Варшава, 7 квітня, 2003 - У суботу в Варшаві відбулася чергова конференція з циклу “Куди прямує Україна?”. У цього типу заходах переважно беруть участь політики та експерти з України, Польщі, а також структур НАТО чи Європейського Союзу. На цих конференціях, що відбуваються у формі дискусій за круглим столом, звичайно ж, не ухвалюється жодних рішень, ані навіть заяв чи декларацій. Головним завданням є щира і неформальна розмова про реальний стан речей. Отже, в перебігу цих дискусій можна почути низку цікавих думок, фактів чи навіть цифр, яких не почуєш у офіційних заявах. Під час суботньої конференції однією з найцікавіших дискусій була розмова про стосунки України з НАТО.
Розповідає Володимир Павлів:
Дискусію про стосунки України з НАТО розпочав голова комітету Національної безпеки та оборони Верховної Ради України, комуніст Георгій Крючков. Георгій Крючков свою доповідь збудував на досить критичній оцінці загального стану Збройних Сил України, прикрашаючи її пікантними подробицями:
Крючков: Ми на параді показали новітні танки, кращі,мабуть, у світі. А потім повинні були їх повернути, бо військове відомство не мало чим за них заплатити.
Кор.: Щодо НАТО, то Георгій Крючков назвав альянс “грізною і серйозною реальністю”. З НАТО, на думку голови комітету нацбезпеки та оборони, потрібно співпрацювати, а ігнорувати було б нерозумно, а часом і небезпечно. Однак, не можна при цьому допускатися правового нігілізму, як це робить оточення Кучми:
Крючков: Не було підстав для відправки батальйону в Кувейт. Після того, як рішення було ухвалене і почалася передислокація батальйону, тільки тоді був ухвалений парламентом закон, який ще не підписав президент.
Кор.: Суттєвим і цікавим доповненням до цього був виступ представника Центру демократичного контролю над Збройними Силами, котрий знаходиться у Швейцарії, Анджея Каркошка. Пан Каркошка є спеціалістом по Україні, буває в Києві по кілька разів у рік упродовж уже трьох років. І за цей час дійшов до такого висновку:
Коркошка: Україна проходить синдром держави, у котрій зміна політичної системи, впровадження демократичної системи влади і всіх наслідків цього, відбувається зверху вниз. Зміни там не прийшли внаслідок суспільного тиску знизу. Суспільство не вимагає тих змін, навіть навпаки , змучене ними, часто не розуміє, чому відбуваються певні речі.
Кор.: Однак, пан Каркошка далекий від того, щоб звинувачувати тільки українське суспільство і хвалити владу. Щодо діяльності влади у сфері його зацікавлень, а саме встановлення демократичного суспільного контролю над збройними силами, то тут швейцарський експерт теж висловив свої критичні зауваження:
Каркошка: “Бачимо значні зусилля української влади у напрямку вербалізації політики, опрацювання норм, документації. З одного боку створено солідний документ з масою детальних рішень, а водночас усі ці рішення можуть бути змінені декретом президента. Водночас в документі сказано також, що міністром оборони повинен бути військовим. Тоді для чого весь цей документ?”
Кор.: Цікавий обмін думками спричинився також до цікавої дискусії, після якої кожен зробив для себе цінні висновки. Про свої спостереження розповів “Свободі” колишній міністр оборони Польщі, автор дослідження Україна-НАТО Януш Онишкевич. Для пана Онишкевича найцікавішим у дискусії було розрізнення у термінах “інтеграція з атлантичними структурами і входження в атлантичні структури”. На думку екс-міністра різниця полягає в тому, що входження передбачає значно глибше заангажування і вимагає серйозніших дій у пристосуванні українських збройних сил до стандартів НАТО. А отже:
Онишкевич: Якщо хтось говорить, що хоче інтеграції України з тими структурами, як це бачимо сьогодні, то це зовсім не означає, що він хоче, щоб Україна настільки просунулася в цій інтеграції, щоб стати членом тих структур. Може з цієї точки зору варто відрізняти декларації різних політиків чи політичних груп про підтримку євроатлантичної інтеграції України.
Кор.: Чи польський екс-міністр і експерт має рацію, покаже час. Час дасть також відповідь на питання винесене у заголовок конференції, тобто – “Куди прямує Україна?”.
Розповідає Володимир Павлів:
Дискусію про стосунки України з НАТО розпочав голова комітету Національної безпеки та оборони Верховної Ради України, комуніст Георгій Крючков. Георгій Крючков свою доповідь збудував на досить критичній оцінці загального стану Збройних Сил України, прикрашаючи її пікантними подробицями:
Крючков: Ми на параді показали новітні танки, кращі,мабуть, у світі. А потім повинні були їх повернути, бо військове відомство не мало чим за них заплатити.
Кор.: Щодо НАТО, то Георгій Крючков назвав альянс “грізною і серйозною реальністю”. З НАТО, на думку голови комітету нацбезпеки та оборони, потрібно співпрацювати, а ігнорувати було б нерозумно, а часом і небезпечно. Однак, не можна при цьому допускатися правового нігілізму, як це робить оточення Кучми:
Крючков: Не було підстав для відправки батальйону в Кувейт. Після того, як рішення було ухвалене і почалася передислокація батальйону, тільки тоді був ухвалений парламентом закон, який ще не підписав президент.
Кор.: Суттєвим і цікавим доповненням до цього був виступ представника Центру демократичного контролю над Збройними Силами, котрий знаходиться у Швейцарії, Анджея Каркошка. Пан Каркошка є спеціалістом по Україні, буває в Києві по кілька разів у рік упродовж уже трьох років. І за цей час дійшов до такого висновку:
Коркошка: Україна проходить синдром держави, у котрій зміна політичної системи, впровадження демократичної системи влади і всіх наслідків цього, відбувається зверху вниз. Зміни там не прийшли внаслідок суспільного тиску знизу. Суспільство не вимагає тих змін, навіть навпаки , змучене ними, часто не розуміє, чому відбуваються певні речі.
Кор.: Однак, пан Каркошка далекий від того, щоб звинувачувати тільки українське суспільство і хвалити владу. Щодо діяльності влади у сфері його зацікавлень, а саме встановлення демократичного суспільного контролю над збройними силами, то тут швейцарський експерт теж висловив свої критичні зауваження:
Каркошка: “Бачимо значні зусилля української влади у напрямку вербалізації політики, опрацювання норм, документації. З одного боку створено солідний документ з масою детальних рішень, а водночас усі ці рішення можуть бути змінені декретом президента. Водночас в документі сказано також, що міністром оборони повинен бути військовим. Тоді для чого весь цей документ?”
Кор.: Цікавий обмін думками спричинився також до цікавої дискусії, після якої кожен зробив для себе цінні висновки. Про свої спостереження розповів “Свободі” колишній міністр оборони Польщі, автор дослідження Україна-НАТО Януш Онишкевич. Для пана Онишкевича найцікавішим у дискусії було розрізнення у термінах “інтеграція з атлантичними структурами і входження в атлантичні структури”. На думку екс-міністра різниця полягає в тому, що входження передбачає значно глибше заангажування і вимагає серйозніших дій у пристосуванні українських збройних сил до стандартів НАТО. А отже:
Онишкевич: Якщо хтось говорить, що хоче інтеграції України з тими структурами, як це бачимо сьогодні, то це зовсім не означає, що він хоче, щоб Україна настільки просунулася в цій інтеграції, щоб стати членом тих структур. Може з цієї точки зору варто відрізняти декларації різних політиків чи політичних груп про підтримку євроатлантичної інтеграції України.
Кор.: Чи польський екс-міністр і експерт має рацію, покаже час. Час дасть також відповідь на питання винесене у заголовок конференції, тобто – “Куди прямує Україна?”.
