляти у прийнятті позовів у випадку, якщо шкоди не були заподіяні бельгійським громадянам, якщо іноземець, про якого йдеться, не жив у Бельгії щонайменше три роки, або, якщо він походить із країни, яку Бельгія вважає демократичною, і де, принаймні, теоретично, цю справу можуть розглянути внутрішні суди цієї країни.
Лише у Бельгії можна було подати в суд на людину, звинувачувану у тяжких злочинах проти людяності, незалежно від її громадянства. Цей закон, ухвалений у 1993 році, мав правити за символ «універсальної справедливості», який надавав бельгійським судам можливість переслідувати людей, ніяк не пов’язаних із Бельгією.
Проте за кордоном він викликав лише глузування і проблеми на дипломатичному рівні. Адже бельгійським дипломатам було складно пояснити, як в їхній країні збираються судити ізраїльського прем’єра Аріеля Шарона, чи зовсім нещодавно, американського президента Джорджа Буша старшого. Останнього група іракців звинувачує в убивстві 403 багдадців під час бомбардування міста в період першої війни у Перській Затоці. Останнім часом кількість позовів збільшувалась, і уряд прем’єр- міністра Бельгії Гі Фергофштата лихоманково шукав можливості змінити закон і налагодити стосунки із Вашинґтоном та Єрусалимом.
Навіть один із гарячих прихильників закону у його старому варіанті, сенатор Ален Дестексе був змушений визнати, що ситуація вийшла з-під контролю. «Не було задумано, що закон використовуватиметься проти демократичних країн», - сказав бельгійський сенатор в інтерв’ю американській газеті Wall Street Journal. Вперше закон було застосовано через рік після його ухвалення проти чотирьох руандців, яких звинувачували у геноциді на їхній батьківщині і засудили до 15 років позбавлення волі. З того часу бельгійські суди завалили позовами. Всього у бельгійських судах нині розглядається 30 судових позовів. Серед звинувачуваних, крім уже названих ізраїльського прем’єра та колишнього американського президента, ніби для балансу, палестинський лідер Ясир Арафат, іракський президент Саддам Гуссейн та кубинський президент Фідель Кастро.
Однак тепер усі ці справи відійдуть в історію, бо у суботу Сенат, верхня палата бельгійського парламенту, проголосувала за зміни до контроверсійного закону. Вони передбачають, що бельгійські суди зможуть відмовляти у прийнятті позовів у випадку, якщо шкоди не були заподіяні бельгійським громадянам, якщо іноземець, про якого йдеться, не жив у Бельгії щонайменше три роки, або, якщо він походить із країни, яку Бельгія вважає демократичною, і де, принаймні, теоретично, цю справу можуть розглянути внутрішні суди цієї країни.
