Прага, 10 квітня 2003 – Визволення Багдада від режиму Саддама Гуссейна, до речі, майже без жодного опору з боку режимних військ, оглядачі пов’язують із початком нового історичного етапу як для іракців, так і для всього арабського світу. Події в Багдаді, як повідомляють кореспонденти інформаційного агентства Ройтер із сусідніх арабських країн, викликали шок і водночас радість в арабському світі.
Хоча вірні режимові іракські підрозділи ще продовжують опір у деяких містах, середа стала останнім днем правління Саддама Гуссейна, яке тривало 24 роки. Найкращою ілюстрацією ставлення жителів Багдада до Саддама стали топтання молодих іракців поваленої статуї диктатора у центрі іракської столиці. Іракці врешті переконуються в загибелі режиму і перестають боятися. Зі значно більшою радістю цю подію зустріли курди на півночі Іраку і шиїти на півдні. Багато арабів у сусідніх країнах розглядають нинішні події, як серйозну пересторогу іншим арабським диктаторам, яких народ не обирав і режими яких тримаються на репресіях і залякуванні людей.
Серед відгуків у сусідніх арабських країнах агентство Ройтер наводить досить промовисті слова одного із дрібних підприємців у Саудівській Аравії. Над тим, що сталося в Багдаді, каже він, повинні добре поміркувати інші арабські правителі, бо єдиним оборонцем країни є народ. Якщо люди зазнають репресій і тортур, вони не захищатимуть свій уряд.
Серед відгуків не бракує жалю і розчарувань. Єгипетський 45-річний водій таксі каже, що дуже тяжко пережив падіння Саддама. Учитель історії з Тунісу Семарі Ахмед чув здивовані запитання серед багатьох людей: як могло статися, що сили Саддама зламалися, як крихкий сухарик? Це є цілком логічно, каже він, бо так звана загальна підтримка режиму була наслідком лицемірства, а не переконаності людей.
Брак особливого опору з боку іракських сил, як підкреслює агентство Ройтер, породжує в арабському світі припущення, що Саддам Гуссейн домовився з американським командуванням, зрозуміло, за певних умов. Так про це заявив кореспондентові Ройтера єменський учитель, за словами якого, тяжко повірити у нинішній розвиток подій. Один із палестинських дрібних торговців у Рамаллі назвав події у Багдаді трагедією і водночас кривавою комедією. Інший палестинець, інженер, вважає середу, тобто день безкровного падіння Багдада, днем ганьби. Єдина людина, каже він, яка зважилася сказати американцям «ні» (тобто, Саддам Гуссейн), сьогодні щезла.
Тим часом відомий єгипетський політичний коментатор Салама Ахмед Салама, можливо, найточніше охарактеризував політичну ситуацію в арабському світі: розкол між арабськими режимами і їхніми народами наганяє на ці режими серйозні занепокоєння. Але чи буде це уроком із нинішньої іракської історії, то я не впевнений, каже він.
Більшість арабських коментаторів представили поразку Саддама Гуссейна, як падіння тиранії, не пов’язуючи його, однак, з режимами у своїх країнах. Іракська ситуація унікальна, каже, приміром, саудівський телекоментатор Джамаль Кашоґґі, якого цитує Ройтер. Ми не можемо порівняти цю ситуацію, додає він, зі становищем в Ірані, Єгипті або Саудівській Аравії. Більшість арабських телестанцій показали топтання іракцями поваленого пам’ятника Саддамові і грабування державних установ і магазинів у Багдаді без коментарів.
Хоча вірні режимові іракські підрозділи ще продовжують опір у деяких містах, середа стала останнім днем правління Саддама Гуссейна, яке тривало 24 роки. Найкращою ілюстрацією ставлення жителів Багдада до Саддама стали топтання молодих іракців поваленої статуї диктатора у центрі іракської столиці. Іракці врешті переконуються в загибелі режиму і перестають боятися. Зі значно більшою радістю цю подію зустріли курди на півночі Іраку і шиїти на півдні. Багато арабів у сусідніх країнах розглядають нинішні події, як серйозну пересторогу іншим арабським диктаторам, яких народ не обирав і режими яких тримаються на репресіях і залякуванні людей.
Серед відгуків у сусідніх арабських країнах агентство Ройтер наводить досить промовисті слова одного із дрібних підприємців у Саудівській Аравії. Над тим, що сталося в Багдаді, каже він, повинні добре поміркувати інші арабські правителі, бо єдиним оборонцем країни є народ. Якщо люди зазнають репресій і тортур, вони не захищатимуть свій уряд.
Серед відгуків не бракує жалю і розчарувань. Єгипетський 45-річний водій таксі каже, що дуже тяжко пережив падіння Саддама. Учитель історії з Тунісу Семарі Ахмед чув здивовані запитання серед багатьох людей: як могло статися, що сили Саддама зламалися, як крихкий сухарик? Це є цілком логічно, каже він, бо так звана загальна підтримка режиму була наслідком лицемірства, а не переконаності людей.
Брак особливого опору з боку іракських сил, як підкреслює агентство Ройтер, породжує в арабському світі припущення, що Саддам Гуссейн домовився з американським командуванням, зрозуміло, за певних умов. Так про це заявив кореспондентові Ройтера єменський учитель, за словами якого, тяжко повірити у нинішній розвиток подій. Один із палестинських дрібних торговців у Рамаллі назвав події у Багдаді трагедією і водночас кривавою комедією. Інший палестинець, інженер, вважає середу, тобто день безкровного падіння Багдада, днем ганьби. Єдина людина, каже він, яка зважилася сказати американцям «ні» (тобто, Саддам Гуссейн), сьогодні щезла.
Тим часом відомий єгипетський політичний коментатор Салама Ахмед Салама, можливо, найточніше охарактеризував політичну ситуацію в арабському світі: розкол між арабськими режимами і їхніми народами наганяє на ці режими серйозні занепокоєння. Але чи буде це уроком із нинішньої іракської історії, то я не впевнений, каже він.
Більшість арабських коментаторів представили поразку Саддама Гуссейна, як падіння тиранії, не пов’язуючи його, однак, з режимами у своїх країнах. Іракська ситуація унікальна, каже, приміром, саудівський телекоментатор Джамаль Кашоґґі, якого цитує Ройтер. Ми не можемо порівняти цю ситуацію, додає він, зі становищем в Ірані, Єгипті або Саудівській Аравії. Більшість арабських телестанцій показали топтання іракцями поваленого пам’ятника Саддамові і грабування державних установ і магазинів у Багдаді без коментарів.
